Аналітика

Раніше ми вже писали (див., зокрема, починаючи з розділу 3 огляду за посиланням) про кримінальні ризики при звільненні від штрафних санкцій і пені у разі сплати донарахованого податкового зобов’язання у межах 30 днів після отримання податкового повідомлення-рішення (далі – ППР) без оскарження, тобто за спеціальною нормою п. 69.37 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ):

«69.37. Тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Сума грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов’язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення.

Сума податкового зобов’язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню.

Норми статей 56 та 57 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків, визначених цим підпунктом».

Тож звертаємо увагу, що правоохоронні органи таки порушують питання про те, що в разі сплати лише податкового зобов’язання підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі – ККУ) за ухилення від сплати податків відсутні.

Свідченням цього є текст нещодавнього рішення Верховного Суду. З нього чітко простежується намагання прокурора перешкодити застосуванню звільнення від кримінальної відповідальності через посилання на те, що штрафні санкції не були сплачені, а погашене тільки власне податкове зобов’язання до офіційного обвинувачення.

У тій справі особі «пощастило» в тому, що попри посилання на ці обставини докази нарахування штрафних санкцій були надані лише на етапі касації, і суд через процесуальні обмеження їх не прийняв, зауваживши, що не може давати оцінку доказам, які не були предметом розгляду при винесенні рішення судами попередніх інстанцій.

А як склалося б, якби прокуратура спрацювала вчасно?

Наведене підтверджує, що при самостійній сплаті донарахувань за результатами перевірки, якщо ці суми перевищують поріг кримінальної відповідальності (див. «Пороги для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 212 ККУ з 01 січня 2026 року»), є таки ризик кримінального провадження і відповідальності.

І, на жаль, законодавець так і не виправив цю ситуацію, про що ми писали раніше. Тож зазначений механізм може перетворитися на «пастку» для тих, хто вирішив заплатити добровільно: основну суму – податок – сплачено самостійно в межах вказаної процедури, а решту (штрафні санкції та пеню як компенсацію шкоди) можуть «добрати» через кримінальне провадження. Тож у таких випадках і правоохоронці не залишаться без роботи, яку самостійна сплата власне податку може їм полегшити, адже таку сплату можуть розглядати як самовизнання того, що податки не були правильно сплачені своєчасно.

Відповідно, ці фактори мають братися до уваги під час прийняття бізнес-рішень: чи «здаватися», чи йти в спір, який може бути принаймні якоюсь перепоною для обвинувачення, на що теж звертав увагу Верховний Суд (див. в нашому матеріалі «Кримінальне провадження щодо ухилення від сплати податків за фактом податкової перевірки і спору з НЕузгодженими податковими зобов’язаннями» з розділу 3).

Ну і, звісно ж, залишається побажати, щоб законодавець закрив цю прогалину і норма п. 69.37 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ не виглядала як така, що має провокативний характер для випадків значних податкових нарахувань вже понад поріг, з якого починається кримінальна відповідальність.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.  

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2026

Прокоментувати