Угоди про визнання винуватості за статтею 212 КК України. Основні тенденції

автори: Олена Букуєва, Марія Козленко

видання: «ЮРИСТ&ЗАКОН», № 30

10 Серпня, 2017 Преса

Цікава статистика

Угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим з часу їх запровадження Кримінальним процесуальним кодексом України1 (далі – КПК України) до сьогодні впевнено тримають позиції серед судових рішень за результатами розгляду кримінальних проваджень за ст. 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Аби не бути голослівними звернемося до фактичних даних Єдиного державного реєстру судових рішень за період 2016-2017 рр.

У 2016 році судами всього було ухвалено 53 вироки у провадженнях щодо умисного ухилення від сплати податків, з яких 13 вироків на підставі угод про визнання винуватості. Тобто за 2016 рік у відсотковому співвідношенні частка угод про визнання винуватості склала 24 %.

При цьому за результатами цього (2017) року показник угод про визнання винуватості буде ще більшим. Так, вже за перше півріччя 2017 року з ухвалених 32 вироків: 18 вироків про затвердження угод про визнання винуватості. Тобто за перше півріччя 2017 року зазначені угоди становлять 56 % всіх ухвалених вироків.

Виходячи зі змісту судових рішень, змінюються і тенденції власне кримінальних проваджень, у яких затверджено угоди про визнання винуватості. Так, якщо у 2016 році – кримінальні провадження обмежувались, як правило, ст. 212 КК України2, то в першому півріччі 2017 року – у більшості випадків стосуються сукупності злочинів за ст. 205 КК України та ч. 5 ст. 27 та ст. 212 КК України3. Водночас у цій сукупності основне значення відіграє ст. 205 КК України щодо фіктивного підприємництва, а ч. 5 ст. 27 та ст. 212 КК України йде в «доважок», як пособництво в ухиленні від оподаткування іншим суб’єктам підприємництва.

Слід зазначити, що ані збільшення в цілому кількості угод серед загальної кількості судових рішень, ані тенденція зв’язку ст. 205 зі ст. 212 КК України, не є випадковими. Збільшення кількості можна, звісно, пояснити задекларованими цілями спрощення та пришвидшення кримінального судочинства, а також полегшенням роботи для органів прокуратури та досудового слідства щодо зібрання доказів та для судів – із перевірки цих самих доказів.

Несправний механізм

Здавалось би, нічого поганого в тому, що і прокурор, і обвинувачений досягли згоди щодо такої кваліфікації діянь обвинуваченого та відповідних фактичних обставин, немає. Особливо якщо виходити з того, що обвинувачений дійсно є порушником і вчинив кримінально каране діяння.

Однак кваліфікація діянь за сукупністю злочинів, тобто за ст. 205 КК України та ч. 5 ст. 27 і ст. 212 КК України, фактично призводить до того, що в угоді про визнання винуватості фактично встановлюється склад злочину (ухилення від сплати податків) інших осіб, які не були учасниками відповідного кримінального провадження.

Так, наприклад, у вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості встановлюються такі обставини4:

«Крім того, ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, забезпечивши реєстрацію ТОВ “Промисловий Альянс Запоріжжя” та ТОВ “Лібра-С” на підконтрольних їм городян ОСОБА_34 та ОСОБА_12 відповідно, та використовуючи реквізити, печатки та банківські рахунки вказаних підприємств, здійснили пособництво службовим особам ТОВ “Комтес-XXI” (код ЄДРПОУ 31075689) в умисному ухиленні від сплати податку на додану вартість шляхом безпідставного завищення податкового кредиту при неіснуючих операціях з поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ “Промисловий Альянс Запоріжжя”, ТОВ “Лібра-С” та ТОВ “ТК Гама” в адресу ТОВ “Комтес XXI” у значному розмірі».

Тобто в угоді про визнання винуватості йдеться не лише про злочини обвинуваченого, а й безапеляційно стверджується, що службові особи інших суб’єктів господарювання ухилялись від сплати податків.

Разом з тим станом на дату підготовки цього коментарю в Єдиному державному реєстрі судових рішень віднайти вироки за ст. 212 КК України щодо таких інших службових осіб не вдалось. За таких обставин правова кваліфікація як пособництво без встановлення злочину щодо основного суб’єкта (виконавця) видається передчасною. А вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості за сукупністю злочинів, найімовірніше, буде використано для ініціації низки кримінальних проваджень та податкових перевірок проти осіб, яким обвинувачений здійснив «пособництво в ухиленні від сплати податків».

Нагадаємо: особам, яким здійснювалось «пособництво в ухиленні від сплати податків», оскаржити такий вирок, принаймні в судах України, не вдасться. Як відомо, право на оскарження таких вироків в апеляційному або касаційному порядку мають лише сторони – прокурор та обвинувачений (його захисник) та у виключних випадках (статті 394, 424 КПК України). Для інших осіб, про яких йдеться в угоді про визнання винуватості, але які не є стороною провадження, спеціальних положень щодо оскарження вироків про затвердження угод про визнання винуватості у чинному КПК України не передбачено. І на практиці у зв’язку з відсутністю положень щодо оскарження, суди відмовляються приймати подані скарги від осіб, які не є сторонами кримінального провадження.

До слова, проблемність питань з механізмом укладення та затвердження угод про визнання винуватості вже давно доводилась до відома законотворців (законопроект № 3448 від 10.11.2015 р., зареєстрований у Верховній Раді України5), але поки питання не вирішено.

ВИСНОВОК:

Залишається лише сподіватись, що угоди про визнання винуватості за сукупністю ст. 205 КК України та ч. 5 ст. 27 і ст. 212 КК України торкнуться лише справжніх порушників, а не добросовісних платників податків.

Адже «завдяки» наявним недолікам механізму укладення, затвердження й оскарження угод про визнання винуватості, який передбачено чинним КПК України, для останніх ситуація може стати патовою: наявність обвинувачення в ухиленні від сплати податків без доведеної в законному порядку вини, без використання права на захист і без можливості оскаржити таке обвинувачення.

Завантажити pdf-файл статті (119 Kb)

Примітки:

1Кримінальний процесуальний кодекс України, який набрав чинності у листопаді 2012 р.

2Виходячи із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, з 13 угод про визнання винуватості: 10 були прийняті виключно за ст. 212 КК України, а 3 – за сукупністю ст. 212 та ст. 205 КК України.

3Виходячи із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, з 18 угод про визнання винуватості: 8 були прийняті виключно за ст. 212 КК України, а 10 – за сукупністю ст. 212 та ст. 205 КК України.

4Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2017 р.

5Текст та інформація про законопроект доступні на офіційному електронному ресурсі Верховної Ради України за посиланням.

Перегляди 329

Прокоментувати