Аналітика

Багатьом підприємствам, як в іпостасі платників податків, так і в інших, їх посадовим особам та й просто особам (громадянам і громадянкам) довелося вже і доводиться ставати тими, щодо кого здійснюються дії при досудовому розслідуванні в кримінальних провадженнях – тимчасовий доступ до їхніх документів, огляд, обшук, чи виклик на допит в якості свідка тощо. І в тих, кого зачепили такі дії, виникає питання, а що далі, і як довго може взагалі тривати тиск розслідування, протягом якого часу можливе ще втручання через нього, і коли вже «все»?

Розділ І

1.

За «буквою» кримінального процесуального законодавства в його поточній версії виглядає нібито такий стан ніяк не обмежений у часі. Конкретні строки для завершення розслідування встановлені на рівні закону тільки на період після повідомлення про підозру, та й то можуть бути продовжені до 3 місяців на рівні прокуратури, а далі до 12 місяців – слідчим суддею. Ось як це прописано наразі у ст. 219 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК):

«Стаття 219. Строки досудового розслідування

1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

{Частина перша статті 219 в редакції Законів № 2147-VIII від 03.10.2017, № 2617-VIII від 22.11.2018; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2201-IX від 14.04.2022, № 2810-IX від 01.12.2022; в редакції Закону № 3509-IX від 08.12.2023}

{Частину другу статті 219 виключено на підставі Закону № 3509-IX від 08.12.2023}

3. З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене:

1) протягом сімдесяти двох годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298^-2 цього Кодексу;

2) протягом двадцяти діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

3) протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 298^-4 цього Кодексу;

4) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

{Частина статті 219 в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018}

4. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

{Частина статті 219 в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018} …».

2.

Проте і таке «дуже обмежене обмеження» по строках, і необхідність звертатися до слідчого судді для продовження понад 3 місяців після встановлених строків сприймається правоохоронними органами вже як занадто обтяжливе. Як було оприлюднено в грудні 2024 року, НАБУ і САП виступили із спільною заявою (про це в публікації видання «ЦЕНЗОР.НЕТ»: «Необхідно скасувати "правки Лозового" та посилити повноваження антикорупційних органів»), за якою зокрема: «НАБУ і САП наголошують на важливості законодавчих змін … а саме: повноцінного та остаточного скасування так званих «правок Лозового» …. Зокрема, ліквідація «правок Лозового» дозволить повернути прокурору повноваження продовжувати строки досудового розслідування без необхідності звернення до слідчого судді…».

​Вже під час написання цього матеріалу стало відомо також про кабмінівський законопроект № 12367 від 30.12.2024 року «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України "Про прокуратуру" щодо усунення перешкод для сторін кримінального провадження у доступі до правосуддя» з розглядуваних в цьому аналізі питань, хоч і не повністю за бажаннями НАБУ і САП, як зазначено в попередньому абзаці. Принагідно зауважимо – не довіряйте просто назвам проектів для розуміння, про що вони насправді, уважно вивчайте зміст.​​

Повторимося, що за ч. 1 ст. 219 КПК у поточній редакції «строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру». За ст. 276 КПК повідомлення про підозру здійснюється вже за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто основна частина досудового розслідування на момент повідомлення про підозру має бути завершена. А правоохоронні органи навіть після цього хочуть мати додаткові «гумові» строки продовження, та й ще, щоб самі фактично встановлювали.

3.

Поточна редакція ст. 219 КПК про досудове розслідування «поза часом» до моменту повідомлення про підозру якось не дуже узгоджується з іншими положеннями КПК. Так, за КПК відповідні дії мають вчинюватися, в загальному випадку, лише після початку досудового розслідування (ч. 3 ст. 214 КПК):

«3. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста). Для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути:

1) відібрано пояснення;

2) проведено медичне освідування;

3) отримано висновок спеціаліста і знято показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

4) вилучено знаряддя і засоби вчинення кримінального проступку, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, або які виявлені під час затримання особи, особистого огляду або огляду речей.

У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно, відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань за першої можливості».

До речі, на практиці доводиться стикатися з письмовими «вимогами» правоохоронних органів надати пояснення з посиланням на те, що надійшло звернення про можливий злочин, а тому треба встановити обставини.

Проте це не узгоджується з обмеженням по часу за ч. 1 ст. 214 КПК, за якою:

«1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування …».

Тобто якщо з отриманого правоохоронними органами вбачаються обставини, що можуть свідчити про злочин, то закон не дозволяє затягувати понад 24 години з початком розслідування. Тож час звернення, на яке можуть посилатися правоохоронні органи, має значення: якщо пройшло понад 24 годин, то вже «не час» для пояснень без відкритого кримінального провадження. І не може вимагатися надання таких пояснень «не пізніше 5 днів з моменту отримання звернення» тощо. Тож згадані в ч. 3 ст. 214 КПК пояснення – це з тих, що на місці, негайно, а не «інструмент» робити щось не в рамках власне досудового розслідування.

5.

За ст. 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

«Стаття 214. Початок досудового розслідування

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. ….

3. Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом…».

Навіть власне досудове розслідування так визначено ч. 1 ст. 3 КПК:

«5) досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження».

Тож, виходить, досудове розслідування, як стадія кримінального провадження, розпочинається з моменту внесення про нього даних до реєстру, і триває (в тому числі зі згаданими на початку діями на кшталт тимчасового доступу, обшуку, допитів) до пред’явлення підозри «поза часом», тобто без відліку строку, поза строків?

Інакше кажучи, досудове розслідування розпочалося і воно йде, при цьому, однак, строків для нього за законом ніяких немає – все на відкуп органу досудового розслідування і прокуратури? Вони самі собі (а не закон) встановлюють строки (чи, точніше, «безстроковість»)?

Тож, виходить, кримінальне провадження таким чином не обмежено в часі?

6.

Наскільки це відповідає зокрема визначенню України за ст. 8 Конституції України як країни, в якій визнається і діє принцип верховенства права (тобто, що правом, а не свавільними рішеннями мають визначатися ключові моменти).

І як це узгоджується з положеннями ст. 92 Конституції України, за якою зокрема:

«Стаття 92. Виключно законами України визначаються:

14) … організація і діяльність прокуратури, … органів досудового розслідування …».

Питання, мабуть, риторичне.

7.

Згадаємо, що за попереднього КПК, який був значно більш строгим щодо строків, за поданням Верховного Суду України на розгляд Конституційного Суду виносилося відповідне питання щодо неконституційності невизначеності строків навіть з огляду на вужчий аспект – наявності можливості продовження строків понад стандартні зафіксовані безпосередньо КПК, а тому відсутності правової визначеності щодо строків досудового слідства.

Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп/2003 від 30.01.2003 року зокрема встановив:

«… 4. Верховний Суд України у конституційному поданні зазначає, що "фактично  граничні  строки  досудового  слідства  статтею 120 КПК України (1002-05) не визначено, а тому виникає питання, протягом якого часу може проводитися досудове слідство". …

5. У листі Голови Верховної Ради України до Конституційного Суду України зазначається, що "з огляду на те, що продовження строку досудового слідства понад шість місяців може здійснюватись лише у виняткових випадках та у разі вчинення особливо небезпечних злочинів тільки Генеральним прокурором України або його заступниками …

Глава Адміністрації Президента України за дорученням Президента України повідомив Конституційний Суд України про те, що застосування частини третьої статті 120 КПК України (1002-05) "не суперечить статтям 8, 55, 64 Конституції України (254к/96-ВР), оскільки забезпечується обов'язком органу дізнання, слідчого, прокурора і суду додержувати конституційні вимоги, які гарантують громадянам доступ до правосуддя і судовий захист, ураховуючи також положення міжнародно-правових актів, що закріплюють право кожного на розгляд його справи в розумні строки і без невиправданої затримки (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004), підпункт "с" пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права)" (995_043) …

7. Предметом розгляду Конституційним  Судом України  у цій справі є перевірка на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) положень частини третьої статті 120 КПК України (1002-05) щодо невизначеності граничного  строку досудового слідства …

8. Вирішуючи питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положення частини третьої статті 120 КПК України (1002-05), яке не визначає граничного строку (тривалості строків) досудового слідства, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, а відтак і строки досудового слідства визначаються виключно законами.

У КПК України (1002-05) ці строки встановлено статтею 120, яка передбачає:

- досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців; цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, … у разі неможливості закінчити розслідування - до трьох місяців(частина перша);

- в особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною першою цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, … на підставі мотивованої постанови слідчого - до шести місяців (частина друга);

- далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники (частина третя).

Таким чином, законом встановлено загальне правило - досудове слідство повинно бути закінчено протягом двох місяців, а продовження цього строку є винятком з цього  правила. Додержання строків слідства є однією з  умов виконання завдань швидкого і повного розкриття злочинів.

Строки досудового слідства відповідно до міжнародних договорів України повинні бути розумними. Статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року (995_043) передбачено, що кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення бути судимим без невиправданої затримки (підпункт "с" пункту 3).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (995_004) кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "розумний строк досудового слідства" є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину (злочинів). Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо.

Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчено у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004).

Отже, підстав для визнання таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (неконституційним), положення частини третьої статті 120 КПК України (1002-05) про можливість продовження строку досудового слідства лише у виняткових  випадках немає».

Тож за тією оцінкою Конституційного Суду можливість продовження досудового розслідування понад 6 місяців допускалася лише як виняток, з підкресленням обов’язковості перевірки на розумність, не перевищення меж необхідності, в іншому випадку це призводило б до порушення в тому числі вказаних міжнародно-правових зобов’язань України.

А за загальним правилом, за висновком, викладеним у наведеному рішенні Конституційного Суду, граничні строки досудового слідства мають бути визначені законами з огляду на вимоги Конституції. Перевищення цих строків допускається лише як виняток і має бути об’єктивно обґрунтованим.

8.

Варто також відзначити, що Конституційний Суд у цьому рішенні також вказує на додержання строків слідства як одну з важливих умов швидкого і повного розкриття злочинів.

Це зрозуміло, адже з плином часу втрачається можливість достеменно встановити обставини минулого, і ступінь достовірності знижується.

Крім того, «строки без упину» можуть також означати, що дійсно винні так і не будуть вчасно покарані, і можуть бути звільнені цим від відповідальності.

І для суспільства важливо бачити дію/подію та наслідки ще «на пам’яті», а не тоді, коли вже все давно «загуло і бур’яном поросло» і не виконує реально коригувальної функції.

Зрештою обмеження по строках – це і складова верховенства права, за якого має забезпечуватися правова визначеність, що означає, серед іншого, що по завершенню певного часу правові наслідки мають визнаватися остаточними і такими, що не підлягають перегляду.

Для правоохоронних органів процес «без строків» створює значну мотивацію «процесу заради процесу», а не результату. Тоді як інтереси суспільства в тому, щоб покарання винних дійсно відбулося, а не винні не піддавалися б триваючому процесуальному тиску, і щоб все це в розумні строки, а не щоб до суспільства казали, що «процес відбувається» і «цим займаються».

Десь так виглядає, що замість того, щоб налагодити роботу відповідних органів і забезпечити виконання покладених на них завдань у визначені строки, переважає спрямування зусиль на те, щоб чим далі, тим більше позбутися «рамок» в часі, для чого вже «знесли» навіть згадку про строки в КПК від початку досудового розслідування і до підозри, а зараз пробують полегшити «розтягування» строків після підозри.

А впродовж цього «безстрокового етапу» правоохоронні органи можуть вчиняти дії, які становлять реальний тиск на осіб, яких ці дії стосуються.

9.

Наразі чинний КПК 2012 року починається просто із загальної вимоги про швидкість, дотримання розумних строків.

Так, ч. 1 ст. 2 КПК визначає завдання кримінального провадження зокрема як «охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду…».

Тобто швидкість, поряд з повнотою і неупередженістю розслідування, встановлена як одне з визначальних завдань кримінального провадження.

П. 21 ч. 1 ст. 7 КПК відносить «розумність строків» до загальних засад кримінального провадження. Ст. 28 «Розумні строки» вимагає вчинення кожної з необхідних дій і їх сукупності в розумні строки, які розуміються як такі, що необхідні для них об’єктивно.

З огляду на те, що входить до складу кримінального процесуального законодавства за ч. 2 ст. 1 КПК:

«2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України»,

то і згадані в наведеному вище витягу з Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 року положення Конституції та вказаних міжнародно-правових актів мають безпосередньо застосовуватися зокрема в тому значенні, на яке вказував Конституційний Суд.

Зрештою ч. 4 ст. 28 КПК прямо вимагає:

«5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите».

Ці положення залишилися незмінними із самого початку дії КПК 2012 року.

10.

Попри наявність таких вимог про дотримання розумних строків і положень КПК, які визначають, хто має забезпечувати дотримання розумних строків і які їхні критерії (ч. 2 та ч. 3 ст. 28 КПК):

«2. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

3. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень»,

на практиці з дотриманням цього «не склалося», і з огляду на відсутність в законі конкретних, фіксованих строків швидко почав формуватися тренд до фактичного зростання строків досудового розслідування з перспективою наближення до безкінечності.

11.

Щоб перебити цей тренд і все ж таки наблизити практику до вимог розумності по строках, до КПК були прийняті так звані «правки Лозового».

Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі – Закон 2147) до КПК були внесені зокрема такі зміни:

«14) у статті 219:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;

2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину";

частину третю викласти в такій редакції:

"3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею";

…

19) у частині першій статті 284:

доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи";

доповнити абзацом дванадцятим такого змісту:

"Слідчий, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру"».

При цьому п. 4 § 2 розділу 4 цього Закону було також встановлено: «4. Підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін».

За викладенням у Постанові від 11.09.2023 року Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 711/8244/18, провадження № 51 - 769 кмо 22, ці положення почали діяти з 16.03.2018 року.

Згодом були певні редакційні зміни, в тому числі по розбивці на частини першу та другу у складі ст. 219 КПК.

Проте вирішальними змінами щодо підходу стали зміни до дотичних положень КПК Законом від 08.12.2023 року № 3509-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури»:

«4. У статті 219:

частину першу викласти в такій редакції:

"1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження";

частину другу … виключити.

5. У статті 284:

… виключити.

…

7. Пункт 20^-8 розділу XI "Перехідні положення" викласти в такій редакції:

"20^-8. Положення частини першої статті 219 цього Кодексу в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури" застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури".

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2024 року… ».

Ось так і «пішли» чітко визначені законом строки досудового розслідування від його початку.

То що ж по строках досудового розслідування і по всіх можливих обтяженнях, з ним пов’язаних, тепер тільки й залишається «милість» правоохоронних органів?

Чи щось можна з цим зробити і якось боротися, «купірувати» тривалість процесу і наслідки?

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати