Аналітика

21.06.2026 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління об’єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем» від 25.02.2026 № 4795-IX (далі – Закон № 4795-IX), яким істотно оновлено Закон України «Про меліорацію земель» від 14.01.2000 № 1389-XIV (далі – Закон про меліорацію), а також Закон України «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» від 17.02.2022 № 2079-IX (далі – Закон про ОВК).

Закон № 4795-IX розширив можливості залучення бізнесу до державної та комунальної меліоративної інфраструктури. Окрім профільних актів законодавства у сфері меліорації земель, на відповідні відносини поширюються Закон України «Про публічно-приватне партнерство» від 19.06.2025 № 4510-IX (далі – Закон про ППП) та Закон України (далі – Закон про концесію).

Приватні меліоративні мережі, можливість їх будівництва та окрема реєстрація прав існували і раніше. Водночас Закон № 4795-IX поширив єдині правила на ширше коло складових меліоративних систем, запровадив нову модель державних операторів, двоставковий тариф та правонаступництво нового власника приватної мережі за чинними договорами.

У цьому матеріалі розглядаємо ключові можливості та ризики для агробізнесу, інвесторів і власників земельних ділянок, які планують будувати, придбавати, приватизувати або використовувати меліоративну інфраструктуру.

Що змінилося у правовому режимі меліоративної інфраструктури

Зміна системи класифікації компонентів меліоративної системи

Закон № 4795-IX відмовився від попереднього поділу меліоративних систем на загальнодержавні, міжгосподарські та внутрішньогосподарські. Натомість він розмежовує меліоративну систему, меліоративні мережі, складові частини системи та складові частини мережі – від загального технологічного комплексу до окремого об’єкта.

1) Меліоративна система

Найширшим поняттям є меліоративна система, яка становить технологічно цілісну інженерну інфраструктуру, що включає меліоративні мережі, а також інші складові частини меліоративної системи (за наявності), взаємодія яких забезпечується шляхом управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях (ст. 1 Закону про меліорацію).

Меліоративна система не обов’язково є одним неподільним активом з одним власником. Окремі мережі, споруди та інші складові можуть належати державі, територіальній громаді, приватним особам або організаціям водокористувачів (далі – ОВК), а земельні ділянки під ними – іншим власникам чи користувачам. Тому право на насосну станцію, трубопровід або мережу, права на землю та право доступу до відповідних об’єктів є окремими елементами, які можуть бути не пов’язаними між собою нічим іншим, крім власне меліоративної системи. Тут варто пам’ятати, що реєстрація права на мережу окремо від права на землю не замінює необхідності оформлення права користування земельною ділянкою, хоча власники земель мають обов’язок не перешкоджати належній експлуатації розташованої на них меліоративної інфраструктури.

Закон про державну реєстрацію не передбачає реєстрацію меліоративної системи як єдиного цілісного об’єкта. Стаття 31-7 цього Закону передбачає державну реєстрацію прав на:

• меліоративну мережу,


• інші складові частини меліоративної системи,


• складові частини меліоративної мережі.

Тобто право власності та інші речові права мають підтверджуватися щодо конкретної мережі, споруди або іншої складової, що входить до такої системи, а не щодо усієї системи загалом. При цьому сама меліоративна система є окремою одиницею кадастрового обліку. До Державного земельного кадастру (далі – ДЗК) вносяться її назва і код, місце розташування, контури, назви та коди мереж й інших складових, інформація про лінійні споруди, будівлі та земельні ділянки, на яких розміщена система. ДЗК відображає систему як загальний технологічний комплекс, тоді як Державний реєстр речових прав (далі – ДРРП) фіксує права на її конкретні мережі та складові (ст. 14-1 Закону про ДЗК; ст. 31-7 Закону про державну реєстрацію). Якщо окремі складові належать різним особам, у ДРРП зазначаються права кожної з них та код відповідної складової за даними ДЗК (ч. 3 ст. 31-7 Закону про державну реєстрацію). Таким чином, саме інформація ДЗК юридично «скріплює» різні об’єкти меліорації з ДРРП в єдину меліоративну систему.

2) Меліоративна мережа

Меліоративна мережа є частиною системи, яка забезпечує забір і доставку води з точки водовиділу або її відведення в точку водовиділу (ст. 1 Закону про меліорацію). До складу мережі можуть входити:

• технологічно пов’язані насосні станції,


• канали,


• колектори,


• трубопроводи та інші споруди.

Конкретний склад системи та мереж визначається проєктом їх будівництва та/або паспортом меліоративної системи (ст. 1 Закону про меліорацію).

Меліоративна мережа може бути самостійним об’єктом державної реєстрації, належати окремому власнику, передаватися ОВК, а в разі зміни власника приватної мережі – разом із нею переходять права та обов’язки за договорами, прямо визначені законом.

Важливо, що право власності або управління мережею саме по собі не дає автоматичного права на отримання води. Для фактичного зрошення необхідні технічний зв’язок із джерелом води та точкою водовиділу, достатній обсяг водних ресурсів і договір з оператором, ОВК або іншим суб’єктом, який здійснює її забір чи доставку. Якщо підприємство самостійно забирає воду через власні водозабірні споруди, воно є первинним водокористувачем. Коли такий забір належить до спеціального водокористування, необхідно отримати відповідний дозвіл або Інтегрований довкіллєвий дозвіл за процедурою, описаною нами в матеріалі «Інтегрований довкіллєвий дозвіл у дії: хто має його отримати та які небезпеки він несе». Підприємство, яке не має власного водозабору та отримує воду від первинного водокористувача за договором, є вторинним водокористувачем і не потребує окремого дозволу для отримання такої води.

3) Складові частини меліоративної мережі

Мережа, своєю чергою, складається зі складових частин меліоративної мережі. Закон про меліорацію визначає таку складову як один або декілька технологічно пов’язаних об’єктів інженерної інфраструктури меліоративної системи, що входять до складу відповідної меліоративної мережі (ст. 1 Закону про меліорацію).

Такими об’єктами можуть бути насосні станції, колектори, водозабори, дамби, канали, трубопроводи та інші споруди, пов’язані із забором і подачею води, осушенням або захистом земель від шкідливої дії води.

4) Інші складові частини меліоративної системи

Меліоративна мережа не завжди охоплює всю інфраструктуру системи. Тому Закон про державну реєстрацію окремо передбачає реєстрацію прав на інші складові частини меліоративної системи, тобто на об’єкти, які входять до системи, але не належать до конкретної меліоративної мережі.

До таких складових Закон про меліорацію відносить, зокрема, канал державного значення, об’єкти інженерної інфраструктури в межах істотно змінених масивів поверхневих вод та інші об’єкти, включені до системи проєктом будівництва та/або паспортом (ст. 1 Закону про меліорацію).

Наприклад, канал державного значення може подавати воду через окремі точки водовиділу до декількох меліоративних мереж. У такому разі канал є іншою складовою всієї системи, кожна мережа – окремим комплексом доставки води, а насосні станції та трубопроводи в її межах – складовими відповідної мережі.

Отже, однакова за видом споруда може бути складовою конкретної мережі або окремою складовою системи – залежно від проєкту, паспорта та відомостей ДЗК. Це розмежування визначає, як об’єкт реєструється, кому може належати та які спеціальні правила його використання застосовуються.

Моделі роботи бізнесу з меліоративною мережею

Після змін бізнес може працювати з меліоративною інфраструктурою за декількома моделями:

• будувати власну мережу або окремі об’єкти на земельних ділянках, що належать бізнесу на праві власності чи користування;


• придбати приватну меліоративну мережу разом із правами та обов’язками за договорами з водокористувачами;


• за встановлених законом умов приватизувати невикористовувану державну або комунальну насосну станцію та технологічно пов’язані з нею об’єкти;


• отримувати послуги державного оператора, об’єднатися з іншими водокористувачами в ОВК або реалізувати інвестиційний проєкт через ППП чи концесію.

Меліоративна мережа може бути зареєстрована як самостійний об’єкт. Якщо її складові належать різним особам, у ДРРП фіксуються права кожного власника на належний йому об’єкт. Тому запис про право власності на насосну станцію або трубопровід ще не означає набуття всієї мережі чи можливості повноцінно її використовувати.

Перед придбанням необхідно встановити за проєктом будівництва, паспортом меліоративної системи та відомостями ДЗК, чи охоплює предмет угоди всю мережу або лише окрему її складову. Якщо покупець набуває тільки насосну станцію, але не має прав на пов’язані трубопроводи, обладнання, точку водовиділу або доступ до відповідних земельних ділянок, такий актив може виявитися непридатним для фактичної подачі води. При цьому необов’язково набувати у власність усі елементи мережі, адже доступ до них може бути забезпечений договорами, сервітутами або отриманням послуг від їх власника, оператора чи ОВК.

Приватна меліоративна інфраструктура: нові можливості

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати