Аналітика

Цікава статистика

Угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим з часу їх запровадження Кримінальним процесуальним кодексом України¹ (далі – КПК України) до сьогодні впевнено тримають позиції серед судових рішень за результатами розгляду кримінальних проваджень за ст. 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Аби не бути голослівними звернемося до фактичних даних Єдиного державного реєстру судових рішень за період 2016-2017 рр.

У 2016 році судами всього було ухвалено 53 вироки у провадженнях щодо умисного ухилення від сплати податків, з яких 13 вироків на підставі угод про визнання винуватості. Тобто за 2016 рік у відсотковому співвідношенні частка угод про визнання винуватості склала 24 %.

При цьому за результатами цього (2017) року показник угод про визнання винуватості буде ще більшим. Так, вже за перше півріччя 2017 року з ухвалених 32 вироків: 18 вироків про затвердження угод про визнання винуватості. Тобто за перше півріччя 2017 року зазначені угоди становлять 56 % всіх ухвалених вироків.

Виходячи зі змісту судових рішень, змінюються і тенденції власне кримінальних проваджень, у яких затверджено угоди про визнання винуватості. Так, якщо у 2016 році – кримінальні провадження обмежувались, як правило, ст. 212 КК України², то в першому півріччі 2017 року – у більшості випадків стосуються сукупності злочинів за ст. 205 КК України та ч. 5 ст. 27 та ст. 212 КК України³. Водночас у цій сукупності основне значення відіграє ст. 205 КК України щодо фіктивного підприємництва, а ч. 5 ст. 27 та ст. 212 КК України йде в «доважок», як пособництво в ухиленні від оподаткування іншим суб’єктам підприємництва.

Слід зазначити, що ані збільшення в цілому кількості угод серед загальної кількості судових рішень, ані тенденція зв’язку ст. 205 зі ст. 212 КК України, не є випадковими. Збільшення кількості можна, звісно, пояснити задекларованими цілями спрощення та пришвидшення кримінального судочинства, а також полегшенням роботи для органів прокуратури та досудового слідства щодо зібрання доказів та для судів – із перевірки цих самих доказів.

Несправний механізм

Здавалось би, нічого поганого в тому, що і прокурор, і обвинувачений досягли згоди щодо такої кваліфікації діянь обвинуваченого та відповідних фактичних обставин, немає. Особливо якщо виходити з того, що обвинувачений дійсно є порушником і вчинив кримінально каране діяння.

Однак кваліфікація діянь за сукупністю злочинів, тобто за ст. 205 КК України та ч. 5 ст. 27 і ст. 212 КК України, фактично призводить до того, що в угоді про визнання винуватості фактично встановлюється склад злочину (ухилення від сплати податків) інших осіб, які не були учасниками відповідного кримінального провадження.

Так, наприклад, у вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості встановлюються такі обставини⁴:

Тобто в угоді про визнання винуватості йдеться не лише про злочини обвинуваченого, а й безапеляційно стверджується, що службові особи інших суб’єктів господарювання ухилялись від сплати податків.

Разом з тим станом на дату підготовки цього коментарю в Єдиному державному реєстрі судових рішень віднайти вироки за ст. 212 КК України щодо таких інших службових осіб не вдалось. За таких обставин правова кваліфікація як пособництво без встановлення злочину щодо основного суб’єкта (виконавця) видається передчасною. А вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості за сукупністю злочинів, найімовірніше, буде використано для ініціації низки кримінальних проваджень та податкових перевірок проти осіб, яким обвинувачений здійснив «пособництво в ухиленні від сплати податків».

Нагадаємо: особам, яким здійснювалось «пособництво в ухиленні від сплати податків», оскаржити такий вирок, принаймні в судах України, не вдасться. Як відомо, право на оскарження таких вироків в апеляційному або касаційному порядку мають лише сторони – прокурор та обвинувачений (його захисник) та у виключних випадках (статті 394, 424 КПК України). Для інших осіб, про яких йдеться в угоді про визнання винуватості, але які не є стороною провадження, спеціальних положень щодо оскарження вироків про затвердження угод про визнання винуватості у чинному КПК України не передбачено. І на практиці у зв’язку з відсутністю положень щодо оскарження, суди відмовляються приймати подані скарги від осіб, які не є сторонами кримінального провадження.

До слова, проблемність питань з механізмом укладення та затвердження угод про визнання винуватості вже давно доводилась до відома законотворців (законопроект № 3448 від 10.11.2015 р., зареєстрований у Верховній Раді України⁵), але поки питання не вирішено.

ВИСНОВОК:

Залишається лише сподіватись, що угоди про визнання винуватості за сукупністю ст. 205 КК України та ч. 5 ст. 27 і ст. 212 КК України торкнуться лише справжніх порушників, а не добросовісних платників податків.

Адже «завдяки» наявним недолікам механізму укладення, затвердження й оскарження угод про визнання винуватості, який передбачено чинним КПК України, для останніх ситуація може стати патовою: наявність обвинувачення в ухиленні від сплати податків без доведеної в законному порядку вини, без використання права на захист і без можливості оскаржити таке обвинувачення.

Завантажити pdf-файл статті (119 Kb)

Примітки:

¹Кримінальний процесуальний кодекс України, який набрав чинності у листопаді 2012 р.

²Виходячи із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, з 13 угод про визнання винуватості: 10 були прийняті виключно за ст. 212 КК України, а 3 – за сукупністю ст. 212 та ст. 205 КК України.

³Виходячи із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, з 18 угод про визнання винуватості: 8 були прийняті виключно за ст. 212 КК України, а 10 – за сукупністю ст. 212 та ст. 205 КК України.

⁴Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 р.

⁵Текст та інформація про законопроект доступні на офіційному електронному ресурсі Верховної Ради України за посиланням.

Прокоментувати