Блог

Іван Шинкаренко

Партнер КМ Партнери

Минулого тижня наша команда виборола перемогу для клієнта в першому в Україні спорі, що стосувався перегляду результатів застосування методу чистого прибутку.

Якщо коротко описати суть спору, то фіскальний орган не визнав економічний аналіз за четвертим методом ТЦУ в документації підприємства, підготовленій за допомогою аудиторської компанії, здійснив самостійний аналіз та донарахував податкові зобов’язання. Податкова не прийняла обидва елементи економічного аналізу, а саме – показник рентабельності для контрольованих операцій та діапазон рентабельності.

Ми десь очікували, що спір не буде простим, адже практики ТЦУ розуміють, наскільки сильно четвертий метод ТЦУ пов’язаний з економіко-статистично-бухгалтерськими аспектами та всі ці економіко-статистичні-бухгалтерські аспекти необхідно донести до Суду. Чи не щорічні зміни статті 39 ПК України не сприяють правовій визначеності, що також ускладнювало завдання. Вдячні Суду за готовність слухати численні пояснення і бажання розібратися в суті спору.

У спорі піднімалися всі важливі аспекти застосування методики ТЦУ: особливості розрахунку показника рентабельності (які елементи враховувати, а які ні), обов’язок дотримання зіставності, здійснення коригувань, можливість застосування фінансових даних за попередній рік та інші аспекти. Піднімався ряд важливих правових аспектів, включаючи межі, в яких фіскальний орган може проводити перевірку звичайних цін в умовах існування виключно спеціальних правил про перевірку на відповідність принципу «витягнутої руки».

Чекаємо на повний текст рішення, але вже можемо впевнено сказати, що цей спір створить ряд важливих прецедентів, які не обмежуються застосуванням методу чистого прибутку, а й у широкому сенсі визначатимуть принципи взаємодії між фіскальним органом і платником податків у сфері ТЦУ.

І якщо продовжувати розмову про принципи взаємодії, то я особисто був неприємно вражений підходом фіскальних органів. Ані на етапі адміністративного оскарження, ані в суді ми не побачили відкритої дискусії щодо справедливого рівня ціни, оцінки наведених нами доказів, у тому числі й додаткового аналізу.

Фіскальний орган будував свою «оборону» виключно на формальних аргументах та технічних «причіпках». Наприклад, елементи витрат, які вочевидь не стосувалися контрольованої операції, на думку фіскального органу, мали б бути враховані, оскільки платник не здійснив виправлення показників фінансової звітності за правилами бухгалтерського обліку. При цьому «накидувалося» безліч технічних моментів з порядку виправлення бухгалтерського обліку, які взагалі не стосувалися ситуації та, на мій погляд, не несли іншої мети, ніж заплутати Суд.

Ще один приклад підходу: при розрахунку ринкового діапазону за 2014 рік, який порівнювався з рентабельністю операцій платника 2014 року, в Акті в окремих випадках використали дані щодо відібраних «зіставних» підприємств, вказавши фінансові показники за 2013 рік. Не треба бути експертом в економіці, щоб зробити висновок – роки 2013 та 2014 конкретно для нашої країни є непорівнюваними. На що наші опоненти буденно заперечували те, що в тій редакції Кодекс дозволяв використовувати дані за попередній рік. Вимогу про забезпечення зіставності скромно замовчували.

На мій погляд, у сучасній податковій системі, метою якої є розвиток економіки, подібні підходи є неприйнятними. І особливо це важливо під час застосування такого інструменту, як трансфертне ціноутворення. При вільному прочитанні фіскальними органами цей механізм може стати могутнім інструментом наповнення бюджету та дискримінації платників податків – коли будь-кому можна «намалювати» довільну суму податку до сплати, залежно від бажання перевіряючих. І це не вигадки, а об’єктивна дійсність – недаремно в Настановах ОЕСР чітко вказується, що ТЦУ не є точною наукою, а багато в чому базується на оцінках. Якщо ж всі оцінки перевіряючих будуть в один бік, то результат зрозумілий.

Зі свого боку докладемо максимальних зусиль для того, щоб механізм ТЦУ не перетворився в Україні на ще один спосіб наповнення бюджету та «кошмарення» законослухняного бізнесу.

На завершення хотів би навести цитату, на яку натрапив під час вивчення індійської судової практики зі спорів ТЦУ та яка резонує з моїм баченням правил ТЦУ та бажаного напряму розвитку судової практики¹ й в цілому застосування механізмів ТЦУ в Україні:

Примітки:

¹Income tax appellate tribunal No. 5025/Del/10 Case Toll Global Forwarding India Pvt Ltd Vs. Deputy Commissioner of Income Tax Circle 2 (1)

Прокоментувати