Блог

Іван Шинкаренко

Партнер КМ Партнери

1.

Ще у матеріалі 2017 року ми звертали увагу на проблеми системи відповідальності за порушення під час звітності з ТЦУ. Як детальніше розглянуто в цьому матеріалі, система норм, що набрала чинності з 01 січня 2017 року, в багатьох випадках не мотивувала самостійне уточнення поданих звітів про контрольовані операції (далі – КО), якщо в подальшому платник податків виявляв операції, не включені у звіт.

Не пройшло й 10 років, як законодавці зрештою знайшли час виправити ці норми Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідні зміни у ст. 120 ПКУ вносяться законом № 4112-IX¹ від 04 грудня 2024 року (далі – Закон № 4112-IX), який набирає чинності з 25 березня 2025 року.

2.

Можна припустити, що до виправлення штрафів за уточнення звітів про КО «дійшли руки» у зв’язку з необхідністю виправити вже більш очевидну помилку в частині штрафів за неподання / несвоєчасне подання новішої форми звітності – повідомлення про участь у міжнародній групі компаній (далі – МГК).

Очевидна помилка в частині штрафів за неподання / несвоєчасне подання повідомлення про участь в МГК полягала в такому:

• штраф за неподання платником податків повідомлення про участь в МГК встановлений на рівні 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року (далі – прожитковий мінімум) (абз. 7 п. 120.3 ст. 120 ПКУ), тоді як
• штраф за несвоєчасне подання повідомлення про участь в МГК встановлений на рівні одного розміру прожиткового мінімуму за кожний календарний день несвоєчасного подання повідомлення про участь в МГК, але не більше 100 розмірів прожиткового мінімуму (абз. 8 п. 120.6 ст. 120 ПКУ).

Тобто, якщо факт неподання повідомлення виявляє податкова, то штраф становить 50 розмірів прожиткового мінімуму. А ось у випадку самостійного виявлення цього платником податків і подання із запізненням, штраф становитиме один прожитковий мінімум за кожен день прострочення з максимальною сумою, обмеженою 100 розмірами прожиткового мінімуму.

У таких умовах очевидно, що будь-яке самостійне подання повідомлення про участь в МГК із запізненням більше ніж 50 календарних днів невигідне платнику податків. Штраф у такому разі буде вищим, аніж у випадку виявлення неподання податковим органом (що ще має статися) і застосування штрафу за неподання повідомлення.

Закон № 4112-IX виправляє цю неузгодженість у штрафах за неподання / несвоєчасне подання повідомлення про участь в МГК. З 25 березня 2025 року:

• штраф за неподання платником податків повідомлення про участь в МГК становитиме 100 розмірів прожиткового мінімуму (абз. 7 п. 120.3 ст. 120 ПКУ);
• штраф за несвоєчасне подання повідомлення про участь в МГК не перевищуватиме 50 розмірів прожиткового мінімуму (абз. 8 п. 120.6 ст. 120 ПКУ).

3.

Аналогічна помилка, менш очевидна, але не менш суттєва, існувала в ПКУ з 2017 року в частині уточнення поданих звітів про КО:

• штраф за невключення до поданого звіту про КО інформації про всі КО встановлений у розмірі 1 % від суми незадекларованих КО, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму (абз. 3 п. 120.4 ст. 120 ПКУ), тоді як
• штраф за несвоєчасне декларування КО у поданому звіті про КО встановлений на рівні одного розміру прожиткового мінімуму за кожний календарний день несвоєчасного декларування КО в поданому звіті в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму (абз. 4 п. 120.6 ст. 120 ПКУ).

Тобто, якщо величина, розрахована як 1 % від суми незадекларованих КО, є меншою за суму, розраховану як один розмір прожиткового мінімуму за кожен день прострочення включення КО у звіт, подання уточнюючого звіту платником податків перестає бути раціональним. Адже в цьому разі штраф за виявлення помилки у звіті податковим органом є меншим, аніж у разі подання уточнюючого звіту з власної ініціативи платника податків.

Це не теоретична проблема, а цілком реальна дилема, з якою зіштовхувалися законослухняні платники податків, які виявили помилки в раніше поданих звітах про КО. Штраф за самостійне уточнення поданих звітів може бути в рази більшим, аніж потенційний штраф за недекларування, який може застосувати податковий орган, якщо сам виявить факт недекларування.

Схоже, що цю проблему, нарешті, врегулювали:

• штраф за несвоєчасне декларування КО у поданому звіті про КО становитиме все той самий один розмір прожиткового мінімуму за кожний календарний день несвоєчасного декларування КО в поданому звіті в разі подання уточнюючого звіту, а ось максимальний розмір обмежуватиметься таким чином: «…але не більше суми, що дорівнює одному з двох значень, що є меншим за розміром, – або 300 розмірів прожиткового мінімуму …, або 0,5 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті…» (абз. 4 п. 120.6 ст. 120 ПКУ).

Обмеження максимальної суми штрафу за несвоєчасне декларування КО в поданому звіті про КО сумою, розрахованою як 0,5 % від суми незадекларованих КО, на наш погляд, вирішує проблему. Адже в такому разі штраф за самостійне уточнення звіту про КО після змін буде нижчим, аніж штраф у розмірі 1 % від суми незадекларованих КО, якщо їх виявить податковий орган.

Незрозуміло тільки, чому вирішення цієї достатньо очевидної проблеми потребувало стільки часу…

Примітки:

¹Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо врахування положень Рекомендацій Ради Організації економічного співробітництва та розвитку стосовно податкових заходів для подальшої боротьби з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях»

Прокоментувати