Хроніки та обличчя

08 грудня 2022 року відбувся круглий стіл, організований Асоціацією правників України спільно з Українською асоціацією європейських студій.

Старший партнер  Олександр Мінін зосередився на двох важливих проблемах у цьому контексті.

Перша – це проблема невідповідності системи ПДВ України загальній системі ПДВ Європейського Союзу (далі – ЄС). І ця невідповідність останнім часом лише підсилюється. Зокрема по такому фундаментальному принципу, як фіскальна нейтральність ПДВ для бізнесу. Це означає, що бізнес повинен відігравати роль податкового агента, і має швидше лише збирати і сплачувати цей податок. До сплати має бути лише баланс між отриманим і перерахованим/нарахованим у зв’язку з придбанням. При цьому ПДВ перерахований/нарахований у зв’язку з придбанням має вираховуватися негайно, і це право не може бути обмежено. А негативний баланс підлягає швидкому і повному відшкодуванню. В Україні ці фундаментальні принципи все більше порушуються і ПДВ все більше стає економічним тягарем саме для бізнесу.

Податкові органи мають можливості для маніпуляцій та втручання у систему ПДВ, чим активно користуються (блокування реєстрації податкових накладних, неправомірні перевірки і затягування бюджетного відшкодування ПДВ з нелегітимних причин) і значно ускладнюють ведення бізнесу добросовісним платникам податку у воєнний час. Нагадаємо, згідно з практикою ЄС відмова у відшкодуванні ПДВ можлива лише при наявності об’єктивних доказів, що сам платник податків є учасником податкового шахрайства. У всіх інших випадках ПДВ має відшкодовуватися автоматично. Відмова у податковому кредиті чи бюджетному відшкодуванні ПДВ – це санкція за кваліфікацією Європейського суду справедливості, рішення якого в цьому відношенні є складовою визначень загальної системи ПДВ ЄС.

Тож у зазначених аспектах законодавство і практика України з ПДВ суттєво не відповідають вказаним фундаментальним принципам загальної системи ПДВ ЄС. І ці невідповідності мають бути усунуті на шляху приєднання України до ЄС.

Друге питання – це питання подвійного оподаткування компаній та громадян України, які вимушено покинули Україну у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ризики такого оподаткування зокрема щодо співробітників українських підприємств, які продовжують отримувати зарплату з України, підприємців за законами України, які зараз фактично здійснюють діяльність за кордоном, щодо підприємств, керівництво яких зараз діє за кордоном і тим самим створює ризик постійного представництва (як місця управління) там за кордоном з відповідним оподаткуванням українських підприємств.

Намагання вирішити ці питання централізовано на рівні ЄС не вдалися. Це все ще питання для національного рівня. І тому виникла «матриця невизначеності» із цими питаннями, які можуть по різному вирішуватися на рівні різних країн-учасниць ЄС.

Крім того, була спроба українського уряду вирішити це на рівні Організації економічного співробітництва та розвитку (далі – ОЕСР), яку закликали видати формальне роз’яснення чи рекомендації за аналогією до рекомендацій, виданих під час кризи, спричиненої розповсюдженням COVID-19.

І хоча роз’яснення ОЕСР не мають обов’язкової сили, їх все ж дотримуються як певних настанов з питання застосування Модельної конвенції ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування.

Підсумовуючи, Олександр Мінін зазначив, що ці два напрямки потребують оперативного вирішення спільно з ЄС шляхом впровадження нових інструментів та механізмів, які відповідають потребам часу, адже угоди про уникнення подвійного оподаткування певним чином зараз не відповідають реаліям життя.

Прокоментувати