Блог

Олександр Шемяткін

Партнер КМ Партнери

Через два роки після ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва (далі – ОАСК) влада зрозуміла, що судові справи, які досі не розглянуті Київським окружним адміністративним судом (далі – КОАС), так і залишаться нерозглянутими ще роки. Тому в закон, який врегульовував питання ліквідації ОАСК, внесли зміни¹ про передачу нерозглянутих справ до інших адміністративних судів. Детально ми вже розглядали негативні наслідки ліквідації ОАСК для сторін судової справи (матеріал за посиланням).

Що змінюється для сторін після внесення змін?

Зміни передбачають, що адміністративні справи, які не розглянуті ОАСК, у тому числі ті, що передані до КОАС, але не розподілені між суддями, передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України. Така передача здійснюється шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Відразу впадає в око, що ні закон, ні Порядок передачі судових справ² не передбачають обмеження у відборі судів, до яких будуть передані справи, за таким критерієм, як безпечність регіону. Зрозуміло, що суди, які знаходяться у західній частині України, є більш безпечними ніж суди з місцезнаходженням у Дніпрі, Одесі, Харкові чи Запоріжжі.

Уже почався автоматичний розподіл справ і справи потрапляють по всіх регіонах. Якщо участь у судовому засіданні буде відбуватися в очному режимі, то представники сторони мають їхати у відповідний регіон з великою імовірністю, що справа не буде розглянута через повітряну тривогу, або банальне відключення електроенергії. А це знову збільшення тривалості часу розгляду справи та збільшення для бізнесу витрат на оплату послуг адвокатів. Враховуючи це та нетипове навантаження на інші суди через перерозподілені справи, існує велика імовірність, що суди почнуть робити сторонам пропозицію, від якої неможливо відмовитись, про перехід у письмове провадження. Щодо складних справ – це ризик незабезпечення належного та всебічного розгляду справи, оскільки сторони не матимуть можливості належним чином бути почутими.

Можна навести приклад зі справами щодо позовів Фонду захисту осіб з інвалідністю (далі – Фонд) до представництв нерезидентів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для осіб з інвалідністю. Практика судів першої інстанції відрізняється діаметрально щодо однотипних позовів. Там, де суд відразу пішов у спрощене провадження або перейшов у письмове, навіть не розглядається питання можливості Фонду в принципі подавати позов до представництва нерезидента. А це ж, по суті, те, з чого суд мав почати розгляд справи та закрити провадження після з’ясування, що представництво не може бути відповідачем. Натомість під один гребінець виносяться рішення по суті спору як у справах, де позов подавався Фондом до юридичної особи.

Інший приклад – це справи, де податкова встановлює в акті перевірки порушення, які обґрунтовує власним тлумаченням технології процесу виробництва товарів. У таких справах письмове провадження чи навіть відеоконференція з великою імовірністю не забезпечать об’єктивний та всебічний розгляд справи, незважаючи на очевидне перевищення повноважень податковим органом.

Слід нагадати, що за два роки, протягом яких справи пролежали у КОАС, щодо справ, де платники податків оскаржують податкові зобов’язання, такі зобов’язання умовно збільшились на суму пені в розмірі 45 % від суми спору. Така пеня підлягатиме сплаті у випадку програшу справи платником податку в суді. А якщо порахувати час, який до передачі справ вони пролежали в ОАСК, то йдеться про суми потенційної пені в розмірі, який перевищує суму донарахування. Слід врахувати і строк, який справи ще будуть розглядатися в іншому суді, а також час розгляду справи в апеляційній інстанції. Тобто йдеться про істотні для платника суми, які він сплатить у випадку програшу справи.

У цьому аспекті звертаємо увагу, що всі ці справи, які будуть розглядатися іншими судами, в порядку апеляції будуть переглядатися Шостим апеляційним судом, який знаходиться у Києві. Змінений закон передбачає, що судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд. Тобто навантаження на апеляцію різко збільшиться у ході активного розгляду справ іншими судами. А це означає додаткове збільшення часу розгляду справ та додаткове навантаження на апеляційний суд. Враховуючи, що строки розгляду справи ніхто не відміняв, то виникає істотна ймовірність, що якість розгляду справ буде знижена з метою дотримання строків розгляду.

Підсумовуючи, варто узагальнити ризик для сторін судових справ, які передаються до інших судів:

• значне затягування розгляду справи;
• ризик втрати якості розгляду справи;
• матеріальні втрати для платника податку (такі справи можуть стосуватися відмови у реєстрації податкової накладної, визнання незаконним рішення щодо присвоєння платнику статусу ризикового, незаконної відмови у відшкодуванні ПДВ, тобто йдеться про вилучення у бізнесу істотних сум, які з кожним роком знецінюються. У справах, де оскаржуються донараховані зобов’язання, з кожним роком сума таких зобов’язань збільшується на суму пені, яку треба буде сплатити у випадку негативного для платника рішення суду);
• подвійна оплата послуг адвокатів, а у випадку держорганів – на супроводження справ, адже багато справ почали розглядатися в ОАСК і потім передані в КОАС, плюс відрядження до інших судів.

Виникає  запитання, а для чого взагалі був ліквідований ОАСК? Щоб звільнити голову суду та ще декілька одіозних суддів? А чи не надто коштовний спосіб для платників податків було обрано? А якщо в іншому суді знадобиться звільнити суддів, то буде також ліквідація?

Вкотре хочеться звернути увагу на те, що за відсутності реальних наслідків для конкретних податківців за незаконні донарахування, безглузді акти перевірок та безкінечне оскарження всіх рішень судів, навіть щодо типових справ, Україна ніколи не забезпечить своєчасний та належний рівень судового захисту. І якщо раніше судді стягували реальні суми судових витрат з податкової, що поступово перетворювалось у запобіжник від безглуздих донарахувань, то з часом це перетворилось у формальність зі стягненням незначних сум. За таких тенденцій суди будуть потребувати безкінечного збільшення штату за кошти тих самих платників податків, які не отримують належний судовий захист.

Примітки:

¹Закон «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» № 3863-IX від 16 липня 2024 року за посиланням.

²Затверджений наказом Державної судової адміністрації України 16 вересня 2024 року № 399 за посиланням.

Прокоментувати