Перша судова практика в спорах щодо трансфертного ціноутворення. Висновки для бізнесу

автор: Іван Шинкаренко

видання: «Україна Бізнес Ревю», № 29-30 (1410-1411)

02 Серпня, 2017 Преса

Правила трансфертного ціноутворення (далі – ТЦУ) з’явилися в Україні порівняно нещодавно – у вересні 2013 р. Активна контрольно-перевірочна робота ДФС з цього напряму триває ще менше. Однак вже є перші донарахування, судові спори та рішення.

Спори з ТЦУ можна розділити на дві групи:

  • спори з процедурних питань, а саме: питання штрафів за неподання звітів про контрольовані операції, незазначення певних операцій у звіті, недопуск до перевірок;
  • спори щодо суті правил ТЦУ, а саме: оскарження податкових донарахувань з застосуванням методів, встановлених ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Сьогодні левова частка спорів та судової практики стосується процедурних питань трансфертного ціноутворення, але й серед таких спорів є вельми цікаві та прецедентні.

Цікава група «процедурних спорів» стосується ситуацій, коли органи ДФС наполягали на визнанні контрольованими операцій з непов’язаними нерезидентами у формі командитних товариств (limited liability partnership). Такі товариства створені у Великобританії партнерами-резидентами «низькоподаткових» країн, які внесені у перелік, затверджений розпорядженням Кабміну від 16.09.2015 р. № 977-р. Справа в тому, що такі партнерства є фіскально-прозорими, тобто не оподатковуються у Великобританії. А за рахунок того, що Великобританія не була внесена в перелік, що дозволяло обходити вимогу про визнання контрольованими операцій з «низькоподатковими» нерезидентами.

Суди переважно прийняли сторону платників податків, зробивши висновок про те, що формальні критерії визнання операцій контрольованими в такому разі не виконуються. Прикладом такого рішення є постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 р. у справі № 815/207/16.

Поширеність таких спорів демонструє, що ДФС приділяє особливу увагу структуруванню з використання фіскально-прозорих осіб. При цьому невдовзі такі схеми контролюватимуться відповідно до закону. Так, зміни в ст. 39 ПК України, що набрали чинності з 1 січня 2017 року, передбачають контроль за операціями у випадках, коли іноземний контрагент не є платником податку у країні реєстрації. Кабмін вже затвердив перелік організаційно-правових форм таких осіб у розрізі країн.

Також не відомо, чи не скасує такі позитивні для платників рішення касаційна інстанція, посилаючись, наприклад, на правило про перевагу сутності над формою правовідносин. Адже мета використання таких структурувань є зрозумілою.

Інший цікавий спір стосується правомірності перевірки періодів до 1 січня 2015 року з посиланням на підстави перевірки ТЦУ, прописані у новій редакції правил ТЦУ, що базуються на принципі «витягнутої руки». Цей спір ще не закінчився – касаційний суд повернув справу на новий розгляд.

Окрім власне проблеми підстав перевірки, цей спір опосередковано піднімає низку інших важливих запитань щодо дії норм ст. 39 ПК України у часі, як-от:

  • за якою чинною процедурою ДФС може перевіряти періоди до запровадження принципу «витягнутої руки»?
  • які методи повинні застосовуватися?

Це непрості питання, враховуючи те, що чинною є виключно спеціальна процедура перевірки на відповідність принципу «витягнутої руки».

Відповіді доведеться шукати в суді, оскільки законодавець не подбав про належні перехідні положення.

Наявної практики по суті правил трансфертного ціноутворення не багато, як власне і спорів. Але важливість існуючих спорів та рішень важко переоцінити, оскільки кожен спір демонструє вразливі точки підходів до обґрунтування цін, а прецеденти визначатимуть майбутню практику правозастосування норм ТЦУ.

Найпоширенішими є спори щодо методу порівнювальної неконтрольованої ціни. У фокусі уваги контролюючих органів експортери аграрної продукції (пшениця, кукурудза, соняшник та олія соняшникова), виробів з металу та хімічної продукції.

Варто звернути особливу увагу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 р. у справі № 816/515/17. Тут контролюючий орган здійснив донарахування на підставі діапазонів цін на аграрну продукцію за даними публікацій, які в період 2013-2014 рр. визнавалися офіційними джерелами інформації. Суд скасував донарахування на тій підставі, що наявна в таких публікаціях інформація є недостатньою для визначення зіставності операцій. Перегляд такої позиції вищими судами може мати значні негативні наслідки для будь-яких операцій з товарами, ціни в яких публікувалися в «офіційних джерелах інформації».

Наразі немає судової практики стосовно застосування інших методів ТЦУ, зокрема найпоширенішого методу чистого прибутку. Існуючі ж спори вказують на те, що економічний аналіз не закінчується побудовою ринкового діапазону рентабельності. Не меншу увагу слід звертати й на те, яким чином розраховується показник рентабельності контрольованої операції. Необхідно забезпечити логічність та прозорість такого розрахунку, а також грамотне викладення всіх суттєвих аспектів розрахунку його в документації.

Завантажити pdf-файл статті (622 Kb)

Перегляди 973

Прокоментувати