Аутстаффінг: претензії контролюючих органів та судова практика

автор: Тетяна Сучик

видання: «Юридична Газета», № 29-30

17 липня, 2017 Преса

Аутстаффінг – передача роботодавцем працівника іншому суб’єкту господарювання для виконання певних функцій у такого суб’єкта господарювання. В українському бізнес-середовищі стає все більш поширеним явищем.

Деякі компанії використовують аутстаффінг через неможливість розширення штату у зв’язку з певними причинами (наприклад, материнська компанія встановила обмеження щодо чисельності працівників).

Інші – передають на аутстаффінг тимчасові функції (наприклад, сезонні роботи, проведення разових акцій, коли персонал на постійній основі їм не потрібен). Деякі компанії залучають на умовах аутстаффінгу персонал до тих сфер діяльності, де спостерігається висока плинність кадрів. Дехто за допомогою аутстаффінгу оптимізує витрати. Хоча, як показує практика, аутстаффінг через надійні компанії коштуватиме замовнику майже так само, як і власний працівник (як правило, в ціну закладається оплата праці персоналу, податки та комісія аутстаффінговій компанії).

З нашого досвіду, можемо сказати, що аутстаффінг є досить популярною послугою на ринку мерчандайзингових та маркетингових послуг, забезпечення адміністративним персоналом. Аналіз судової практики показує, що деякі компанії передають на аутстаффінг і виробничі функції.

У цій статті ми з’ясуємо, які основні претензії висувають фіскальні органи до компаній-замовників послуг, а також яка судова практика склалася з цього питання.

Претензії контролюючих органів

Схеми аутстаффінгу все частіше стають об’єктом уваги фіскальних органів.

У нашій практиці був випадок, коли фіскальні органи висловили претензії до актів наданих послуг між замовником та аутстаффінговою компанією. Так, в актах наданих послуг були відсутні ПІБ осіб, які були направлені для виконання робіт, що не дозволяло жодним чином їх ідентифікувати. У зв’язку з цим фіскальні органи дійшли висновку, що послуги з надання персоналу фактично не надавалися, тобто є нереальними.

Зазвичай, питання реальності операцій піднімається, якщо є проблеми з аутстаффінговою компанією, вона значиться в базах фіскального органу як «проблемна» (наприклад, аустаффінгова компанія формує підозрілий податковий кредит). Вже після цього починається перевірка відносин аутстаффінгової компанії з її контрагентами, зокрема з тими, кому така компанія надавала персонал.

Далі, як в описаній ситуації, контролюючі органи виявляють проблеми в документах, зокрема первинних (не зазначені ПІБ осіб, які були направлені, або ж не вказано, яка саме робота виконувалася направленими особами), що і кладуть в основу висновку про нереальність. На практиці траплялися непоодинокі випадки, коли в актах наданих послуг просто була вказана загальна кількість направлених осіб (100 чоловік без будь-якої ідентифікації) та період, протягом якого вони були направлені. На цьому зміст акта завершувався. До таких актів органи висувають претензії.

Була й інша ситуація, коли фіскальні органи визнали такими, що не пов’язані з господарською діяльністю (період до 01.01.2015 р.), витрати за послуги з надання персоналу, оскільки замовник послуг оплачував надання одного й того ж персоналу з місяця в місяць, тоді як виконання договору про надання персоналу, на думку фіскальних органів, закінчується одноразовим фактом передачі працівників замовнику. Тому оплата за послуги, що відбувалася періодично, видалася фіскальним органам необґрунтованою. Вбачається, що в цьому випадку підбір персоналу (рекрутинг) був сплутаний з аустаффінгом. Суди, в тому числі Вищий адміністративний суд України, підтримали позицію платника податків та визнали незаконними податкові донарахування замовнику.

Висновки про непов’язаність послуг з господарською діяльністю, як правило, також ґрунтуються на проблемах у документах, неможливості встановити, хто та для чого був направлений.
Отже, правильне документальне оформлення було і залишається важливим, про що піде мова далі.

Документи, документи… А що ж кажуть суди?

Якими документами варто озброїтися підприємствам, що беруть в оренду персонал? Наскільки детальними мають бути акти наданих послуг? Що в них повинно бути зазначено?

Ідентифікація персоналу

Практика судів щодо деталізації актів наданих послуг показує, що в них поіменно мають бути зазначені направлені особи та посада, яку вони обіймають у замовника. Для прикладу, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2014 р. у справі № К/9991/28130/12, оцінюючи акти наданих послуг, суд дійшов висновку, що відсутність персоніфікації осіб, які надавали послуги, незазначення їхніх посад та кваліфікації позбавляють таких документів значення первинних:

«Так, оцінюючи надані позивачем акти надання послуг, звіти про надані послуги та виконані роботи, суд першої інстанції правильно вказав на те, що зміст цих документів зводиться лише до найменування послуг без персоніфікації осіб, яких віднайшли під час підбору персоналу, будь-якої деталізації кількості віднайденого персоналу; без визначення кваліфікації та посад осіб, яких підібрав виконавець на виконання договору; … Ці недоліки суд першої інстанції правильно оцінив як такі, що позбавляє такі документи значення первинних документів які підтверджують здійснення господарської операції, відтворюють її зміст».

У справі № 825/2548/14 від 25.11.2014 р. підставою для визнання Київським апеляційним адміністративним судом1 неправомірним формування витрат та податкового кредиту за операціями з надання персоналу стало також те, що акти виконаних робіт не містили будь-якої ідентифікації персоналу:

«Складені за спірними операціями акти виконаних робіт містять загальне знеособлене посилання про виконання послуг з надання персоналу. Зазначені акти не містять будь-якої ідентифікації, персоніфікації персоналу та деталізації його кількості, не містять інформації щодо кваліфікації працівників та найменування посад щодо цих осіб, вартості наданих послуг, необхідність наявності відомостей, що випливає зі змісту та суті договору та операцій такого роду, а також з положень ст. 1, ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”».

В Ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 р. у справі № 876/1601/13, задовольняючи позовні вимоги платника податків, суд звернув увагу саме на те, що в додатках до актів була деталізована інформація щодо направленого персоналу (ПІБ та посада):

«До кожного акту здачі-прийняття робіт підприємством надано додатки (розрахунки) з описом кількості працюючих, їх прізвищ та професії…».

Таким чином, враховуючи судову практику та підхід фіскальних органів до зазначеного питання, вважаємо, що акти наданих послуг слід деталізувати, зазначаючи в них осіб, направлених за договором з надання персоналу, їхні посади, кількість відпрацьованого часу у періоді в розрізі таких осіб. Що ж стосується кваліфікаційних вимог до направленого персоналу, їх можна оформити у вигляді заявок замовника на надання персоналу, в яких вказуватимуться вимоги щодо освіти, досвіду осіб тощо. У свою чергу, відповідність направленого персоналу вимогам замовника може бути оформлено в анкетах кандидатів на направлення персоналу.

Чи важливо, хто з направленого персоналу, що робив?

Суть аутстаффінгу зводиться до того, що аустаффінговоа компанія, яка є юридичним роботодавцем працівника, передає такого працівника іншій компанії на певний час. Загалом, аутстаффінг на цьому закінчується. Компанія-замовник організовує роботу таких осіб, ставить перед ними завдання, керує їхньою роботою тощо. Як правило, аутстаффінгова компанія не бере участь у трудовому процесі таких осіб.

Тут ми повертаємося до актів наданих послуг: чи має в них зазначатися, що саме робили направлені особи? Якщо так, то як бути в ситуаціях, коли направлені особи виконують повсякденні функції за певною посадою, де визначити якийсь кінцевий результат у кількісному/якісному вираженні вкрай важко (той же секретар або бухгалтер), де обсяг виконаних завдань виміряти неможливо або проблематично? Чи доходити до абсурду та зазначати про кількість прийнятої секретарем кореспонденції та отриманих дзвінків, а для бухгалтера – кількість опрацьованих бухгалтерських проводок або внесених до системи операцій?

У послугах з надання персоналу акт наданих послуг підтверджує факт передачі певних осіб на певний час. Оплата за послуги з надання персоналу, як правило, не залежить від якогось виробітку. Саме орієнтованість замовника аустаффінгових послуг на процес праці направленого персоналу, а не на її результат відрізняє послуги з надання персоналу від інших послуг. Тому, по суті, обсяг роботи, виконаної направленими особами, взагалі не має значення для факту підтвердження надання аутстаффінговою компанією та прийняття замовником послуг з надання персоналу, власне, що і підтверджує акт.

Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі № К/9991/18759/12. Суд у своїй Ухвалі від 12.07.2012 р. вказав на відсутність потреби деталізації та дослідження кола функціональних обов’язків, обсягу виконаних робіт і послуг спеціалістами, направленими за договором про надання персоналу. На думку суду, це не має безпосереднього впливу на встановлення факту поставки послуг з надання персоналу:

«З огляду на зміст договорів про надання послуг від 01.01.2008 № AUCH2008/02 та 20/09/2009 № RUS200/10 обсяг виконання робіт та послуг відрядженими працівниками не має безпосереднього впливу на встановлення факту поставки послуг за названими договорами. … власне забезпечення позивача такими працівниками і є виконанням договірних зобов’язань з поставки послуг контрагентами позивача. Коло функціональних обов’язків, режим та характер роботи, що виконується відрядженими за цими договорами працівниками, є питанням взаємодії позивача як роботодавця з такими працівниками та не може впливати на базу та об’єкт оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями з поставки послуг за вказаними договорами».

Водночас в іншому спорі апеляційний суд дійшов протилежного висновку. Так, у справі № 826/1546/13-а Київський апеляційний адміністративний суд, досліджуючи отримання послуг з надання персоналу, вказав, що оскільки акти мають «загальний характер», в них без конкретики перелічено функціональні обов’язки працівників, то зазначене ставить під сумнів отримання послуг (Ухвала від 16.04.2013 р.):

«… Згідно вказаних актів прийому-передачі наданих послуг [йде мова йде про послуги з надання персоналу] вбачається, що :

менеджер зі збуту зобов’язаний: здійснювати аналіз аудиторії потенційних партнерів, виявляти потреби партнерів, …; економіст зі збуту зобов’язаний: підтримувати діяльність збуту відповідно до замовлень і укладених договорів, забезпечення постачання товарів клієнтам у встановлені терміни і повному об’ємі, складання заявок, ….Колегія суддів, перевіривши перелік послуг зазначений в договорах, в актах прийому-передачі наданих послуг, погоджується з висновком податкового органу викладених в акті, щодо неможливості визначити, які саме послуги надавалися, в зв’язку з тим, що перелік послуг носить загальний характер та не ідентифікований відносно практичного застосування працівниками <…>

Відсутні документи, які б конкретизували надані послуги та вказували б на зв’язок з господарською діяльністю підприємства».

Таким чином, коли спір зводиться до доведення замовником реальності отримання послуг з надання персоналу, то в суду виникає питання: а що ж робили направлені особи? У такому випадку, якщо не актом наданих послуг, в якому розписано про виконані персоналом функції/роботи за певний період, то іншими доказами (будь-які результати праці направленого персоналу починаючи від імейлів, закінчуючи документами, які вони готують), замовник має підтвердити фактичне виконання роботи направленими особами.

Інші докази

Коли ми говоримо про реальність отриманих послуг, то, як і в будь-якому спорі про нікчемні правочини, чим більше доказів, що підтверджують фактичне отримання таких послуг ми надамо, тим більше шанс на отримання позитивного рішення в суді. Так що ж ще несуть в суд?

Працівник чи не працівник аустаффінгової компанії

Передусім, це документи, що підтверджують працевлаштування особи в аустаффінговій компанії. Досвід показує, що далеко не завжди такі особи працевлаштовані. Тому ми радимо запитувати в аустаффінговій компанії документи на підтвердження працевлаштування персоналу (1ДФ, копії наказу про прийом на роботу, трудової книжки, трудового договору/контракту).

Такі документи аналізуються судами. Зокрема, в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. у справі № 826/17883/14 суд встановив реальність операцій, в тому числі з посиланням на документи, що підтверджують працевлаштування працівників у контрагента:

«Крім того, позивачем були надані суду докази наявності у контрагента дійсних можливостей для здійснення спірних господарських операцій (структура та штатна чисельність ТОВ “Укрмедсервіс” на 2014 рік (проект Такеда Україна), штатний розпис ТОВ “Укрмедсервіс” на 2014 рік (проект Такеда Україна), табелі обліку робочого часу), а також копії наказів (розпоряджень) ТОВ “Укрмедсервіс” про прийняття на роботу спеціалістів в рахунок виконання договірних відносин про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності позивача. Вказані документи містять всі обов’язкові реквізити та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентом».

В Ухвалі від 24.06.2015 р. у справі № К/800/58818/14 Вищий адміністративний суд України також дослідив документи працевлаштування осіб та врахував їх як докази на підтвердження фактичного виконання операцій:

«Також на підтвердження фактичного виконання операцій з поставки цих послуг позивачем представлено трудові договори, дозволи на працевлаштування, графіки та табелі робочого часу, штатні розписи…».

Доказами, що підтверджують фактичний вихід персоналу на роботу до замовника, можуть бути, серед іншого, звіти про відпрацьований персоналом час (якщо такі особи виконують функції за місцезнаходженням замовника), журнали приходу на роботу, пропуски, ознайомлення з правилами техніки безпеки тощо.

Для прикладу, в Ухвалі ВАСУ від 28.05.2015 р. у справі № К/800/12319/14 суд витребував докази перебування працівників у замовника та відповідні докази проведення інструктажу з охорони праці:

«На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем були надані шляхові листи, щодо фактичного виконання водіями наданими ТОВ «Галіон» перевезень, надано журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці працівників підрядних організацій, службові записки посадових осіб ТОВ «Галіон», щодо надання постійних пропусків його працівникам».

Також, з нашої практики, фіскальні органи звертають увагу на дублювання функціональних обов’язків і посад направлених працівників з функціями штатних працівників замовника. Така ситуація використовується для обґрунтування висновку про відсутність економічної вигоди від придбаних послуг, їх непов’язаності з господарською діяльністю замовника.

Зазначимо, що аналізується питання необхідності та економічної доцільності залучення працівників судами. Так, ВАСУ у своїй Ухвалі від 01.04.2013 р. у справі № К/9991/59150/12 дійшов висновку про пов’язаність витрат на надання персоналу з господарською діяльністю підприємства, з огляду на унікальний та необхідний замовнику досвід направленого персоналу:

«Укладання позивачем договорів з корпорацією … про надання персоналу обумовлене загальногосподарськими потребами позивача, а саме: …, забезпечення ефективної організації діяльності позивача у цілому та підвищення якості діяльності окремих підрозділів. …

Наданий позивачу іноземний персонал забезпечує посилення ринкових позицій, іміджу та репутації позивача в Україні, розвиток позивача як комерційної структури, а відтак – збільшення обсягу продажів. Отже, діяльність наданого іноземного персоналу безпосередньо спрямована на отримання позивачем доходу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати позивача на оплату послуг … з надання персоналу безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача, а тому можуть бути враховані ним при визначенні об’єкта оподаткування».

Отже, вважаємо, що залучаючи персонал на підставі послуг з надання персоналу, найважливішим є вибір надійного партнера – аустаффінгової компанії, яка чесно працює на ринку та має хорошу репутацію. Водночас питання правильного документального оформлення аутстаффінгових послуг також залишається актуальним.

Завантажити pdf-файл статті (1 Mb)

Примітки:

1Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 р. касаційну скаргу повернуто платнику податків.

Перегляди 294

Прокоментувати