Зміни до ПКУ щодо інвентаризації як запровадження додаткових підстав для відмови у відшкодуванні ПДВ та адміністративних арештів
З циклу про законопроект № 11416 від 18.07.2024 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який внесений Кабміном.
Законопроект № 11416 від 18.07.2024 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» запроваджує низку суттєвих (якщо не критичних) змін з податкових питань. І починається він зі змін про інвентаризацію, яка остаточно перестає бути «технічною та обліковою» вправою і набуває рис одного із важливих інструментів податкового адміністрування і тиску на платників податків.
1.
На самому початку вказаного законопроекту передбачається запровадження обов’язку платників (додається до переліку за ст. 16 «Обов’язки платника податків») під час проведення перевірок проводити на вимогу податкових органів інвентаризацію в строки та в обсязі, що зазначені у такій вимозі, за присутності посадових осіб контролюючого органу:
Через одну зміну з іншого законопроект знов повертається до питань інвентаризації і доповнює права контролюючих органів за ст. 20 «Права контролюючих органів» щодо інвентаризації правом бути присутніми:
ось як відповідний підпункт виглядає зараз:
«20.1.9. вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю»,
і ось як він змінюється:
Відповідно, підсилюється й адміністративне забезпечення цього процесу запровадженням нових норм, як-от:
І надається право податківцям на застосування адміністративного арешту за невиконання вимог податківців про інвентаризацію чи незабезпечення їх присутності при цьому, про що вносяться відповідні зміни до ст. 94 «Адміністративний арешт майна» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) з доповненням на початку, відповідно, переліку підстав для адміністративного арешту недопуском податківців до присутності при інвентаризації і далі його зняття у разі виконання вимог:
Ну і «вишенькою на торті» (і, можливо, основною кінцевою метою цих нововведень) стає право на відмову у відшкодуванні ПДВ при незабезпеченні «забаганок» податкової у ході перевірки щодо проведення інвентаризації:
2.
У Пояснювальній записці до законопроекту ніяк не пояснюється, навіщо і з якою метою запроваджуються розглядувані положення щодо надання податковій права вимагати проведення інвентаризації в строки та в обсягах на вимогу податкового органу, та й ще із забезпеченням присутності податківців та з правом на застосування адміністративного арешту активів платника податків, якщо «щось не так» щодо виконання таких вимог податківців.
Тож навіщо?
Правила належного врядування, певною парафразою яких є перелік питань, які адміністративні суди мають перевіряти у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України), передбачають, зокрема, що повноваження мають застосовуватися з метою, з якою вони надані, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення для справи, добросовісно і розсудливо, в розумні строки і пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на які спрямоване рішення чи дія.
У цьому аспекті і виникає питання, чому така увага в рамках змін саме до інвентаризації і такі жорсткі заходи з її забезпечення так, як забажають податківці і за їх присутності, а також наслідки у вигляді відмови у відшкодуванні ПДВ?
3.
На практиці низка платників вже стикалися з пов’язаними з інвентаризацією вимогами податківців, які вбачаються надмірними як по суті, так і щодо можливих наслідків.
За Перехідними положеннями ПКУ на час дії воєнного стану можливість безпечного проведення інвентаризації була визначена як одна з умов можливості проведення документальних та фактичних перевірок, які допускаються за цими положеннями тільки за наявності безпечних умов для їх проведення:
«69.2-2. Документальні та фактичні перевірки під час дії воєнного стану проводяться за наявності безпечних умов для їх проведення, а саме безпечного:
…
проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. ….»
{Пункт 69 підрозділу 10 розділу XX}.
На ділі податківці часто-густо наполягали на розумінні цього так, що проведення інвентаризації є «безумовною умовою» проведення документальних перевірок, і без інвентаризації (фактичної або з урахуванням всіх вимог податківців, без дотримання яких проведений захід не визнавався податківцями власне «інвентаризацією») перевірка або призупиняється, або взагалі визнається такою, що не може бути проведена. Відповідно, «заморожували» відшкодування ПДВ, щодо якого проводилася перевірка.
Виникали й питання, коли частка майна (наприклад, збіжжя на зберіганні в інших осіб, як-то зерно на елеваторах тощо) знаходиться на окупованій території або в зоні бойових дій, де інвентаризація не може бути проведена. Тож неможливість проведення інвентаризації щодо частки майна унеможливлює проведення її в цілому, а, відповідно, і відшкодування ПДВ.
Такому тиску вдавалося певною мірою протистояти, зокрема з посиланнями на таке:
Перевірки заяв на відшкодування ПДВ проводяться за п.п. 78.1.8, яким встановлено:
«78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень».
Тобто предмет перевірки за цією підставою обмежений виключно законністю декларування заявленого до відшкодування ПДВ. Декларування вже відбулося, а отже, події відображені в декларації уже в минулому. Перевірка проводиться вже після того, й інвентаризація в її рамках може бути проведена тільки станом на той момент, а не на момент подій, результати яких задекларовані, і не на момент декларування.
Предмет перевірки з бюджетного відшкодування за п.п. 78.1.8 обмежений законністю декларування. Вимоги до підтвердження даних, визначених (декларованих) у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПКУ, і вони не включають обов’язкової інвентаризації та документів/даних про неї.
Вимога про проведення інвентаризації на якусь дату в майбутньому, після складання і подання відповідної декларації, вбачається нерелевантною по відношенню до розглядуваного предмету перевірки (встановлення стану на якусь дату у майбутньому не впливає на законність декларування щодо минулого). А тому, з огляду на п. 85.2 ПКУ, за яким платник податків має надавати під час перевірки документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки, вимога про проведення інвентаризації при подібних перевірках і наданні її результатів сприймається як необґрунтована, така, що не охоплюється предметом подібних перевірок, не узгоджується з предметом/метою такою перевірки щодо «перевірки законності декларування».
Тож така вимога може сприйматися як така, що суперечить ч. 1 ст. 19 Конституції України, за якою ніхто не може бути примушений до того, що не передбачено законодавством.
Що ж, як кажуть, «коли джентльмен не може грати за правилами, то він змінює правила». Ось і тут сприймається, що законотворець намагається (з подачі податкової?) ввести вимогу про інвентаризацію в абсолют, незважаючи на те, наскільки вона може дійсно мати значення (а насправді вбачається нерелевантною) для перевірки за її визначеним законом предметом і встановленими законом обмеженнями.
Виглядає аж до зловживання владою із встановленням надмірних вимог і обтяжень, які насправді не обумовлені реально легітимною метою і за межами балансу (пропорційності) у часи, коли бізнесу (платникам податків) і так важко.
Тож «проектовані» законопроектом зміни у цій частині, які ніяк не пояснюються і реально не обґрунтовуються, сприймаються, швидше, як невиправдане погіршення умов ведення бізнесу під час воєнного стану. До речі, хоч законопроект і містить у назві посилання на встановлення особливостей під час дії воєнного стану, насправді розглядувані положення і низка інших носять постійний характер, застосування яких не обмежено періодом дії воєнного стану – «назавжди».
Поки що залишаються сподівання, що принаймні в розглядуваній частині зміни не пройдуть, бо поки що формують, швидше, суттєві негативні очікування і, очікувано, надають додаткові можливості контролюючим органам діяти по суті свавільно щодо питань інвентаризації (наприклад, встановлювати явно нереальні строки) і наслідків «інвентаризаційних вимог».
Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.
З повагою,
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
«Це гірше, ніж злочин, – це помилка»
Обіцяного [переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією] більш ніж півроку вже чекаємо – фінт від Кабміну
Якщо Кабмін не може визначитися з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії чи тимчасово окупованих, чи можуть платники податків визначитися із цим самостійно?
Чого не варто і що, можливо, варто робити у разі наявності активів на окупованих територіях, доступ до яких втрачено?
Податки на землю та нерухомість: що робити, якщо відсутній доступ до земельної ділянки чи нерухомості?
Первинні документи втрачені чи знаходяться у зоні бойових дій: як бути із підтвердженням даних податкового обліку?
Знищення, втрата чи пошкодження майна під час воєнного стану – ліквідувати не можна залишити. А якщо ліквідувати, то з ПДВ чи без ПДВ?