Аналітика

Єдиний податок під час воєнного стану

31 березня, 2022 Інформаційні листи

17 березня 2022 року набули чинності чергові зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), які дозволили певним категоріям платників на час воєнного стану користуватись спрощеною системою оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 %. Зокрема, законодавець дозволив користуватись такою системою платникам із доходом до 10 млрд грн.

Нововведення можуть бути дійсно корисними для фізичних та юридичних осіб, які й раніше використовували спрощену систему оподаткування без сплати ПДВ. Однак для інших, які використовували загальну систему та/або були платниками ПДВ, перехід на таку систему оподаткування може викликати більше проблем, аніж переваг.

Нижче пропонуємо загальний перелік деяких проблемних питань, що вже на поверхні.

Відзначимо, що ДПС опублікувала на власному сайті загальні роз’яснення з приводу застосування цієї нової системи під час дії воєнного стану («Щодо єдиного податку третьої групи з урахуванням особливостей оподаткування», «Особливості застосування єдиного податку третьої групи за ставкою 2% для платників ПДВ»). Втім, такі роз’яснення не дають відповідей на всі питання. До того ж, на нашу думку, всі перелічені нижче проблемні моменти мають бути вирішені на рівні закону.

Враховуючи положення п. 184.1 ПКУ, реєстрація платником єдиного податку, умови сплати якого не передбачають сплату ПДВ, формально призводить до анулювання реєстрації ПДВ.

І хоча в п. 9.5 підрозділу 8 Розділу ХХ Перехідні положення ПКУ йдеться про звільнення нових платників єдиного податку, що застосовують правила, встановлені на період дії воєнного стану, від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість, формально застосування до них п. 184.1 ПКУ ніхто не відміняв.

ДПС у згаданих вище роз’ясненнях відзначила, що реєстрація платника ПДВ не анулюється, а є «призупиненою» (?), однак, якщо виходити із норм закону, такий висновок є принаймні сумнівним.

Тому не виключено, що позиція контролюючих органів при застосуванні норм на практиці через деякий час може і змінитись. А це означатиме застосування до платника податків наступних наслідків:

– виникнення податкових зобов’язань з ПДВ на вартість всіх товарів (послуг) та необоротних активів, що були придбані з ПДВ із визначенням бази на рівні звичайної ціни;

– втрачається накопичений податковий кредит з ПДВ, по якому ще не виникли умови для відшкодування;

– невідшкодоване бюджетне відшкодування можливо отримати лише після звернення до суду (виходячи з нашої практики).

Якщо ж виходити з того, що реєстрація платником ПДВ дійсно зберігається і під час перебування на спрощеній системі оподаткування (але є призупиненою), то повернення платника податків на звичайну систему оподаткування після закінчення воєнного стану матиме наступні наслідки:

– платник податків має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на вартість товарів/послуг, які були придбані з ПДВ (до воєнного стану) та реалізовані/використані у період перебування на спрощеній системі оподаткування;

– платник податків має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на вартість товарів, придбаних під час перебування на спрощеній системі оподаткування, у разі їх продажу після повернення на загальну систему оподаткування.

Повернення платника податків на звичайну систему оподаткування після закінчення воєнного стану, у разі якщо платник податків отримає попередню оплату за товари/послуги у періоді перебування на спрощеній системі оподаткування, а поставить їх після закінчення воєнного стану, призведе до подвійного оподаткування – як єдиним податком, так і податком на прибуток.
З економічної точки зору придбання товарів з ПДВ під час перебування на спрощеній системі оподаткування також призведе до додаткових витрат платника, адже платник не зможе сформувати податковий кредит, а має включити суму ПДВ у собівартість товарів, та ще й додатково заплатить 2 % єдиного податку при реалізації таких товарів.
Перехід на спрощену систему оподаткування також призведе до втрати статусу платника податку на прибуток, що може виявитись принциповим для тих платників податків, які, наприклад, мають невикористані суми від’ємного значення, витрат на сплату процентів нерезидентам, до яких застосувались правила тонкої капіталізації, «ціннопаперові» витрати. Адже після автоматичного поновлення статусу платника податку на прибуток після закінчення воєнного стану платники навряд чи зможуть використати показники попередніх декларацій із податку на прибуток, поданих до переходу на спрощену систему оподаткування.

Принаймні наразі ПКУ не передбачає такої можливості.

У багатьох платників за результатами першого кварталу 2022 року сформувались збитки, проте у разі переходу на спрощену систему, вони будуть зобов’язані вже у квітні зробити авансовий внесок у розмірі 2 % від доходу (а не фінансового результату), незважаючи на збитки першого кварталу та очікувані збитки за півріччя.
Також виникають питання, чи потрібно та, якщо так, то яким чином, змінювати ціну у договорі, виконання якого припадає на різні періоди (з ПДВ та без ПДВ), до, під час та після перебування на спрощеній системі оподаткування.
Індикатор податкового навантаження для платника податків становить зазвичай 1 %, а при переході на запроваджену систему спрощеного оподаткування він складатиме 2 %.

Насамкінець відзначимо, що, наскільки нам відомо, профільний комітет ВРУ вже підготував чергові зміни до ПКУ, які мають на меті вирішити принаймні деякі із питань, що стосуються оподаткування ПДВ та податком на прибуток, зокрема, врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування та переплати з податку на прибуток після повернення платників податків на загальну систему оподаткування.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

Перегляди 6312