Блог

Іван Шинкаренко

Кандидат економічних наук, партнер КМ Партнери

Опрацьовую зміни, внесені в митне законодавство прийнятим на початку жовтня законом¹ щодо запровадження в Україні інституту авторизованих економічних операторів (АЕО). Зміни системні і після завершення всіх передбачених перехідних періодів неабияк вплинуть на практику митного оформлення. І не тільки тих суб’єктів ЗЕД, кому пощастить отримати новий статус.

Детально про особливості функціонування інституту економічних операторів та передбачені зміни митного оформлення ми поговоримо в окремих матеріалах із цього приводу.

Разом із тим, вже зараз хочу поділитися важливими моментами, на які звернув увагу.

По-перше, передбачений перехідний період, протягом якого статус АЕО зможе отримати лише дуже обмежена кількість підприємств:

• протягом першого року здійснюється оцінка відповідності критеріям АЕО щодо не більше ніж 10 підприємств одночасно;
• протягом другого-третього років – не більше ніж 20 та 30 підприємств відповідно.

Наразі невідомо, за якими критеріями будуть відбиратися ці перші щасливчики. Якщо в порядку черговості подання заяв, то підприємствам, для яких цей статус може бути цікавим, варто вже починати працювати в цьому напрямі.

Разом із тим, поки не до кінця зрозумілим є те, від яких саме підприємств прийматимуть заяви для одержання статусу АЕО-С (оператор з правом на спеціальні спрощення) протягом 1-3 років.

Так, буквально в законі зазначається, що протягом перших трьох років для такої авторизації заяви прийматимуть «…виключно від підприємств, що є одночасно виробниками та експортерами (імпортерами) у значенні, наведеному у частині першій статті 12 цього Кодексу».

Оновлена ст. 12 Митного кодексу передбачає такі визначення виробника та експортера (імпортера):

«1) виробник – підприємство, яке безпосередньо виготовляє товари, призначені для експорту;

2) експортер (імпортер) – підприємство, яке на підставі укладених ним безпосередньо або через посередника (комісіонера, агента, консигнатора тощо) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснює експорт (імпорт) товарів з переміщенням їх через митний кордон України, незалежно від митного режиму, в який поміщуються такі товари».

Тобто, виходячи з буквального прочитання, в перші три роки даний статус зможуть отримати виключно виробники, які виготовляють продукцію для експорту, що здійснюють або не здійснюють імпортні операції. Відповідно, імпортери або експортери-дистриб’ютори, як і виробники, які здійснюють імпортні операції, але виготовляють продукцію тільки для внутрішнього ринку, скористатися даною можливістю, схоже, що не зможуть.

По-друге, схоже, що через три роки суб’єктам ЗЕД-імпортерам доведеться попрощатися з таким зручним і вже звичним інструментом, як попередня декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим (декларація типу «ЕА»).

На це вказує, зокрема, п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону про те, що:

«Частина друга статті 258, підпункти 2 та 3 частини третьої, частини четверта, п’ята, сьома, дванадцята статті 259 Митного кодексу України втрачають чинність через три роки з дня набрання чинності цим Законом».

Тобто з 07.11.2022 року з Митного кодексу будуть виключені положення, які передбачають механізми, що дозволяли оформлювати товари за попередньою митною декларацією після переміщення через митний кордон без пред’явлення митниці, в якій була оформлена така декларація.

Тож хоча наразі переваги статусу АЕО і не є такими очевидними для суб’єктів ЗЕД, це може змінитися в майбутньому, після закінчення механізмів розмитнення із застосуванням попередньої декларації типу «ЕА».

По-третє, законом запроваджується оновлена процедура митного пост-аудиту, так званий «пост-митний контроль» (ст. 337¹ Митного кодексу). І з цією процедурою незабаром доведеться зіштовхнитися багатьом суб’єктам ЗЕД, незалежно від наміру одержати статус АЕО.

Так, у межах такого контролю митниця, яка здійснювала митне оформлення товару, має право перевірити «…точність і повноту інформації, що міститься у митній декларації, загальній декларації прибуття, та наявність, точність і правильність документів, на підставі яких здійснено випуск товарів».

Пост-митний контроль здійснюється за результатами застосування системи управління ризиками та може бути ініційований під час митного оформлення або протягом 30 календарних днів із дня випуску товарів.

У межах контролю митниця запитує в електронній формі документи, які необхідно надати, а декларант зобов’язаний їх подати протягом 15 календарних днів після запиту.

Ці документи перевіряють у приміщенні митниці, тобто це така собі митна камеральна перевірка.
За результатами формується повідомлення, яке направляється декларанту.

При цьому, як розумію, це не повноцінна митна перевірка, за результатами якої митники матимуть право скласти акт та визначити додаткові зобов’язання. Відповідно до нових положень Митного кодексу результати пост-митного контролю підприємства враховуються системою управління ризиками та під час планування і проведення документальних перевірок.

Тобто якщо в межах пост-митного контролю виявлять проблеми, то це може стати причиною ініціювання документальної перевірки. А ось за наслідками такої перевірки вже може бути складений акт і здійснені донарахування.

Отже, зміни Митного кодексу щодо авторизованих економічних операторів, як виявляється, стосуються не тільки підприємств, що мають намір одержати такий статус. Багато чого змінюється й для всіх суб’єктів ЗЕД, і варто з ними завчасно ознайомитися.

Примітки:

¹Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів» від 02.10.2019 року № 141-IX.

Прокоментувати