Аналітика

Навесні цього (2022) року, у зв’язку з повномасштабною агресією росії, до ПКУ внесені низка положень, які мають застосовуватися з прив’язкою до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

Зокрема, йдеться про звільнення за п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ щодо:

• плати за земельні ділянки (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) [п. 69.14],
• загального мінімального податкового зобов’язання за земельні ділянки [п. 69.15],
• екологічного податку за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів [п. 69.16],
• податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об’єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб [п. 69.22],
• зобов’язання з документального підтвердження у разі неможливості пред’явлення чи втрати первинних документів [п. 69.28].

Крім того, відповідна кваліфікація територій має значення і для проведення інвентаризації щодо майна, розташованого на територіях ведення бойових дій [п. 8 Положення № 879 «Про інвентаризацію активів та зобов’язань»].

ПКУ поклав зобов’язання щодо визначення переліку відповідних територій для цілей застосування вищезгаданих положень на Кабмін.

Детально про особливості застосування спеціальних правил та пільг ми розглядали в наших аналітичних матеріалах, зокрема «Первинні документи втрачені чи знаходяться у зоні бойових дій: як бути із підтвердженням даних податкового обліку?», «Податки на землю та нерухомість: що робити, якщо відсутній доступ до земельної ділянки чи нерухомості?», «Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) від Мінреінтеграції – чи застосовний такий Перелік для податкових цілей?», «Якщо Кабмін не може визначитися з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії чи тимчасово окупованих, чи можуть платники податків визначитися із цим самостійно?».

Проте такого переліку від Кабміну і досі немає.

А що маємо наразі:

1.

Постанову Кабміну від 06 грудня 2022 року (офіційно оприлюднену тієї ж дати) № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», яка набрала чинності 25 грудня 2022 року (далі – Постанова 1364).

Втім, Постановою 1364 Кабмін перелік не затвердив, а «скинув» із себе зобов’язання, «перевівши стрілки» на Мінреінтеграції.

Постановою 1364 Кабмін встановив, що відповідний перелік територій має бути визначений Мінреінтеграції, проте не одноособово, а за погодженням із Міноборони і на підставі пропозицій «з місць» – від обласних та Київської міської військових адміністрацій

«1. Установити, що:

перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі — перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».

При цьому Кабмін встановив формат такого переліку, в якому «розрізі» мають визначатися відповідні території.

Тобто переліку власне територій як не було, так і не має. За півроку Кабмін спромігся тільки «придумати», як скинути із себе покладене на нього законом зобов’язання на «підлеглих».

2.

З правового погляду такий «фінт» Кабміну викликає великі питання. Адже положеннями п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ відповідне зобов’язання покладене саме на Кабмін:

«Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Право делегувати визначення територій цими чи якимись іншими положеннями законів не передбачено.

Нагадаємо, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Тож і Кабмін має діяти у визначений законодавством спосіб.

Порушення встановленого законом порядку визначення територій вже само по собі може бути підставою для його оскарження у разі, якщо хтось буде «не задоволений», що там виявиться врешті-решт у переліку.

3.

З практичного погляду для платників податків найважливішим є те, які території все ж таки з’являться за новим переліком після його затвердження Мінреінтеграції за погодженням з Міноборони.

Однак може виявитись так, що чекати визначення такого переліку доведеться ще довго. Адже практичні труднощі та спірні моменти, через які Кабмін весь цей час зволікав із прийняттям рішення щодо нового переліку територій (зокрема, визнання м. Києва територією, на якій велися бойові дії тощо), нікуди не ділися і ще підлягатимуть розв’язанню.

До того ж відповідно до механізму формування нового переліку територій за Постановою 1364 процес ще більше ускладнився: адже території до нового переліку включатимуться не лише за волевиявленням Мінреінтеграції, а за ініціативою «з місць» та за погодженням з Міноборони.

Отже, інтрига з визначенням переліку територій триває.

4.

Реакція ДПС України на Постанову 1364 не змусила себе довго чекати – відповідно до роз’яснення, розміщеного на офіційному сайті ДПС України, застосування спеціальних правил та пільг для платників податків стане можливе лише після затвердження та офіційного оприлюднення нового переліку, складеного з дотриманням вимог Постанови 1364.

Тобто податкова хоче бачити саме предметний новий перелік територій, а не його формат як визначено Постановою 1364. І до затвердження такого переліку відмовляє у застосуванні відповідних норм, прив’язаних до територій.

5.

Втім, як ми зазначали в попередніх аналітичних матеріалах з цього питання, такий підхід вважаємо безпідставним. Адже порушення з боку держави не можуть приносити користь державі. Статус території визначається фактичними обставинами (тобто чи там реально ведуться (велися) бойові дії, чи була окупація), а визначення переліку по суті має носити характер узагальнення і «кодифікації» відповідної інформації. Тож відповідні положення, на нашу думку, можуть і мають наразі застосовуватися, незважаючи на зволікання і «фінти» з боку Кабміну.

Повторимося, перелік територій за своєю природою носить інформативний та узагальнюючий (! а не правовстановлюючий) характер. Наприклад, чи можна уявити, що території Херсонської області не будуть включені до переліку як території, на яких ведуться (велися) бойові дії, а Маріуполь не буде згадуватися як такий, що перебував під окупацією.

Тож за наявності достатнього підтвердження перебування тієї чи іншої території в зоні бойових дій / під тимчасовою окупацією, зокрема на підставі публічної інформації, вважаємо, платники податків мають право на застосування відповідних положень і зараз. Чи будуть це робити – залежить вже від рішень конкретних платників і конкретних обставин. Вам вирішувати.

P.S.  Коли цей оглядовий лист вже був готовий для розміщення, Мінреінтеграції вже було офіційно опубліковано новий перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, який затверджено Наказом Мінреінтеграції № 309 від 22 грудня 2022 року.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2022

Прокоментувати