Аналітика

Оновлення від 15 березня 2024 року: у цьому матеріалі, опублікованому 01 лютого 2024 року, ми звертали увагу на «проблемне» положення Законопроєкту про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення онлайн комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства № 9662, яким, зокрема, пропонувалось віднести до функцій контролюючого органу можливість кваліфікувати за ознаками кримінального правопорушення дії платника податків та письмово повідомляти про це правоохоронні органи.

Зазначене положення викликало хвилю обговорення та обурення у правовій спільноті, у результаті чого до Верховної Ради України від різних асоціацій (зокрема, Німецько-Української промислово-торговельної палати, Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України») були направлені відповідні звернення із закликом не приймати та виключити з остаточної редакції Законопроєкту № 9662 зазначене положення.

І ось 15 березня 2024 року було офіційно опубліковано Закон України № 3603-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства, до фінального тексту якого не увійшла зазначена дискусійна норма.

Отже, раді повідомити, що законодавець почув правників та вирішив не включати до ПКУ зазначену «шкідливу» норму.

Нещодавно в парламенті був прийнятий за основу з подальшим доопрацюванням Проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення онлайн комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства № 9662 (далі – Законопроєкт № 9662).

У пояснювальній записці до Законопроєкту № 9662 зазначено наступне:

«… продовжуючи тренд на диджиталізацію податкових процедур, важливим напрямком є забезпечення можливості платників податків використовувати зручні електронні сервіси для полегшення комунікації з представниками контролюючих органів без особистої присутності».

На перший погляд, мета Законопроєкту № 9662 благородна – передбачити можливість для платника податків взаємодіяти з контролюючим органом у режимі відеоконференції, зокрема, під час розгляду матеріалів скарг та перевірок.

Як показує досвід останніх декількох років, дистанційна комунікація значною мірою популяризувалась спочатку з огляду на локдаун під час COVID-19, а згодом у зв’язку із введенням воєнного стану та релокацією працівників українського бізнесу.

А тому забезпечення можливості платника податків усно донести свою позицію без необхідності відвідувати сам податковий орган є дійсно важливим.

Однак, окрім власне положень про реалізацію онлайн-комунікації з контролюючим органом, в тексті Законопроєкту № 9662 приховані і певні «підводні камені», які можуть стати для платника податків дуже неприємним сюрпризом.

Нижче розберемось, які ж нові старі нововведення підготував для платників податків законодавець, та чого очікувати платникам податків.

(і)

У Законопроєкті № 9662 пропонується доповнити п. 19-1.1 ст. 19 «Функції контролюючих органів» Податкового кодексу України новим підпунктом наступного змісту:

«19-1.1.53-2. у разі виявлення під час виконання своїх функцій ознак правопорушень, розслідування яких належить до повноважень правоохоронних органів, письмово повідомляють про це відповідні правоохоронні органи».

Чим таке розширення функцій податкових органів загрожує платникам податків?

А тим що, наприклад, за результатами чергової податкової перевірки, коли податковим органом буде вкотре «віднайдено» порушення податкового законодавства, перевіряючий матиме право надавати кримінально-правову оцінку фактично своїй суб’єктивній думці щодо виявлених порушень – тобто кваліфікувати за ознаками кримінального правопорушення – та письмово повідомляти про це вже у правоохоронні органи.

Тобто за Законопроєктом № 9662 податковий орган матиме дискрецію фактично застосувати (тобто аналізувати, вибирати та тлумачити) конкретну кримінально-правову норму і вирішувати, під яку з числа діючих кримінально-правових норм підпадає те чи інше діяння посадових осіб бізнесу, яке, на суб’єктивну думку перевіряючого, така особа вчинила.

А тепер уявіть, що всі ці етапи зазначеного складного процесу доручено здійснювати рядовому інспектору податкового органу, який вийшов на перевірку.

(іі)

Припустимо, що під час перевірки інспектор, керуючись своїми суб’єктивними переконаннями та власним розумінням кримінального права (спеціалістом в якому такий інспектор, очевидно, не є), встановив «ознаки кримінального правопорушення» та підготував відповідне офіційне повідомлення до правоохоронного органу.

І в розглядуваній ситуації, найвірогідніше, що таким органом стане саме БЕБ України, до роботи якого наразі у бізнес-спільноти чи не найбільше питань та претензій.

Як можуть розвиватись події далі?

Ч.ч. 1, 2 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України встановлено:

«1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань….

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань…».

­Іншими словами, у разі отримання повідомлення контролюючого (податкового) органу, буквально автоматично має бути відкрите кримінальне провадження за ознаками ухилення від сплати податків чи іншого «злочину», виявленого у сфері, підконтрольній такому контролюючому органу. А отже, порушення кримінального провадження стає заручником підходу контролюючого органу, зокрема при проведенні перевірки.

Це створює суттєві ризики повернення до старої і знайомої багатьом платникам податків практики, коли чи не кожен акт перевірки (а в сучасних умовах дуже мало перевірок завершуються без віднайдення якихось претензій до платника податку) перетворюється на кримінальне провадження.

Навіть і зараз такі випадки трапляються, коли податковий орган направляє до органів слідства так звані висновки аналітичного дослідження, на підставі яких намагається ініціювати кримінальні провадження щодо посадових осіб бізнесу.

Однак раніше питання існування кримінальних проваджень, відкритих на підставі наявності актів перевірки чи висновків аналітичних досліджень, ще якось можна було адресувати тими ж посиланнями на те, що акт перевірки є викладом виключно суб’єктивної думки перевіряючих, особливо коли платник податків виграє податковий спір в адміністративному суді, а складення та передача в слідчі органи висновків аналітичних досліджень взагалі не передбачена законодавством.

Але зараз створюється ситуація – мало того, що звернення із подібними «листами щастя» намагаються легітимізувати на рівні закону, так ще й ці листи прямо переводять до категорії повідомлень про вчинення злочину.

(ііі)

Годі й говорити про наслідки порушення кримінального провадження для бізнесу: починаючи від шкоди діловій репутації і завершуючи необґрунтованим втручанням у бізнес-діяльність.

Як зазначено свого часу в п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003:

«…порушення кримінальної справи … може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде нездійсненним».

Тобто сам факт існування кримінального провадження породжує процесуальний тиск на бізнес, що всім і так зрозуміло з практичного погляду.

Відповідно до ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України:

«1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Тобто одним із завдань кримінального провадження є забезпечення дотримання прав осіб з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Чи буде особа піддана необґрунтованому процесуальному примусу в разі відкриття кримінального провадження за описаним сценарієм та чи є належною правовою процедурою порушення кримінального провадження на підставі припущень податкового інспектора? Питання риторичне.

Однозначно, можна лише констатувати, що на тлі запропонованих змін офіційна мета Законопроєкту № 9662 «вдосконалення онлайн комунікації з платниками податків» виглядає як надання державним органам додаткових механізмів здійснення ще більшого тиску на бізнес.

Відповідно, пропонували б вже зараз бізнес-спільноті активно звертати увагу в публічній площині на недопустимість таких запропонованих норм Законопроєкту № 9662 та їх очевидну шкоду українському бізнес-середовищу, яке і так наразі функціонує в надскладних умовах.

Сподіваємося, що якщо бізнес займе проактивну позицію та звертатиме увагу законодавця на недопустимість трансформації таких шкідливих пропозицій в закон, такі норми Законопроєкту № 9662 так і залишаться лише пропозиціями.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2024

Прокоментувати