Аналітика

Останніми роками ст. 205 КК України набула широкого поширення не тільки серед кримінальних проваджень щодо злочинів у сфері господарської діяльності, але й серед адміністративних спорів між платниками податків та податковими органами.

У цьому огляді пропонуємо зупинитись на практичному застосуванні положень ст. 205 КК України в судах, а також на аналізі ефективності і доцільності таких положень.

1.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень за 2016-2018 рр. за ст. 205 КК України «Фіктивне підприємництво» винесено 368 судових рішень, з яких всього 3 виправдувальних вироки, 40 обвинувальних вироків та 325 вироків щодо затвердження угод про визнання винуватості (тобто без фактичного дослідження судом доказів). Вказані судові рішення наявні у Корисних документах, а їх короткий опис та реквізити наведені у таблиці.

Спробуємо розібратись із тим чи насправді таке переслідування відповідає цілям і завданням ст. 205 КК України та є реально ефективним.

2.

Нагадаємо, ст. 205 КК України за текстом охоплює лише:

Тобто за текстом ст. 205 КК України охоплює лише момент створення юридичної особи з намірами щодо «фіктивного підприємства».

За цією статтею передбачено покарання у вигляді штрафу від п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається із текстів вироків за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, фактично, застосовані за вироками за ст. 205 КК у 2016-2018 рр. штрафи складають від 2 500 грн до 85 000 грн, при цьому стандартний штраф (застосований у 220 рішеннях) складає всього 8 500 грн.

Очевидно, що при вказаних розмірах штрафу, завдання щодо запобігання подальшим злочинам не виконується, оскільки штраф у розмірі 8 500 грн не є дієвим застереженням від такої діяльності надалі.

3.

При цьому із застосованих штрафів, вбачається, що розслідування кримінальних проваджень за ст. 205 КК України не виконує завдань і щодо забезпечення наповнення бюджету.

Так, що ж до ефективності кримінальних проваджень за ст. 205 КК України, то в цілому за 2016-2018 рр. загальний розмір штрафів за вироками склав 6 446 950 грн. Для порівняння за ст. 212 КК України штрафи тільки за 2017 рік склали 21 559 423,71 грн, що майже в 4 рази більше.

Таким чином, з погляду забезпечення наповнення бюджету ефективність ст. 205 КК є надзвичайно низькою і, скоріше за все, не забезпечує навіть компенсації витрачених коштів податків на утримання та забезпечення відповідної діяльності.

4.

Якщо ні превентивної функції, ні компенсаторної функції, ст. 205 КК України наразі не виконує, то виникає питання щодо причин такого поширеного застосування цієї статті на практиці.

Попри обмеженість складу злочину за ст. 205 КК України виключно моментом створення юридичної особи у більшості вироків надається оцінка і подальшій діяльності такого фіктивного підприємства. Така оцінка дається з певною метою.

Так, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, 92 вироки за ст. 205 КК України далі з’явились в тексті судових рішень у податкових спорах. Якщо рахувати із загальної кількості обвинувальних вироків та угод про визнання винуватості (це 368 рішень), то відсоток вироків, що стали надалі доказами податкової у спорах з іншими платниками податків складає 25 %.

При цьому, якщо рахувати із вироків, за якими вбачається реальна оцінка подальшим операціям «фіктивного підприємства», подекуди з переліком контрагентів та списком документів¹, то вироки, які з’явились в якості доказів податкової в спорах з іншими платниками, складає 67 %.

Водночас реальних випадків використання ст. 205 КК України у податкових спорах у дійсності ще більше – частина кримінальних проваджень за ст. 205 КК України у якості доказів податкових органів з’являється в адміністративних спорах ще до винесення вироку (на етапі протоколів допитів).

Тобто, фактично, наразі ст. 205 КК України використовується, скоріше, для штучного створення «доказової бази» проти інших платників податків.

5.

Як вбачається, ст. 205 КК України наразі використовується не за «призначенням», а застосований за такою статтею розмір покарання не є фактичним «запобіжником» від продовження «фіктивного підприємництва» надалі. Фактичне ж використання вироків за ст. 205 КК України здійснюється, скоріше, для штучного формування доказів у адміністративних спорах з податковою щодо інших платників.

При цьому навіть закладене у ст. 205 КК законодавче призначення, скоріше, декларативне. Так, сама кваліфікація «фіктивного підприємства» за ст. 205 КК України на практиці також викликає багато питань, оскільки з однієї сторони про наміри на «фіктивне підприємство» очевидно свідчить саме подальша діяльність «фіктивного підприємства», а не міркування особи на момент реєстрації, водночас сама подальша діяльність оцінюється за окремими статтями.

У зв’язку з цим виникає питання, наскільки є реальною доцільність у ст. 205 КК України за формально виписаним у цій статті складом злочину без реальних наслідків та достатньої ефективності для бюджету та, відповідно, може варто розглянути скасування «фіктивного підприємництва» за ст. 205 КК України як злочинного діяння як такого взагалі?

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

¹Вироків із оцінкою по подальшим операціям «фіктивного підприємства», зокрема, з переліком контрагентів та списком документів за результатами аналізу тексту вироків у Єдиному державному реєстрі судових рішень 137.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2018

Прокоментувати