Аналітика

В руках у влади лежить ресурс, що в рази перевершує допомогу МВФ, але влада нічого не робить, щоб його взяти в руки.

Корупційний податок

Чи є злом корупційний податок? Припустимо, що податок стягується за принципом піраміди, і його сплата — це гарантія безпеки та спокійних умов ведення бізнесу.

Такий податок існує для всіх. Чи може тоді такий податок сприяти розвитку країни?

Думаю, що серед азійських країн можна знайти приклади, що підтверджують позитивний ефект корупційного податку.
Цьому є раціональне пояснення — когнітивні спотворення (наприклад, недолік самоконтролю), досліджені Річардом Талером.

Людина залишається людиною незалежно від місця сидіння. І якщо людині властиво опікуватися своїм особистим інтересом, то вона буде робити це завжди, яку б посаду вона не обіймала. Приватний інтерес превалює в поведінці будь-якого економічного агента. Питання в тому — які можливості має людина, що приймає рішення.

Якщо приватний інтерес чиновника оплачений корупційним податком у системі з налагодженим механізмом стягування такого податку, то система управління не перешкоджає зростанню економіки. У таких системах виникають монополії та інші перекоси з точки зору демократії, але зараз мова не про це.

Західні країни використовують економічну модель без корупційного податку. У таких країнах обмежують повноваження чиновників, органи влади функціонують у рамках економних бюджетів. Передбачена звітність і прозорість.

Тим не менше, і такі механізми не є гарантією від корупційних скандалів.

З цього випливає, що повноваження чиновників повинні бути зведені до мінімуму, а державна монополія скорочена навіть у таких традиційних інститутах, як поліція. У таких країнах економіка завжди сильніша, ніж у країнах із корупційним податком.

Економічна шизофренія

Україна — найбідніша країна Європи. Це прямий наслідок подвійних стандартів.

Ми офіційно боремося з корупційним податком, створюючи купу дороговартісних інститутів для цього, але при цьому корупційний податок — це основа державного управління. Це навіть не «біг на місці». Це економічна шизофренія.

Психіатри, описуючи спілкування з шизофреніками, відзначають, що через певний час починає боліти голова і виникає відчуття пригніченості. Людині зі здоровою психікою важко витримати таке спілкування, вона його уникає.

Інвестори так само уникають шизофренічної моделі української економіки. Ті ж, хто вже «вляпався» своїм майном, не витримують головного болю, йдучи із жалем про втрачений час і кошти.

Для розвитку економіки і зростання ВВП на душу населення, корупційний податок повинен бути або «легалізований», або ліквідований. Його «легалізація» неможлива в силу обраного Україною євроінтеграційного шляху.

Його ліквідація можлива виключно за допомогою ліквідації середовища його поширення — дискреції (можливість діяти на свій розсуд — ЕП) і кількості чиновників. Тому рецепт лікування української економічної шизофренії очевидний — тотальне скорочення чиновників і їх повноважень.

Що краще? Сфера, яка не контролюється державою, чи сфера, яка контролюється державою з систематичним порушенням закону? Найкраща реформа ДФС — це її ліквідація. Найкраща реформа екологічної інспекції — це її ліквідація. Найкраща інституційна реформа — залишити нас у спокої.

Податок на виведений капітал успішно вирішує питання ліквідації ДФС. Після введення ПнВК, адмініструвати податок може 100 співробітників податкової, 80 з яких займаються трансферним ціноутворенням (ТЦУ). ПДВ уже автоматизовано, і людей, які ним займаються, необхідна мінімальна кількість.

По суті, мова йде про департаменти всередині Мінфіну. Митниця — окремий орган, податкова міліція — вже історія, якій треба допомогти піти в забуття. Територіальні відділення податкової можна передати місцевій владі для контролю за місцевими податками.

Безумовно, це думки вголос, але ці думки показують логіку, закладену в ПнВК.

ПнВК як невдалий інвестпроект держави

Податок на виведений капітал міг стати інвестиційним проектом держави. Інвестиційними вкладеннями виступали б кошти, залишені бізнесу у вигляді податку на прибуток.

Спрощення адміністрування (порівняно з податком на прибуток) дозволило б скоротити штат податкової та створити передумови для інституційної реформи.

Два роки Мінфін і МЕРТ проводили розрахунки моделі ПнВК. Кабінет Міністрів затвердив постановою від 11.07.2018 року № 546 «Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2019-2021 роки».

Згідно з прогнозом, підготовленим МЕРТ, при введенні ПнВК ВВП отримує додаткове зростання в розмірі 1,3% вже в перший рік впровадження. На графіку нижче наводяться результати моделювання трьох сценаріїв: 1 — базовий; 2 — з ПнВК; 3 — негативний варіант базового сценарію.

Навряд чи знайдеться ще один законопроект про внесення змін до Податкового кодексу, наслідки введення якого так розраховувались і перераховувалися.

У квітні цього року Мінфін і МЕРТ надали в адміністрацію президента розрахунок суми, яку необхідно компенсувати для бездефіцитного введення ПнВК. Така сума склала 26 млрд грн у перший рік введення.

Серед компенсаторів називалися монетизація дотацій (що давало 16-20 млрд грн) і використання конфіскованих у старої влади засобів. Виходячи з таких розрахунків, законопроект був поданий у парламент і став невідкладним президентським законопроектом № 8557.

Замість швидкого прийняття законопроекту була створена робоча група в Мінфіні, яка зайнялася черговим, вже третім, розрахунком втрат бюджету при введенні ПнВК. Результат роботи Мінфіну: нуль компенсаторів, «дірка» на рівні 45 млрд грн, монетизацію субсидій забрали у ПнВК і використовували в розрахунках бюджету на 2019 рік.

Після чергової «зради» ПнВК учасники робочої групи запропонували Мінфіну розглянути покриття дефіциту за рахунок інших компенсаторів. У черговий раз були запропоновані:

• легалізація грального бізнесу (тіньовий оборот до 1,5 мільярда доларів, що могло дати в бюджет до 10 млрд гривень);
• зміна правил оподаткування лотерейного бізнесу (по суті, повернення до правил, що діяли до 2015 року);
• введення електронної акцизної марки на алкоголь (може дати до 10 млрд грн до бюджету (тіньовий ринок алкоголю складає 50% ринку);
• мораторій на індексацію в 2019 році витрат на правоохоронну систему (її фінансування за останні чотири роки виросло в 2,5 рази, а ефективність розкриття злочинів впала до 25%);
• використання так званого «інфляційного хвосту» (ще один податок, який платить кожен українець).

У підсумку ми отримали відповідь, що це все круто, але — НІ, тому що — це все реформи, а вони зараз «не на часі». Як, власне, і ПнВК.

ПнВК — інвестпроект бізнесу

ПнВК, як інвестпроект України, не відбувся. Тоді виникла ідея зробити ПнВК інвестпроектом бізнесу. Цю ідею озвучив президент холдингу Internet Invest Group Олександр Ольшанський, обгрунтувавши це тим, що бізнес повинен заплатити за реформу (раз, висловлюючись словами колишнього міністра фінансів, у нас уряд «імпотентів»).

Такий варіант був запропонований Мінфіну, але зі смутними обличчями нам похитали головою. Як виявилося пізніше, не сповістивши членів робочої групи, Мінфін уже вів перемовини з МВФ щодо нової програми кредитування.

На перемовинах із МВФ, ПнВК обговорювався виключно в світлі скасування третьої групи юросіб і введення «примари» ПнВК. Такий варіант припускав застосування ПнВК тільки для компаній з оборотом до 200 млн грн, що становило б лише 25% основних платників податку на прибуток, і введення додаткових обмежень для операцій «платник — неплатник». При цьому для тих, хто залишився на податку на прибуток, зберігалися б існуючі сьогодні офшорні схеми безподаткового виведення капіталу.

Чи розуміли в Мінфіні, що такий варіант введення ПнВК призведе до втрат бюджету, які перевищують 45 млрд грн? Якщо ні, то виникає питання щодо компетенції цього відомства. Одне лише скасування єдиного податку для юросіб призвело б до втрати надходжень до бюджету від єдиного податку в сумі понад 10 млрд грн.

Однак, більш імовірним вбачається інший сценарій. У Мінфіні розуміли, що запропонований варіант не буде підтриманий бізнесом. Однозначно не підтримає скасування третьої групи єдиного податку і президент. Перед виборами — це політичний суїцид.

Що стосується МВФ, то занадто довго йому вкладали у вуха, що ПнВК для України — це погано. Чого вартий хоча б звіт МВФ 2017 року, підготовлений на базі презентації Мінфіну з концепцією податку на розподілений прибуток.

Концепція передбачала і зв’язок з господарською діяльністю, і контроль операцій всередині України, і надходження з податку на розподілений прибуток тільки від дивідендів. Таким чином, звіт не аналізував ПнВК, проте цілий рік спотворював сприйняття законопроекту з боку МВФ.

В результаті Мінфін створив патову ситуацію: бізнес не згоден з тим, що Мінфін погодив з МВФ, а МВФ не згоден міняти текст проекту меморандуму, хоча б тому, що проект вже узгоджений.

МВФ вважає, що введення ПнВК призведе до втрати надходжень до бюджету в перші роки впровадження, а без скорочення витрат Україна собі це дозволити не може. Україна має дуже великі борги перед МВФ та іншими міжнародними кредиторами.

Авансовий платіж

Що ж запропонував бізнес? Для бездефіцитного впровадження ПнВК платники податків готові заплатити авансовий платіж у розмірі 50% від податку на прибуток 2018 року. Такий розмір визначений, виходячи з розрахованого Мінфіном дефіциту на рівні 45 млрд.

Податок на прибуток у 2018 році очікується на рівні 90 млрд. Перехідні положення передбачають можливість продовження сплати авансового платежу і в 2020 році. В той же час, у 2020 році при виплаті дивідендів передбачена можливість використовувати аванс, сплачений у 2019 році.

При розрахунку авансу пропонується використовувати ще один показник — 0,5% від балансової вартості основних засобів станом на 31 грудня 2017 року (тобто, до переоцінки по МСФЗ). Для цілей розрахунку авансу не враховуватимуться кошти, набуті протягом 2018 року.

Проект перехідних положень до законопроекту № 8557 з авансовим платежем був переданий Мінфіну, але до сих пір публічної заяви від Мінфіну з цього приводу не надійшло.

Офіційні звернення до Мінфіну направили вже шість асоціацій: СУП (Союз Українських Підприємців), ФПУ (Федерація Роботодавців України), УСПП (Український Союз Підприємців та Промисловців), ВАР (Всеукраїнська Аграрна Рада), УРБ (Українська Рада Бізнесу).

У зверненні зазначено, що ПнВК може бути введений тільки для всіх платників і бізнес підтримує введення ПнВК з авансовим платежем. Бізнес-асоціації просили Мінфін продовжити переговори з МВФ на таких умовах.

Незважаючи на звернення асоціацій, Мінфін не зробив публічної заяви про свою згоду на ПнВК для всіх з 2019 року. Єдина позиція президента, податкового комітету ВРУ й Мінфіну зробили б подальшу переговорну позицію з МВФ сильнішою.

Так чому мовчить Мінфін?

Флешмоб

Після чергового податкового комітету без кворуму присутній на засіданні народний депутат в серцях сказав: було б під ВРУ підтримуючих ПнВК як євробляхерів, то вже давно б законопроект № 8557 прийняли.

Українці вміють об’єднуватися проти. Але ось об’єднуватися ЗА — із цим складніше. Вивести на вулицю людей, що кожен день заробляють собі на життя своєю працею, що не мають стосунку до бюджетних коштів або схем — завдання не просте.

Тому Олександру Соколовському прийшла ідея провести флешмоб на підтримку #ПнВК2019, щоб продемонструвати владі, що за асоціаціями є конкретний бізнес, за бізнесом, конкретні робочі місця і співробітники. Флешмоб підхопили сотні компаній, він розкрив цікаві факти.

Власники бізнесів стали дзвонити своїм знайомим підприємцям із пропозицією взяти участь у флешмобі. Деякі просили приїхати і поспілкуватися з фінансистами компанії, щоб прийняти рішення про підтримку ПнВК.

Результат спілкування: «Все це круто, але ми виводимо прибуток через відсотки на Кіпр під 2%, а в ПнВК це буде 20%. Дивіденди платити під 13% власник не готовий, це на 10% більше».

На наші аргументи про те, що це ж призведе до зростання ВВП і купівельної спроможності населення і, таким чином, до збільшення доходів компанії, що це ж лише 13% і легальний дохід, яким далі можна спокійно розпоряджатися, — у відповідь тиша.

Інші зустрічі розкрили, що компанії з високомаржинальним бізнесом в тупу виводять прибуток через пов’язаних ФОПів на єдиному податку. Власники виявилися дуже засмученими, що в ПнВК операції з пов’язаними ФОПами — це об’єкт оподаткування під 20%.

Флешмоб на практиці показав, як працює на практиці «ефект володіння», досліджений Річардом Талером в теорії обмеженої раціональності.

Ряд бізнесменів, обдумуючи наслідки впровадження ПнВК, не могли переключити свою увагу далі свого власного гаманця, наповнення якого зміниться в умовах ПнВК. Можливість жити в країні, з якої не треба їхати, щоб відчути себе європейцем, виявилася занадто загальною метою в тіні «гаманця».

З одного боку, мене засмутила така недалекоглядність і небажання платити навіть 13% податку. А з іншого боку, я зрозумів, що ПнВК вже в перший рік буде бездефіцитним.

Перекриття безподаткового відтоку коштів в офшори і оподаткування пов’язаних єдинників — це раз.

Контроль по ТЦУ для 4 групи єдиного податку і відміна можливості дробити бізнес до 150 млн грн для цілей уникнення контролю ТЦУ — це два.

Спрощення адміністрування, зниження дискреції податкових органів, прийнятна ставка податку (незважаючи на випадки жлобства) створюють умови для виходу бізнесу з тіні, що також дає додаткові надходження.

Все це означає, що для сумлінних платників історія з авансами може тривати не більше одного року.

МВФ

МВФ відмовляється розуміти, як бізнес готовий платити аванс. МВФ, напевно, не в курсі, що бізнес регулярно платив аванси в податку на прибуток. Коли у бізнесу забирали збитки або передбачали розстрочку їх використання.
Або, коли бізнес не заявляє до повернення суми переплаченого податку, в силу прохання податкової не показувати в декларації збитки.

Або про те, що вже 5 років компанії не можуть отримати повернення переплаченого податку на прибуток.

Чим же відрізняється в такому випадку аванс у ПнВК від авансу в податку на прибуток? На відміну від податку на прибуток, аванси в ПнВК — це платіж за перехід у нову систему. МВФ, напевно, не в курсі, як же втомився бізнес від цієї нескінченної реформи ДФС і її голів, що таємно покидають країну.

На сьогоднішній день МВФ не дає згоду на введення ПнВК, погрожуючи відмовити в наданні чергового траншу. Якщо чесно, то транші «розбещують» владу. В руках у влади лежить ресурс, що в рази перевершує допомогу МВФ, але влада нічого не робить, щоб його взяти в руки.