Блог

Олександр Шемяткін

Партнер КМ Партнери

В Україні з 17 березня 2014 року запроваджений особливий період. По факту, мова йде про війну на Донбасі. В бюджеті 2019 року закладено 112 млрд грн на фінансування Міноборони, розвідки, Укроборонпрому та цільових програм, що дорівнює 3 % ВВП. У країнах НАТО цей показник складає від 1 до 2 % і лише в США – 3,5 %. Враховуючи проведення Україною модернізації власної армії та особливий період, є зрозумілим перевищення середньонатівського показника витрат на оборону на 1,5 % ВВП.

Незрозумілим є 4 % ВВП або 144,4 млрд грн на забезпечення громадського правопорядку та безпеки всередині України. Українська влада у 2019 році запланувала використати кошти платників податків на фінансування МВС (83,1 млрд грн); Нацгвардії (12,3 млрд грн); поліції (29,5 млрд грн); Державного бюро розслідувань (1,1 млрд грн); СБУ (9,6 млрд грн); прокуратури (7,2 млрд грн); Державної служби охорони (1,3 млрд грн). І до цього слід додати фінансування податкової міліції. Видатки європейських країн на аналогічні органи дорівнюють 1 % ВВП.

Так з ким воює Україна? Виходячи з цифр на фінансування прокурорів, міліціонерів, поліції, Нацгвардії порівняно з витратами на оборону, стає зрозумілим, що найбільша небезпека для України походить не ззовні, а від власних громадян.

Виникає питання: що ж це за країна, яка найбільше боїться власних громадян? Хто насправді господар в Україні? Як називається країна, де ресурс під назвою «Суспільство» раз на п’ять років «бавиться» виборчим правом і згадує про народовладдя, але повністю позбавлений можливості вирішувати, як витрачаються його податки і скільки чиновників має сидіти на його шиї?

Будь-які реформи при будь-якій владі починаються і закінчуються не реформуванням державних органів, а створенням проблем для суспільства.
Проблеми на митниці вирішуються не вироком проти митника, а боротьбою с ФОПами та впровадженням додаткового контролю транзакцій платників податків.

Проблема з нелегальними заправками вирішується не вироком особам, які «кришують» ці заправки, а встановленням вимірювальних приладів на кожній цистерні в країні та документуванням руху кожного літру пального.

Проблема з прокуратурою і довірою до суду вирішується не відновленням довіри до цих установ, а створенням нових антикорупційних.

Корупція в ДФС вирішується не вироком проти податківців, а пропозицією загального декларування доходів і витрат всіма громадянами.

Проблема тіньового алкоголю вирішується не вироком проти осіб, які контролюють акцизні склади, а підвищенням акцизу для «лохів», які його платять.

Це можна продовжувати і продовжувати… але все це вже Д_І_С_Т_А_Л_О.

В мене є лише декілька запитань до шановної громади: чому ми все це дозволяємо? Ні, я розумію, що поїхати за кордон – це простіше і дозволяє зробити стрибок у часі на п’ятдесят-сто років вперед. Але, власне, чому ми, а не вони, звідси тікаємо?

Світові витрати на оборону складають приблизно 2 трильйона доларів. Щороку США витрачає більше 600 млрд, Росія – 63 млрд, а Україна – біля 4 млрд. З точки зору математики і логіки забезпечити свою незалежність Україна може виключно через приєднання до світової системи безпеки. Але для цього ми маємо перемогти всередині країни тих, хто бореться з нами.

Прокоментувати