Чому закон № 1210 потребує вето
Олександр Шемяткін
Партнер КМ Партнери
Уявляєте рівень дотримання законодавства з боку ДПС?
Згадайте порушення прав платників податків в інтересах бюджету, а точніше – заради виконання чергового «досконалого» плану Мінфіну з наповнення бюджету. Згадайте незаконне блокування ДПС податкових накладних. Згадайте незаконне неприйняття ДПС податкових декларацій. Згадайте невиконання рішень судів на користь платників податків.
Згадайте той випадок, про який я писав, з податковим боргом, якого не існує і який досі залишається, продовжуючи блокувати діяльність платника податків, що інвестував в Україну вже 300 млн євро.
А тепер уявіть оцю ДПС (з її станом дотримання законів та прав платників податків), якій розширили дискреційні повноваження з одночасним ускладненням правил оподаткування. Уявили?
Що ж саме несе закон № 1210:
І. Розширення дискреційних повноважень контролюючих органів
ДПС отримує право тлумачити норми права та обставини, а також визначати наявність вини у діях платника податків, що значно збільшує корупційні можливості податкових органів. Крім того, збільшуються повноваження податкових органів під час перевірок: право отримання пояснень від працівників платника податків та отримання копій документів під час податкових перевірок. Давайте згадаємо, що існуючі положення Податкового кодексу виписані «кров’ю» платників податків, які тоннами копіювали документи і надавали їх податковим органам. Ця практика повертається, а отже, збільшуються адміністративні витрати платників.
ІІ. Ускладнення правил оподаткування
Закон запроваджує складні інструменти податкового контролю – такі як ділова мета, конструктивні дивіденди, наявність податкової вигоди від застосування міжнародних угод, контрольовані іноземні компанії, ускладнення розрахунку правил тонкої капіталізації. При цьому ефект від запровадження таких механізмів не прорахований та відсутній розрахунок, скільки додатково отримує бюджет податків і чи варто через очікувані суми погіршувати і так не прості умови ведення бізнесу. Запровадження таких складних інструментів в умовах низького рівня державного управління на рівні контролюючих органів несе ризики погіршення ситуації, що напряму впливає на рівень інвестицій в економіку України. До цього слід додати, що реформа Державної фіскальної служби України та створення Державної податкової служби України майже не змінили ситуації з податковими органами, оскільки близько 94 % працівників ДПС України – це переведені працівники ДФС України.
З великою ймовірністю можна спрогнозувати, що наведені вище інструменти не призведуть до істотних надходжень податків до бюджету. На підтвердження цього слід згадати, що так і не запрацювали на 100 % вже існуючі сьогодні більш прості та дієві інструменти контролю за дотриманням рівня ринкових цін під час продажу товарів за кордон.
Складається враження, що основною метою таких змін є збільшення можливостей податкових органів для вибіркового «покарання» окремих платників та збільшення корупційних можливостей.
Зміни, які пропонує Закон, передбачають істотне збільшення складної роботи контролюючих органів щодо аналізу господарських операцій, фінансової звітності, звітності з трансфертного ціноутворення, збільшення звітності, яка буде подаватися до контролюючих органів, у тому числі щодо іноземних компаній. Така ситуація призведе до необхідності значного розширення штату податкових органів та витрат бюджету на їх утримання. При цьому варто нагадати, що відсутній прогноз щодо збільшення надходжень до бюджету від наведених ускладнень. Слід також враховувати збільшення податкових спорів, що призведе до додаткового навантаження на судову систему.
Далі посилання на норми закону № 1210:
– введення поняття економічного ефекту у відносинах з нерезидентом (податковий орган буде вирішувати, яка головна ціль операції (зміни до підпункту 12.1.231 ПКУ (підпункт 25 пункту 3 закону);
– визначення податкових наслідків у залежності від фактичної поведінки сторін, що буде визначатися податковими органами на власний розсуд (зміни до підпункту 39.2.2.5 ПКУ (підпункт 1) пункту 13 законопроекту) та підпункту 39.3.3.5 ПКУ (підпункт 2) пункту 13 Закону);
– необхідність описувати наявність ділової мети придбання робіт (послуг) у нерезидента, що остаточно буде вирішуватися податковим органом на власний розсуд (зміни до п. 39.4.6 ПКУ (підпункт 3 пункту 13 закону) та підпункт 39.5.4.1 ПКУ (підпункт 4) пункту 13 закону);
– встановлення постійного представництва нерезидента з огляду на наявність фактичних повноважень (без оформлення), таких як надання вказівок або використання електронної адреси нерезидента – знову ж таки податковий орган буде це встановлювати на власний розсуд (зміни до підпункту 14.1.193 ПКУ (підпункту 21 пункту 3 закону);
– право податкового органу визначати мету здійснення господарської операції (для цілей застосування відповідних міжнародних конвенцій, що, враховуючи стан податкового органу, породжує обґрунтовані сумніви в об’єктивності (зміни до пункту 103.2 ПКУ (підпункт 1) пункту 60 закону);
– надання податковому органу права встановлювати статус отримувача доходу в залежності від наявності ресурсів у такої особи (пункт 103.3 ПКУ (підпункт 2 пункту 60 закону);
– надання податковому органу права визначати місце ефективного управління юридичної особи, що буде визначатися з огляду на оцінку наявності фактичного управління.
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
Помилка резидента, або того, хто ним вже себе не вважає (деякі неочевидні моменти запровадження автоматичного обміну інформацією за CRS)
Зміни в ПКУ щодо КІК – що нового з 01 липня 2024 року? Штрафи скасовано чи призупинено?
Активні пасивні доходи КІК
Чи має розумне економічне виправдання нова система норм ПКУ щодо контролю розумної економічної причини (ділової мети) господарських операцій платника податків?
Що змінилося з 01 січня 2021 року у сфері оподаткування?
Законопроект № 4065 – яких змін очікувати?
Податкові правопорушення без строків давності?
Аудиторський звіт 2019 без податкового ока
ТЦУ і Закон 466-IX: огляд найважливіших змін
Олександр Мінін та Іван Шинкаренко виступили із доповідями на вебінарі «Закон 466 – думки експертів»
Коментар Олександра Мініна щодо впливу Закону №466-ІХ на IT-індустрію в Україні