Представництво юридичних осіб: що дозволяє недобросовісним контрагентам ухилятись від виконання зобов’язань?
Законом № 3587-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління» від 22.02.2024 (надалі – Закон) було внесено зміни до Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та Господарського кодексу (надалі – ГК України). І хоча задекларованою законодавцем метою цих змін було вдосконалення корпоративного управління юридичних осіб, учасником яких є держава, зміни також були внесені і в норми, які застосовуються до юридичних осіб будь-якої форми власності.
Порівняємо чинну та попередню редакцію абзацу 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України:
Редакція, чинна до 08.03.2024 | Редакція, чинна з 08.03.2024 |
3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. | 3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників). |
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. | У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. |
Також була викладена в новій редакції ч. 3 ст. 65 ГК України:
Редакція, чинна до 08.03.2024 | Редакція, чинна з 08.03.2024 |
3. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. | 3. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки). |
Як бачимо, обов’язок представника діяти якнайкраще в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (фідуціарний обов’язок) існував загалом досить давно і до прийняття Закону. Зараз же відбулось лише певне уточнення (деталізація) цього фідуціарного обов’язку. З огляду на це ми не будемо детально зупинятись на зазначеній зміні в цій статті, хоча і вона сама по собі заслуговує на окремий матеріал.
У цій же статті ми пропонуємо звернути увагу саме на абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України (підсвічений жовтим кольором вище), що містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником юридичної особи з перевищенням повноважень, через який найчастіше виникають зловживання зі сторони недобросовісних контрагентів.
Які ризики причаїлись в абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України?
Зі змісту норми зрозуміло, що, якщо третя особа не знала та не повинна була знати про наявність обмежень повноважень у представника юридичної особи, то такий правочин є дійсним, незважаючи на наявність такого обмеження на момент укладення правочину з нею.
Отже, можна сказати, що діє презумпція, що представник юридичної особи не має обмежень на її представлення, поки не буде доведено зворотнього (тобто поки не буде встановлено, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження).
Така норма відкриває можливості для великої кількості зловживань, адже третя особа на підставі цієї норми може взагалі ніколи не перевіряти повноваження своїх контрагентів і завжди посилатись на відсутність обов’язку робити це, що може призводити до абсурдних ситуацій.
Розглянемо на прикладі таку ситуацію. Третя особа може укласти договір з НАК «Нафтогаз України» в особі «умовного» заступника керівника НАК «Нафтогаз України» (який є очевидно обмеженим в повноваженнях на укладення таких правочинів) з купівлі мільйону кубів газу за 100 грн, а потім в суді доводити дійсність такого правочину, посилаючись на те, що третя особа не повинна була розбиратися, чи є обмеження у повноваженнях такого «умовного» заступника керівника на укладення таких правочинів. У такій ситуації тягар доведення зворотнього повністю лягає на плечі НАК «Нафтогаз України», що створює ризики для визнання судом такого договору дійсним, незважаючи на очевидність його невигідності для НАК «Нафтогаз України».
Практика Верховного Суду
Практика Верховного Суду пішла шляхом обмеження застосування зазначеної норми на основі загальних положень цивільного законодавства та його принципів. ...
Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
«Кредитні канікули» для підприємств-боржників та лізингоодержувачів, постраждалих від бойових дій та окупації РФ: Верховна Рада прийняла закон
177
Скасування Господарського кодексу України: наслідки для окремих підприємств
989
Новий адміністративно-територіальний устрій: держава реформує, а бізнес розгрібає
1970
Заборона пластикових пакетів: розбираємо закон
31623
Нова довірча власність: пройшов рік, а нічого не змінилось
1766
Юридичні особи повинні будуть оновити інформацію про кінцевих бенефіціарних власників
13790
Новий старий процес
4474
Останні зміни в адміністративному судочинстві
2035
Ліцензія на зберігання пального – впорядкування ринку чи нові корупційні ризики?
1888
Проблеми захисту персональних даних
16761
Користуватися реєстром нерухомості стане легше
61578
