+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

Зміни в ПКУ щодо КІК – що нового з 01 липня 2024 року? Штрафи скасовано чи призупинено?

10 липня, 2024 Інформаційні листи

01 липня 2024 року після майже двомісячного очікування на підпис Президента України набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей експорту окремих видів товарів у період дії воєнного стану» № 3706-IX (далі – Закон 3706), яким, серед іншого, до ПКУ внесено зміни щодо правил оподаткування КІК та щодо відповідальності за порушення в цій сфері.

Контролюючі особи КІК чекали набрання чинності цими змінами, адже ще два місяці тому з’явилися новини щодо нібито скасування на період війни штрафів за несвоєчасне подання звітів про КІК.

Чи дійсно це так?

Нижче будемо розбиратися, що насправді прийняв законодавець, чи дійсно йдеться про скасування зазначених (та деяких інших) штрафів, чи все ж таки застосування штрафів просто відтермінували до кінця війни.

1.

Щодо штрафів у зв’язку із звітуванням про КІК

Зазначеним Законом 3706 внесено зміни щодо застосування штрафних санкцій за деякі порушення щодо звітування про КІК на період дії воєнного стану в Україні та шести місяців після його скасування / припинення.

1.1.

Зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) було доповнено новим пунктом 72, відповідно до якого:

«72. Тимчасово, з 1 січня 2022 року та протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано:

до платників податків не застосовуються штрафні санкції за порушення, передбачені абзацами першим – восьмим пункту 120.7 статті 120 цього Кодексу».

У свою чергу відповідно до положень абз. 1-8 п. 120.7 ПКУ штрафні санкції передбачені за:

«120.7. Неподання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії

Несвоєчасне подання контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії

Невідображення контролюючою особою у звіті про контрольовані іноземні компанії відомостей щодо наявних контрольованих іноземних компаній та/або невідображення інформації, визначеної підпунктами “г” – “з” підпункту 39-2.5.3 пункту 39-2.5 статті 39-2 цього Кодексу, щодо наявних контрольованих іноземних компаній –

Неповідомлення контролюючою особою контролюючого органу про набуття частки в іноземній юридичній особі, утворенні без статусу юридичної особи, або про початок здійснення фактичного контролю за іноземною юридичною особою, або про відчуження частки в іноземній юридичній особі, або про припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою у строки, передбачені підпунктом 39-2.5.5 пункту 39-2.5 статті 39-2 цього Кодексу, –

…».

Тобто йдеться про незастосування штрафних санкцій за

  • неподання повідомлень про КІК,
  • неподання звітів про КІК,
  • несвоєчасне подання звітів про КІК,
  • незазначення у звітах про КІК відомостей щодо наявних КІК,
  • незазначення у звітах про КІК щодо наявних КІК наступної інформації (відповідно до п.п. «г» – «з» підпункту 39-2.5.3 ПКУ):
    • про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) КІК, прибутку від операційної діяльності та прибутку до оподаткування відповідно до даних фінансової звітності;
    • розрахунок скоригованого прибутку КІК, розмір такого прибутку, що включається до складу загального оподатковуваного доходу контролюючих осіб;
    • про підстави звільнення від оподаткування прибутку КІК;
    • суми дивідендів, отриманих КІК безпосередньо або опосередковано через ланцюг підконтрольних юридичних осіб від українських юридичних осіб;
    • суми прибутку КІК, що були фактично виплачені на користь контролюючих осіб;
    • перелік операцій КІК із нерезидентами – пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 ПКУ, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 ПКУ;
    • кількість працівників КІК станом на кінець звітного (податкового) року.

Відповідно, новими нормами п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ встановлено, що протягом визначеного періоду (протягом дії воєнного стану та плюс шість місяців після його припинення / скасування) вказані штрафи не застосовуються.

Тобто є підстави говорити, що платників податків звільнили на час війни від відповідальності за ряд порушень у сфері звітування про КІК.

Однак сама структура формулювання положень п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ також допускає й інше, суто фіскальне тлумачення такого звільнення.

Зокрема, формулювання п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачає, що таке звільнення тимчасове: «72. Тимчасово, … до платників податків не застосовуються штрафні санкції за порушення, передбачені абзацами першим – восьмим пункту 120.7 статті 120 цього Кодексу».

Отже, є підстави говорити про тимчасове незастосування штрафних санкцій лише протягом певного періоду (неважливо, коли було вчинене порушення та коли воно було виявлено). Відповідно, коли такий період завершиться, до платників податків можуть бути застосовані штрафи з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.

Для порівняння можна навести інші положення, де законодавець використовував схожі формулювання про тимчасове звільнення від відповідальності. Наприклад, першопочаткові положення п. 69.1 та п. 69.3 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (в редакції ПКУ від 03 березня 2022 року), відповідно до яких:

«69. Установити, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

69.1. У випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

69.3. Платники податків, які у зв’язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених цим пунктом термінів виконання податкових обов’язків, звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за невиконання податкових обов’язків, за умови виконання таких обов’язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов’язків».

Із зазначеного вище формулювання положень п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ вбачається тимчасове звільнення від штрафів (за аналогією до положень п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ), проте за умови вчинення платником податків певних дій у визначені строки після закінчення певного періоду. А якщо такі дії не вчинені, то і звільнення від штрафів по закінченню встановленого періоду не передбачалося.

Пункт 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, на відміну від зазначених положень п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, таких додаткових умов не висуває. А отже, є підстави говорити, що у випадку порушень законодавства щодо звітування про КІК, по завершенню визначеного в п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ періоду, штрафи все ж таки можуть бути застосовані.

Також і в нормах, де законодавець хотів саме повністю скасувати відповідальність (штрафи), про це прямо було зазначено в ПКУ, наприклад, як це було здійснено під час ковідних послаблень податкового законодавства (п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ):

«52-1. За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:…».

Так, під час дії карантину у зв’язку із поширенням коронавірусної хвороби штрафи не застосовувалися саме за порушення, вчинені протягом певного періоду. Тобто у цьому випадку звільнення від штрафів прив’язано до періоду вчинення порушення. Якщо воно вчинене саме у визначений проміжок часу, то штрафи не застосовуються незалежно від того, чи закінчився такий період чи ні, та незалежно від того, коли виявлено порушення.

І навіть попри такі чіткі формулювання, на практиці по завершенню дії карантину податкові органи намагалися притягнути платників податків до відповідальності за порушення, вчинені в карантинний період, з посиланням на те, що карантин закінчився, а значить і відповідні звільнення від штрафів вже не діють.

Як зазначали, п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ говорить саме про тимчасове незастосування штрафів протягом певного періоду, а не про незастосування штрафів за порушення, вчинені в такий період (як це було для ковідних послаблень). А отже, вважаємо, що за такого формулювання ризик спроб з боку податкового органу все ж таки притягнути до відповідальності платників податків вже після завершення війни – доволі суттєвий.

Для повноти викладення відмітимо, що супровідні документи до проекту Закону 3706 (пояснювальна записка, подання, порівняльні таблиці) не дають відповіді на це питання, адже питання внесення змін до законодавства щодо КІК взагалі не адресувалися в зазначених документах (такі норми були внесені в проект Закону 3706 вже на етапі підготовки до другого читання).

Сподіваємося, що законодавець дійсно мав на увазі звільнення від застосування штрафів за порушення законодавства щодо звітування про КІК, вчинені в зазначений період, і податкові органи не притягатимуть платників до відповідальності після припинення / скасування воєнного стану.

1.2.

Тут також необхідно звернути увагу, що відповідно до положень п. 113.1 ПКУ для застосування штрафних санкцій за ПКУ застосовуються загальні строки давності, встановлені ст. 102 ПКУ:

«113.1. Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов’язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу».

А відповідно до положень п. 102.1 ПКУ встановлені наступні строки давності:

«102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. …

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов’язаних з декларуванням податкових зобов’язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення».

Тобто строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про КІК, що призвели до заниження податкового зобов’язання до сплати, – 7 років.

Такий 7-річний строк давності за абз. 1 п. 102.1 ПКУ застосовний для проведення податковим органом перевірки та донарахування податкового зобов’язання для контролюючої особи в порядку ст. 54 ПКУ, а також про застосування відповідних штрафних санкцій за заниження податкового зобов’язання в порядку ст. 123 ПКУ.

Водночас ст. 120 ПКУ передбачені ще окремі (додаткові) штрафи, зокрема, за неподання повідомлень, звітів про КІК, несвоєчасне подання звітів про КІК чи подання звітів про КІК з неповними даними (п. 120.7 ПКУ). І для застосування штрафів за такі порушення строк давності все ж залишається 3 роки відповідно до абз. 3 п. 102.1 ПКУ.

Однак тут варто відзначити, що якщо звіт чи повідомлення про КІК залишається неподаним, то і відлік строку давності для цілей донарахування податків та застосування відповідних штрафів не розпочинається.

А.

Так, 7-річний строк давності для проведення перевірки та донарахування податків в порядку ст. 54 ПКУ та застосування штрафів в порядку ст. 123 ПКУ не розпочинається до моменту подання звіту про КІК контролюючою особою.

Це, зокрема, випливає із останнього абзацу п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ:

«Відлік строку давності, передбаченого статтею 102 цього Кодексу, для визначення податкового зобов’язання, пов’язаного з інформацією, що міститься у звітах про контрольовані іноземні компанії, починається з дати подання такого звіту до контролюючого органу».

І щодо таких порушень, пов’язаних саме з обчисленням об’єкта оподаткування та суми податку до сплати п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, жодного звільнення (чи зупинення, як описано вище) на період війни не передбачено.

Це узгоджується із загальними положеннями ст. 102 ПКУ щодо відліку строків давності в разі неподання декларацій, які також, вважаємо, застосовні й у випадках звітування про КІК, оскільки дані звіту про КІК переносяться у відповідні декларації для визначення сум податків до сплати.

Так, в разі подання звіту про КІК із запізненням, у контролюючої особи виникає обов’язок подання:

1) декларації (з якою одночасно такий звіт про КІК подається). Відповідно, застосуванню підлягають положення п. 102.2 ПКУ для відліку строків давності для притягнення контролюючої особи до відповідальності:

«102.2. Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;».

2) або уточнюючої декларації (якщо декларація вже була подана без декларування прибутку КІК). Відповідно, для визначення строків давності застосуванню підлягають положення абз. 2 п. 102.1 ПКУ:

«102.1. …

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації)».

Відповідно, якщо звіт про КІК не подається, то і відлік зазначеного 7-річного строку давності для проведення перевірки та донарахувань сум податків, пов’язаних із декларуванням прибутків КІК, а також застосування штрафів в порядку ст. 123 ПКУ не розпочинається.

Б.

Що ж стосується строків давності для застосування окремих штрафів за п. 120.7 ПКУ (за неподання повідомлень, звітів про КІК, несвоєчасне подання звітів про КІК, подання звітів про КІК з неповною інформацією), то п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не адресує цього питання та не встановлює жодного спеціального порядку обрахунку таких строків давності.

Тому для штрафів за абз. 1-8 п. 120.7 ПКУ застосуванню підлягає 3-річний строк давності з дня вчинення відповідного правопорушення (абз. 3 п. 102.1 ПКУ).

При цьому неподання звіту та / чи повідомлення про КІК вважається триваючим порушенням в розумінні п. 111.5 ПКУ (що також підтверджується і на рівні судової практики).

А отже, відлік зазначеного 3-річного строку давності для штрафів за неподання звітів та / чи повідомлень про КІК, за несвоєчасне подання звітів про КІК чи подання звітів про КІК з неповною інформацією може розпочатися лише від моменту припинення такого триваючого порушення (тобто, власне, подання звіту / повідомлення про КІК).

Якщо ж повідомлення чи звіт про КІК не подається (тобто порушення не припиняється), контролююча особа може бути притягнута до відповідальності за п. 120.7 ПКУ в будь-який момент часу в майбутньому в разі виявлення відповідного порушення податковим органом.

***

Підсумовуючи, вважаємо, що однозначно говорити про повне звільнення від відповідальності за зазначені порушення (неподання, несвоєчасне подання звітів про КІК, подання звітів з неповними даними, неподання повідомлень про КІК) не можна.

Адже за зазначених формулювань п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ та виходячи з практичного досвіду, існують доволі високі ризики того, що податкові органи щонайменше намагатимуться накладати штрафи вже після закінчення / скасування воєнного стану в межах відповідних строків давності.

Сподіваємося, що навіть якщо йдеться лише про відтермінування цих штрафів, а не повне звільнення від них, законодавець передбачив таке призупинення застосування штрафів у світлі суттєвих змін законодавства про КІК, які анонсувалися до подання вже цієї осені.

Не виключаємо, що «драконівські» штрафи за порушення законодавства щодо звітування про КІК можуть бути переглянуті та суттєво зменшені такими змінами.

Але в будь-якому випадку, якщо у контролюючої особи є розуміння, що порушення звітування про КІК має місце, рекомендували би окремо проаналізувати ризики для такої конкретної контролюючої особи, щоб визначити найоптимальніший план дій та мінімізації негативних наслідків.

1.3.

Також відмітимо, що з урахуванням змін, внесених Законом 3706, до платників податків все ще можуть бути застосовані штрафні санкції за п. 120.7 ПКУ за:

  • неподання або подання не в повному обсязі контролюючою особою документації з трансфертного ціноутворення, інших копій первинних документів щодо КІК на запит контролюючого органу у випадках, передбачених ст. 39-2 ПКУ (абз. 9-10 п. 120.7 ПКУ);
  • неподання звіту про КІК протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати фінансових санкцій (штрафів) (абз. 12-13 п. 120.7 ПКУ).

При цьому зазначений штраф може бути застосований, лише якщо відповідний платник податків вже встиг отримати податкове повідомлення-рішення із штрафом за неподання звіту про КІК (який наразі відтерміновано) до набрання чинності Законом 3706.

Окремо, відповідно до положень п. 72 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, встановлено, що до кінця дії воєнного стану в Україні та шість місяців після його припинення / скасування:

«до платника податків, його посадових осіб не застосовується адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення, пов’язані із застосуванням норм статті 39-2 цього Кодексу;

інформація та/або документи, отримані контролюючим органом відповідно до статті 39-2 цього Кодексу:

а) є інформацією з обмеженим доступом, що не може бути витребувана та/або передана правоохоронним органам на їх запит чи в рамках процедур, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

б) не може вважатися доказами у кримінальному провадженні у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України.

Відлік строку давності, передбаченого статтею 102 цього Кодексу, для визначення податкового зобов’язання, пов’язаного з інформацією, що міститься у звітах про контрольовані іноземні компанії, починається з дати подання такого звіту до контролюючого органу».

Тобто фактично безпосередньо в ПКУ законодавець закріпив, що протягом дії воєнного стану та ще пів року після нього платники податків не зазнаватимуть:

  1. кримінального переслідування у зв’язку із порушенням норм ПКУ щодо КІК (зокрема, відповідальності за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) за ст. 212 Кримінального кодексу України);
  2. адміністративної відповідальності за Кодексом України про адміністративні правопорушення (наприклад, за порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат за ст. 164-1 КУпАП).

При цьому всі інформація та документи, зібрані податковим органом щодо КІК (в рамках звітування чи отримання відповідей від платників податків на запити), протягом зазначеного строку не можуть передаватися правоохоронним органам та вважатися доказами в розумінні Кримінального процесуального кодексу України.

Тут слід звернути увагу на декілька аспектів:

  • Контролююча особа все ще може бути притягнута до фінансової відповідальності за ПКУ, однак не за порушення, вчинені під час декларування за 2022 та 2023 роки, про що детальніше нижче.

Зокрема, якщо податковий орган за наслідками подання звітів про КІК встановить заниження об’єкта оподаткування, він все ще може самостійно визначити суму податкового зобов’язання для контролюючої особи в порядку ст. 54 та ст. 102 ПКУ. При цьому також можуть бути застосовані і відповідні штрафні санкції за заниження податкового зобов’язання в порядку ст. 123 ПКУ (адже на ці штрафи призупинення за Законом 3706 не діє).

  • Також залишається відкритим питання притягнення до відповідальності (принаймні кримінальної) за відповідні порушення вже після скасування чи припинення воєнного стану, тим паче, що для притягнення до кримінальної відповідальності діють окремі строки давності.

Тут окремо слід згадати положення абз. 6-9 п. 54 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, якими встановлені особливості звітування про КІК за звітні 2022 та 2023 рік: «штрафні санкції та пеня за порушення вимог статті 39-2 цього Кодексу під час визначення та обчислення прибутку контрольованої іноземної компанії не застосовуються за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років;

до платника податків, його посадових осіб не застосовується за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років адміністративна та кримінальна відповідальність за будь-які порушення, пов’язані із застосуванням норм статті 39-2 цього Кодексу. У зв’язку з цим інформація та/або документи, отримані контролюючим органом відповідно до статті 39-2 цього Кодексу, за результатами 2022-2023 звітних (податкових) років:

а) є інформацією з обмеженим доступом, що не може бути витребувана та/або передана правоохоронним органам на їх запит чи в рамках процедур, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

б) не може вважатися доказами у кримінальному провадженні у розумінні статті 84 Кримінального процесуального кодексу України”».

Тобто такими окремими положеннями ПКУ контролюючі особи звільнені від фінансової (штрафні санкції за ПКУ), кримінальної та адміністративної відповідальності за будь-які порушення, пов’язані із звітуванням про КІК за 2022 та 2023 звітні роки незалежно від того, чи діє воєнний стан в Україні чи ні.

Відповідно, є підстави говорити, що нововведення, внесені до ПКУ Законом 3706, розраховані вже на наступні звітні періоди (починаючи з декларування за результатами 2024 року).

2.

Щодо коригувань прибутку КІК

Підпункт 39-2.3.2.3 ПКУ було доповнено наступними винятками щодо розрахунку скоригованого прибутку КІК:

2.1.

Зокрема, п.п. 39-2.3.2.3 ПКУ доповнено новим абзацом, відповідно до якого не застосовуються положення абз. 1 п.п. 39-2.3.2.3 ПКУ щодо врахування витрат КІК на нарахування процентів за борговими зобов’язаннями у сумі, що не перевищує 30 відсотків суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань КІК за даними фінансової звітності звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів:

«а) до частини процентних витрат контрольованої іноземної компанії, які є вищими рівня витрат, розрахованих за принципом “витягнутої руки” відповідно до правил, встановлених статтею 39 цього Кодексу. Такі витрати враховуються при розрахунку скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії з урахуванням підпункту 39-2.3.2.4 цього пункту. У такому разі положення абзацу першого цього підпункту застосовуються до частини процентних витрат, що відповідають принципу “витягнутої руки”».

Тобто процентні витрати КІК,

– рівень яких відповідає рівню витрат, визначеному за принципом «витягнутої руки», враховуються у сумі, що не перевищує 30 відсотків суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та суми амортизаційних відрахувань КІК за даними фінансової звітності,

– решта ж суми процентних витрат, рівень яких перевищує визначений за принципом «витягнутої руки», збільшує скоригований прибуток КІК відповідно до положень п.п. 39-2.3.2.4 ПКУ.

2.2.

Також відповідно до нових змін, внесених Законом 3706 до п.п. 39-2.3.2.3 ПКУ, наступні процентні витрати КІК не підлягають коригуванню при визначенні скоригованого прибутку КІК, оскільки положення абз. 1 п.п. 39-2.3.2.3 ПКУ не застосовуються:

«б) до частини процентних витрат контрольованої іноземної компанії за сумою кредиту (позики), який було отримано шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземному організованому фондовому ринку (фондовій біржі), що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, або від непов’язаної особи, з метою надання контрольованою іноземною компанією кредиту (позики) пов’язаній особі – резиденту України за умови, що різниця між ставкою надання кредиту (позики) контрольованою іноземною компанією пов’язаній особі – резиденту України і ставкою кредитування (запозичення), під яку контрольованою іноземною компанією було отримано відповідний кредит (позику), не перевищує 50 базисних пунктів».

Тобто при визначенні скоригованого прибутку КІК в повному обсязі залишаються враховані у витратах процентні витрати КІК

– за сумою кредиту (позики), отриманою шляхом розміщення боргових цінних паперів на певних фондових ринках (біржах), визначених КМУ1,

– за сумою кредиту (позики) від непов’язаної особи з метою надання КІК кредиту (позики) пов’язаній особі – резиденту України за умови, що різниця між ставкою надання кредиту (позики) КІК пов’язаній особі – резиденту України і ставкою кредитування (запозичення), під яку КІК було отримано відповідний кредит (позику), не перевищує 50 базисних пунктів.

3.

Інші зміни

Також Законом 3706 було внесено зміни до абз. 4 підпункту 39-2.3.2.4 ПКУ. Зокрема, законодавець уточнив форму, в якій контролююча особа може надавати податковому органу на запит документацію з трансфертного ціноутворення щодо операцій КІК.

У старій редакції ПКУ, що діяла до 01 липня 2024 року, така документація мала бути складена відповідно до вимог ст. 39 ПКУ.

З 01 липня 2024 року на запит податкового органу контролююча особа може за власним вибором надати документацію з трансфертного ціноутворення:

  • або складену відповідно до вимог ст. 39 цього Кодексу,
  • або складену відповідно до вимог законодавства іноземної держави (території), в якій зареєстрована КІК, з перекладом такої документації на українську мову.

Зазначені зміни можуть спростити адміністрування звітування про КІК для контролюючої особи в Україні, адже в такому разі у контролюючої особи не буде необхідності окремо готувати документацію відповідно до вимог українського законодавства.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Як розуміємо, це Перелік іноземних фондових бірж, на яких розміщено іноземні боргові цінні папери нерезидентом, оподаткування доходу якого здійснюється відповідно до підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 року № 675.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2024

Перегляди 171

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Активні пасивні доходи КІК 14 березня, 2024    258

І. Перебування за кордоном – як підстава для фактичного звільнення фізосіб на цей час від обов’язку подавати декларацію в Україні
ІІ. Перебування за кордоном – як підстава принаймні для відтермінування подання звіту про КІК
ІІІ. Підстави не подавати звіт про КІК навіть при перебуванні в Україні
20 лютого, 2024    860

Законопроект № 4065 – яких змін очікувати? 05 листопада, 2020    2637

Чому закон № 1210 потребує вето 21 лютого, 2020    4601

Постійні представництва та трансфертне ціноутворення: що потрібно знати? 29 травня, 2019    4086

Україна націлена на імплементацію правил BEPS в частині ТЦУ 29 березня, 2019    2629

Розширення контролю ТЦУ на постійні представництва нерезидентів 10 травня, 2018    1238

Оподаткування іноземних компаній. Перспективи в Україні 22 грудня, 2016    3625

Електронний кабінет і податок на виведений капітал: кому це треба і навіщо? 17 червня, 2016    22958

Прокоментувати