Ціна в контрольованій операції. Узгоджувати чи ні?

30 липня, 2015 Інформаційні листи

17 липня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив Порядок попереднього узгодження цін у контрольованих операціях, за результатами якого укладаються договори, що мають односторонній, двосторонній та багатосторонній характер, для цілей трансфертного ціноутворення1 (далі – «Порядок»), який замінив попередній порядок, затверджений Постановою КМУ №764 від 17.10.2013 р.

Нагадаємо, що п. 36.6. Податкового кодексу України (далі – «ПКУ») надає великому платнику податків право звертатися до Державної фіскальної служби України (далі – «ДФСУ») із заявою про попереднє узгодження цін у контрольованих операціях. При цьому, в разі дотримання умов договору про узгодження цін контролюючі органи не мають права нараховувати платнику податкові зобов’язання, пеню чи штраф стосовно контрольованих операцій, які є предметом узгодження.

Види договорів про узгодження цін та особливості залучення іноземної держави

Порядок визначає, що договором про узгодження цін є угода між великим платником податків і ДФСУ стосовно визначення критеріїв відповідності умов майбутніх контрольованих операцій платника принципу «витягнутої руки» на певний період (не більше трьох років).

ПКУ виділяє три види договорів:

  • договір, який «має односторонній характер» (між платником податків і ДФСУ);
  • договір, який «має двосторонній характер» (між платником податків, ДФСУ і державним органом іноземної держави, який уповноважений справляти податки та збори);
  • договір, який «має багатосторонній характер» (якщо до узгодження були залучені два та більше органів іноземних держав).

При цьому одразу привертає увагу посилання на «односторонній» характер договору про узгодження цін, що укладається між платником податків і ДФСУ. Така класифікація договорів, мабуть, пов’язана з тим, що ці відносини все ж мають публічно-правовий характер і в даному випадку ДФСУ та платник податків не є рівноцінними сторонами договору. Фактично, такий договір не є договором у цивільно-правовому сенсі, а, скоріше, за механізмом дії є схожим до індивідуальної податкової консультації.

Порядок уточнив невдале формулювання п.п. 39.6.2.2. та п.п. 39.6.2.3. ПКУ, відповідно до яких за ініціативою платника чи ДФСУ до узгодження може залучатися державний орган, який уповноважений справляти податки і збори в «державі, яка є стороною контрольованої зовнішньоекономічної операції». Очевидно, що в даному випадку мається на увазі не держава, а резидент держави, який виступає стороною у контрольованій операції платника податків. Пункт 4 Порядку уточнив цей момент і при цьому додатково встановив, що залучення іноземної держави здійснюється відповідно до конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та такою державою.

Процедура узгодження

Сама процедура узгодження суттєво не змінилася. Так, передбачається 4 етапи узгодження:

1. Направлення листа до ДФСУ

На цьому етапі (який не є обов’язковим) з’ясовується доцільність подальшого звернення до ДФСУ із заявою про проведення процедури узгодження цін. Окрім листа з описом предмета узгодження, платник надає ДФСУ основні відомості, які стосуються запланованих контрольованих операцій. Протягом 60 днів ДФСУ аналізує інформацію та письмово повідомляє платнику, чи доцільно звертатись із заявою.

2. Подання заяви та відповідного пакета документів

На відміну від попереднього порядку, новий Порядок встановлює чіткий перелік документів та матеріалів, які платник має подати разом із офіційною заявою на узгодження. Серед іншого, подається:

  • документація з трансфертного ціноутворення (як при цьому має здійснюватися економічний аналіз контрольованих операцій, що заплановані на наступний рік, залишається незрозумілим);
  • дані бухгалтерського обліку та фінансова звітність платника податків за останні три роки;
  • опис поточних податкових спорів, які стосуються предмета узгодження (за наявності);
  • опис впливу міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та іноземною державою на предмет узгодження;
  • результати аналізу можливого впливу умов договору про узгодження цін на розмір податкових зобов’язань сторін контрольованої операції;
  • пропозиції щодо порядку, строків подання та переліку документів, які підтверджують дотримання платником податків узгодженого порядку визначення цін.

Також органу ДФСУ надається право вимагати будь-які інші документи, які можуть бути необхідні для проведення процедури узгодження цін.

3. Утворення робочої групи ДФСУ

Для розгляду заяв і проведення процедури узгодження ДФСУ формує робочу групу, яка має широкі повноваження. В тому числі, має право проводити зустрічі з посадовими особами платника податків і опитувати його працівників, здійснювати огляд приміщень, будівель та споруд, де платник проводить господарську діяльність тощо.

У будь-який час платник або ДФСУ можуть за власною ініціативою припинити узгодження, письмово повідомивши іншу сторону про причини такого припинення. Якщо від узгодження відмовляється ДФСУ, платник податків має право протягом 15 днів направити ДФСУ свої заперечення. Протягом 30 днів ДФСУ розглядає заперечення та надсилає платнику остаточне рішення щодо продовження чи припинення процедури.

4. Повідомлення про рішення ДФСУ

За результатом розгляду заяви ДФСУ приймає рішення про готовність укласти договір про узгодження ціни та повідомляє його платнику. Звичайно, якщо рішення прийняте саме таке. А може бути і негативне рішення, з яким можна буде ще довго сперечатися. При цьому, вважаємо, платнику податків, який отримав відмову, варто особливо ретельно готуватися до перевірки з ТЦО.

Слід наголосити, що Порядок не передбачає строку, протягом якого має бути прийняте остаточне рішення за заявою. Тобто насправді дана процедура може дуже сильно розтягнутися у часі. Особливо, якщо ДФСУ спробує залучити до процесу іноземний орган.

Схематично процедуру узгодження можна зобразити наступним чином:

1

 

Інформація про КО та звіт про виконання договору

Як зрозуміло з Порядку, для укладення договору про узгодження цін платнику необхідно буде докласти значних зусиль. Такі зусилля можуть бути навіть більшими, ніж ті, що потрібні на дотримання звичайних вимог щодо підготовки трансфертної звітності та документації.

Але після укладення договору платнику не доведеться розслабитися, адже п. 25 вимагає від платника податків подавати «звіт про виконання договору про узгодження цін, форма і зміст якого визначаються зазначеним договором».

І при цьому п. 24 Порядку наголошує, що укладення договору про узгодження цін не звільняє платника податків від складення та подання інформації про проведені контрольовані операції та звіту про контрольовані операції відповідно до пункту 39.4 статті 39 ПКУ для здійснення податкового контролю.

Тобто уклали договір – дякуємо, але також прохання підготувати документацію та подати звіт як й інші платники податків.

Висновок

Процедура укладення договору про узгодження цін складна й непевна. Наявність договору не полегшує подальший тягар платника податків, а лише додатково ускладнює його необхідністю звітувати про виконання договору.

У такому разі, на наш погляд, доцільність такої процедури під великим питанням.

Що ж стосується «захисту», який забезпечує такий договір про узгодження, то варто пам’ятати, що він доволі відносний. Так, донарахування та штрафи не застосовуються за умови дотримання умов договору. Та й п. 22 Порядку надає ДФС право припинити дію договору про узгодження цін за певних умов.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Постанова КМУ №504 «Про затвердження Порядку попереднього узгодження цін у контрольованих операціях, за результатами якого укладаються договори, що мають односторонній, двосторонній та багатосторонній характер, для цілей трансфертного ціноутворення» від 17 липня 2015 р.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2015

Перегляди 1042

Прокоментувати