Аналітика

Визначений механізм для накладення штрафів за порушення трудового законодавства

23 лютого, 2016 Інформаційні листи

10 лютого 2016 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 55 від 03.02.2016 р., яка внесла зміни до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р.

Зміни визначили механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпПУ та ч. 2 – 7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Були визначені підстави для накладення штрафів, а саме:

у разі звернення працівником до суду – на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, і встановлення періоду такої роботи або роботи на умовах неповного робочого часу у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, встановлений на підприємстві, в установі, організації; штраф на цій підставі може бути накладений Державною службою України з питань праці (далі – «Держпраці») без проведення перевірки;

акт про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/ або зайнятості населення, складеного посадовою особою Держпраці або територіального органу Держпраці.

Уповноважена посадова особа (Голова Держпраці, його заступники, начальники управлінь і відділів Держпраці та їх заступники, начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники) не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта повинна прийняти рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Змінами також був визначений порядок стягнення штрафів. Не сплачені в добровільному порядку штрафи стягуються:

1) у судовому порядку (на підставі матеріалів, що передаються до суду відповідними органами):

територіальними органами Держпраці (порушення в сфері надання послуг з посередництва у працевлаштуванні);
регіональними центрами зайнятості на підставі отриманих від територіальних органів Держпраці матеріалів справи (порушення квоти для працевлаштування, використання праці іноземця без дозволу або з порушенням умов дозволу, неповідомлення Держслужби зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників);

2) в позасудовому порядку:

органами державної виконавчої служби в результаті отримання від Держпраці постанови про накладення штрафу для її примусового виконання (порушення, передбачені ст. 265 КЗпПУ: допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплата заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску; порушення встановлених строків виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Нагадаємо, що постанова Держпраці про накладення штрафу може бути оскаржена в судовому порядку (шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду) або шляхом подання скарги на постанову про накладення штрафу до вищестоящої посадової особи Держпраці. Термін оскарження постанови становить десять днів від дня винесення.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

Перегляди 3969