Блог

Митна вартість – знову гостра проблема: про що пам’ятати бізнесу

30 Січня, 2019 Блог

Іван Шинкаренко

партнер КМ Партнери

Початок року ознаменований відчуттям deja vu серед спільноти суб’єктів ЗЕД: під час митного оформлення проблеми із прийняттям митної вартості за контрактними цінами знову стали системними.

Чиїсь вантажі вже простоюють до подання додаткових документів на підтвердження вартості. Хтось отримує сигнали від митниці про те, що ціни нижче «індикативу» й варто задуматися про можливість оформлення за підвищеною митною вартістю задля уникнення «проблем».

Все нагадує старі (не-)добрі часи ручного керування визначенням митної вартості як дуже ефективного інструменту контролю динаміки збору коштів до бюджету, виконання пресловутих планів.

А що? Дуже зручно. Піднімаємо митну вартість, випускаємо товари під гарантійні зобов’язання (за ст. 55 Митного кодексу), а кошти вже в бюджеті – звітуємо про виконання плану. Суб’єкт ЗЕД готує кіпу документів на підтвердження вартості, з якими в 99 % випадків звертається до суду, бо в адміністративному оскарженні отримує відписку-відмову. А суд – це час, витрати та втрата реальної вартості сплачених бізнесом коштів. Тобто знову логіка в дусі «проблеми індіанців шерифа не турбують»?

Як же ж ми всі до цього дійшли?

Як розумію, нормативним джерелом проблем є наказ ДФС від 11.01.2019 р. № 21 (під грифом «для службового використання»), яким внесли корективи до автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР). Зокрема, в частині ризиків по вартості, як можна припустити, в основному підняли «вартісні» пороги, що призводять до «спрацювання» ризиків.

Та що найважливіше – змінили порядок прийняття управлінських рішень щодо випуску товарів, щодо яких спрацював ризик. Як можна зрозуміти, інспектор не може самостійно прийняти рішення про випуск товару без погодження спеціалізованого управління на центральному рівні.

Щодо наказу виникає одразу два питання.

По-перше, якими такими джерелами і методиками керувалися спеціалісти ДФС під час регулювання «вартісних порогів»? У мене, як людини з досвідом у сфері і митної оцінки, і трансфертного ціноутворення, дуже значні сумніви, що ДФС зможе надати переконливі та об’єктивні обґрунтування щодо більшості із нових вартісних порогів.

По-друге, зміна процедури випуску товарів із посиланням на спрацювання ризиків аж ніяк не виглядає як суто службовий акт ДФС. Тут мова йде вже чи не про зміни порядку, встановленого на рівні Митного кодексу.

Так, нагадаю, що Митний кодекс (ч. 3 ст. 55) дозволяє запитувати додаткові документи тільки в тому разі, «якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари…».

Спрацювання ризику в АСАУР у цьому переліку немає.

Є нюанси щодо операцій між пов’язаними особами, але і в цьому випадку спрацювання ризику АСАУР не може бути самостійною підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо дійсного впливу взаємозв’язку на ціну.

У цьому контексті слід нагадати першоджерело – Угоду про застосування статті VII ГАТТ 1994 р., ст. 7 якої прямо забороняє застосування під час визначення митної вартості:

«<…>
f) мінімальної митної вартості або
g) довільних чи фіктивних вартостей».

Варто також процитувати тут позицію з Преамбули до затверджених Світовою митною організацією Керівних настанов по розробці та використанню національних баз даних з митної оцінки в якості інструменту аналізу ризиків (однією з яких і є вітчизняна АСАУР):

«… інформація в базі даних має включати найсвіжіші дані, що відображають митну вартість та іншу важливу інформацію щодо імпортних товарів. Ці вартості не повинні використовуватися для визначення митної вартості імпортних товарів, як довільна/фіктивна вартість товарів чи як механізм встановлення мінімальних цін. До того ж, визнаючи, що розбіжності в цінах (включаючи суттєві), є звичайним явищем у міжнародній торгівлі, розбіжності між задекларованою митною вартістю та вартістю в базах даних самі по собі не є надійним показником потенційного ризику щодо правдивості та точності задекларованої вартості…».

[Прим. – виділення авторські]

Можна скільки завгодно говорити на зустрічах із громадськістю, що це нова процедура, а не «індикатив», «мінімальна вартість», «довільна чи фіктивна вартість». Але з іншого боку «барикад» ситуація виглядає, як у «Качиному тесті» – якщо щось виглядає як качка, плаває як качка і крякає як качка, то це, ймовірно, і є качка.

Тож про що пам’ятати суб’єктам ЗЕД у цій ситуації?

А про те, що у цій ситуації можна і треба захищати свої права в межах процедур і правил, визначених чинним законодавством. Не варто погоджуватися на дружні пропозиції підвищити митну вартість, якщо таке підвищення, вочевидь, безпідставне. Якщо погодитися, то в подальшому відстояти некоректність самостійно визначеної митної вартості буде дуже непросто.

Якщо ж запитують додаткові документи, то вимагати письмового запиту із зазначенням законної підстави.

Що ж стосується українських імпортерів-членів міжнародних компаній, то з урахуванням уваги до питання митної вартості варто заздалегідь подбати про наявність доказів, якими можна підтвердити, що взаємозв’язок не вплинув на ціну. Такі докази передбачені Митним кодексом і в більшості випадків їх можна підготувати в розумні строки.

В цілому ж, складається враження, що ситуація, з врахуванням розголосу, є тимчасовою. Тож не втрачаємо оптимізму, а вивчаємо та відстоюємо свої законні права та інтереси.

Перегляди 11065