Блог

Олександр Мінін

Старший партнер КМ Партнери

1.

Законопроекти «серії» 7311 (див., наприклад, 7311-д від 01.05.2022 р.) передбачають шляхом внесення відповідних змін до Перехідних положень ПКУ збільшення вдвічі ставки військового збору. Ось як це, зокрема, сформульовано у законопроекті 7311-д:

«5) у підрозділі 10: у пункті 16-1 : у підпункті 1.3 цифри та знаки «1,5» замінити на цифри та знаки «3,0»;

у підпункті 1.7 після другого абзацу доповнити новим абзацом такого змісту: «Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації». У зв’язку з чим третій абзац вважати абзацом четвертим».

Такі пропозиції у пояснювальній записці до проектів не обґрунтовуються конкретно, вказується лише взагалі на необхідність збільшення бюджетних надходжень.

2.

При тому що необхідність належного фінансування оборони ні в кого не викликає сумнівів. Виникає лише питання, чи буде пропонований крок дійсно дотичним і чи не завдасть він насправді більше шкоди:

Відповідне фінансування залежить не так від сум надходжень лише за військовим збором, як від загальної суми бюджетних надходжень. Крім спрямування на потреби оборони коштів із різних джерел за бюджетним законом на цей рік, Закон № 2098-IX від 23.02.2022 р. надав право Кабміну проводити перерозподіл бюджетних коштів зі збільшенням фінансування потреб оборони самостійно. Тож може йтися швидше про необхідність забезпечення достатніх (наскільки тільки може забезпечити економіка) надходжень в цілому, з яких виділяються кошти ЗСУ, а не про максимізацію обов’язково якогось виокремленого джерела надходжень. І для цього мають створюватися умови для роботи економіки як бази всіх таких надходжень.

Економіка і суспільство показують надзвичайні зусилля у забезпеченні держави, зокрема для потреб оборони. Про це свідчать навіть ті суми, які перераховані на користь армії добровільно, наперед сплачені податки, чи податки, сплачені як перший пріоритет підприємствами у скрутному фінансовому становищі (за наявності звільнень від відповідальності для таких підприємств у законодавстві).

При цьому виплата заробітної плати робітникам для багатьох підприємств, які зупинили або суттєво скоротили діяльність, є зараз важким тягарем. Збільшення навантаження на фонд оплати праці може зробити цей тягар надмірним і економічно, і психологічно: замість того, щоб допомагати підприємствам у скрутні часи тримати співробітників, держава намагається ускладнити це?

Такий підхід скерований у напрямку, протилежному декларованим діям держави, буцімто спрямованим на забезпечення працевлаштування (тим же декларованим виплатам роботодавцям, які створюють робочі місця для переміщених осіб). Тож збільшення податкового навантаження на фонд оплати праці (а основним об’єктом оподаткування військовим збором є саме заробітна платня й інші подібні виплати) може мати негативний ефект скорочення офіційного працевлаштування, скорочення економічної активності.

Тобто підвищення сум військового збору може призвести до скорочення тієї бази, яка забезпечує інші надходження.

3.

Погано ці пропозиції сприймаються в політико-суспільному плані і на фоні ще свіжих, однак діючих протягом певного часу, звільнень, наданих законодавцем. Так, майже повне зняття оподаткування з імпорту авто явно призвело до зменшення бюджетних надходжень. Однак це аргументувалося необхідністю забезпечити людей машинами. Тобто вигоду надали, звільнили від податків тих, у кого є кошти принаймні на машину. Цікаво було б дізнатися, який відсоток з тих, хто скористався поточним звільненням від податків при придбанні машини, до цього втратив або отримав значні пошкодження власної машини через воєнні дії? Іншими словами, чи пільга справді знайшла «адресата»? А компенсувати зараз, серед іншого втрачені «автомобільні» податки, намагаються за рахунок тих, у кого коштів, можливо, і на першочергові потреби бракує? Інший приклад – спеціальний податковий режим із ставкою єдиного податку 2 %. Тож маємо суперечливі рухи в протилежних напрямках: звільнення від або зменшення податків по одних напрямках із збільшенням по іншому, більш соціально чутливому.

Для підприємств, багато з яких зараз збиткові через стан справ, викликаний війною, які продовжують попри це здійснювати виплати співробітникам, додатковий податок на такі виплати фактично означатиме вилучення їх капіталу.

Обговорювана пропозиція може погано сприйматися також через нерівномірність розподілу тягаря за рахунок насамперед комерційного сектору. Адже саме комерційний сектор економіки найбільше постраждав у плані зменшення надходжень від економічної діяльності, за рахунок яких і фінансувалися головним чином виплати співробітникам, які є насамперед предметом обкладання військовим збором. Бюджетники в цьому плані менш залежні від економічної кон’юнктури. Крім власне «звичайних» бюджетних коштів, за твердженням заступника Міністра фінансів України в інтерв’ю «Укрінформу» 10 травня цього року, Мінфін разом з іншими органами влади готує спільний зі Світовим банком проект «Підтримка державних видатків для забезпечення стійкого державного управління в Україні». Обсяг оголошеної допомоги становитиме 1,5 млрд доларів США. У рамках цього проекту передбачено відшкодування видатків Державного бюджету, здійснених для оплати праці працівників державних органів, а також заробітної плати вчителям закладів загальної середньої освіти. У середньому Світовий банк відшкодовуватиме по 200 млн доларів щомісяця.

Комерційний сектор такої донорської допомоги на зарплати не має, фінансує відповідні видатки за рахунок запасів, звичайної комерційної діяльності. Тож для небюджетної сфери додаткові стягнення спричиняють об’єктивно більшу проблему.

Такі важливі кроки у податковій сфері, як збільшення ВДВІЧІ одного з податків (з метою збільшення бюджетних надходжень), будуть сприйматися на тлі інших ініціатив, які мають ефект зменшення бюджетних надходжень (зокрема, як зазначено вище). Тобто перерозподіл податкового тягаря за чий рахунок і на чию користь?

Сукупно, через очікуваний негативний ефект для більшої частини комерційного сектору економіки і певною мірою негативне сприйняття суспільством (зокрема з огляду на і в порівнянні з іншими непослідовними і суперечливими змінами у податковому законодавстві останнім часом, деякі з яких згадані вище) розглядувана ініціатива, вважаємо, в цілому більше зашкодить і бюджетним, і суспільним, і політичним питанням, врешті-решт і питанням обороноздатності.

4.

Уже з’явилися публікації, що профсоюзи висловилися проти планованого підвищення з огляду на очікувані певні негативні наслідки і наявність сумнівів у досягненні змінами насправді декларованої мети (з урахуванням непрямих наслідків).

5.

За узагальненою інформацією про надходження, порядок розподілу і використання військового збору в нещодавній публікації «Економічної правди»:

«За 2021 рік до державного бюджету України надійшло 28,6 мільярда гривень військового збору, за 2014-2021 роки – 131,9 мільярда.

Про це йдеться у відповіді Державної казначейської служби України на запит StateWatch.

При цьому надходження військового збору зараховуються не на потребу Збройних Cил напряму, а до загального державного бюджету.

“Надходження військового збору відповідно до частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України зараховуються до загального фонду і спрямовуються на здійснення видатків згідно бюджетних призначень, встановлених законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, – підтверджують у Казначействі.

…..

“Загалом за час існування військового збору, державна скарбниця поповнилася на 131,9 млрд  грн без чітко визначених пріорітетів на потреби оборони“, – порахували у StateWatch.

28 січня депутати Верховної Ради запропонували створити окремий фонд з надходжень військового збору для того, щоб всі кошти були спрямовані на оборонну сферу, проте парламент не ухвалив таке рішення».

Тобто насправді те, що збиралося як військовий збір, зовсім не обов’язково йшло на потреби оборони, а за призначенням, визначеним депутатами при прийнятті закону про бюджет на відповідний рік.

Тож чи не краще для початку навести лад щодо цього, і закріпити чітко на законодавчому рівні, що надходження від військового збору йдуть виключно за призначенням Міністерства оборони і не можуть використовуватися і перерозподілятися на якісь інші потреби.

6.

До того ж вважаємо вартим законодавчо закріпити, принаймні на час військового стану, для платників податків можливість сплачувати як військовий збір, так і загальнодержавні податки в цілому (в тому числі і наперед) напряму на визначений рахунок ЗСУ чи Міноборони (з повідомленням про це органів ДПС), і визнати це належною сплатою податків. Закріпити цільовий характер цих коштів і заборонити перерозподіл цих надходжень на інші потреби. Тоді платники податків будуть певні, що те, що вони сплатили дійсно піде на потреби оборони, а не якісь інші поточні забаганки.

З погляду юридичної техніки це можна зробити, зокрема, змінами до:

• п. 69.1. Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу, щодо якого і так плануються зміни законопроектом 7360 від 10 травня, які в поточній редакції виглядають так:

«2) у підрозділі 10:

у пункті 69:

абзац перший пункту 69 викласти в такій редакції:

«69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

підпункт 69.1 викласти у такій редакції: …».

• Бюджетного кодексу, зазначивши в ньому, що на період воєнного стану сплата податків здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у Перехідних положеннях ПКУ.

7.

Забезпечення можливості прямої сплати ЗСУ/Міноборони із закріпленням гарантій проти зміни цільового використання забезпечить більшу впевненість суспільства, платників податків, що сплачені ними кошти підуть саме на оборону.

Забезпечення захисту/оборони/безпеки – одна з головних функцій держави; в Україні зараз, мабуть, – найважливіша. Право громадян, суспільства – знати і вирішувати сплачувати в поточній непростій ситуації кошти саме на те, що громадяни/суспільство вбачають найнеобхіднішим і найважливішим.

Певні, такий підхід може створювати навіть додаткову мотивацію для більших сплат, ніж просто до абстрактної державної скарбнички, розподілом якої опікуються депутати. Добровільні внески, допомога на користь ЗСУ і так вражаючі. Тож варто врахувати таку мотивацію й інституалізувати  відповідні «прямі шляхи» також і в податковій сфері як мотивацію/переконання для добровільної сплати податків.

При цьому поширити можливість таких сплат і для сплати податків авансом. Такі авансові платежі стають по факту тоді різновидом «військових облігацій», тільки без витрат на відсотки для України. Можливо, запровадження пропонованого механізму також полегшить прийняття рішень для підприємств чи громадян – платників податків порівняно з військовими облігаціями, придбання яких, як операції з цінними паперами, виходить за межі звичайної діяльності згаданих осіб.

Прокоментувати