Практика ТЦУ за кордоном. Північно-східний сусід України «закручує гайки», вже й в судах

13 листопада, 2017 Інформаційні листи

Трансфертне ціноутворення – відносно нова та особлива сфера податкового права. Тому вельми цікаво слідкувати за розвитком практики правозастосування відповідних норм в інших країнах. Історично так склалося, що податкова практика РФ завжди показувала, чого слід очікувати й від вітчизняних податківців. Актуальним це може бути й у контексті ТЦУ. Що казати, якщо перша версія статті 39 ПК України була нічим іншим як «творчим» перекладом правил, запроваджених в РФ.

Наразі ж в РФ також відбувається стрімке зростання значення контролю ТЦУ в загальному податковому контексті. Вже склалася певна судова практика і по суті застосування методів ТЦУ.
Найбільш обговорюваною справою в РФ зараз є спір ПАТ «Уралкалій» проти Федеральної податкової служби (далі – ФПС).

Суть спору (виходячи з тексту рішень судів першої інстанції та апеляції) можна окреслити таким чином:

  • ПАТ «Уралкалій» здійснювало постачання товару (хлористого калію) з РФ пов’язаній трейдинговій компанії-резиденту Швейцарії.
  • Для обґрунтування ціни в документації був обраний метод співставної рентабельності (російський аналог методу чистої рентабельності). «Тестувалася» рентабельність швейцарського трейдера (1,81 % за підсумками року), порівняння здійснювалося на основі даних щодо рентабельності світових співставних трейдерів (діапазон 1,83 – 5,59 %). Зрозуміло, що за такого підходу чим нижча рентабельність трейдера-нерезидента, тим безпечніше себе почуває постачальник.
  • Податкова з таким обґрунтуванням не погодилася та застосувала метод співставних ринкових цін (російський аналог методу порівнюваної неконтрольованої ціни) на підставі котирувань інформаційно-цінового агентства «Аргус». Як розуміємо, жодних коригувань для забезпечення зіставності не здійснювалося.

Рішення суду першої інстанції винесене на користь платника податків. Зокрема, суд дослухався до аргументів ПАТ «Уралкалій» про те, що:

  • Документація та подані надалі документи достатнім чином підтверджують правильність застосування методу співставної рентабельності. Від себе прокоментуємо, що цей висновок у частині рентабельності швейцарського трейдера не є повністю однозначним. Так, без відповіді залишилося питання щодо обґрунтованості врахування при розрахунку рентабельності трейдера виплат на користь пов’язаної компанії, зареєстрованої на Гібралтарі. Показник рентабельності нерезидента, обраного для «тестування», є принциповим питанням, і можемо впевнено прогнозувати, що воно ще не раз буде підніматися під час контролю трансфертних цін у майбутньому.
  • Податкова неправильно застосувала метод порівнюваної ринкової ціни, оскільки: (1) не здійснено корегування на «рівень ринку» (в котируваннях можуть бути ціни як продажу від виробника трейдерам, так і ціни продажу трейдерами кінцевим покупцям); (2) можлива різниця у виді продукції (якісний склад товару) не дозволяє забезпечити належну зіставність; (3) такі умови операцій як період поставки, обсяг, строки поставки та розрахунків містять відмінності з використаними податковою котируваннями.

Це безперечно позитивне для платників податків рішення в жовтні цього року було скасоване апеляцією. Коротко позицію апеляційної інстанції можна підсумувати таким чином:

  • Правильність застосування методу порівнюваної рентабельності не оцінювалася. Для суду виявився достатнім той факт, що метод співставних ринкових цін має пріоритет над іншими методами (до речі, як і в вітчизняному законодавстві).
  • Суд зробив висновок, що котирування агентства «Аргус» були правильно використані в якості співставних ринкових цін. У рішенні пояснюється, чому суд не вважає обґрунтованим посилання ПАТ «Уралкалій» на особливості операцій, що, на думку останнього, робили не співставними дані про ціни агентства «Аргус». Наприклад, можливість відмінності предмета операції відкидається на тій підставі, що в документації платник сам зробив групування операцій для цілей методу співставної рентабельності. Хоча, на нашу думку, такий аргумент навряд чи виглядає обґрунтованим, враховуючи загальновизнаний факт, що для цілей методів на основі рентабельності вимоги для зіставності предмета операції є непорівнюваними з аналогічними вимогами, які висуваються для методу на основі ціни.

Таким чином, у нашого північно-східного сусіда набирає обертів практика легітимізації застосування котирувань для цілей контролю трансфертних цін. І такий вектор розвитку судової практики навряд чи сприятливий для платників податків. Не беремося оцінювати справедливість такого рішення суду апеляції з урахуванням обмежених знань в сфері податкового права РФ. Однак певні висновки суду не узгоджуються з загальновизнаними підходами до застосування методики ТЦУ. Наприклад, повне ігнорування питання з необхідністю здійснення можливих коригувань для підвищення зіставності цін операцій, що порівнюються.

Подібні спори мають всі шанси стати поширеними і в Україні. Так, вже є судові спори, коли для коригування цін в операціях з с/г товарами фіскальний орган застосував цінову інформацію з публікацій, що визнавалися «офіційними» джерелами у 2013-2014 рр. При цьому важливо не допустити формування судової практики в ключі фіскальної доцільності без врахування особливостей методології ТЦУ та без збалансованої оцінки аргументів сторін спору.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2017

Перегляди 155

Прокоментувати