Аналітика

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII змінено, зокрема пп. 78.1.11 Податкового кодексу – із цього підпункту вилучено те, що закреслено:

Нагадаємо, що мова може йти скоріше про безпідставність цієї норми взагалі, оскільки призначення податкових перевірок в рамках кримінального провадження поточною редакцією Кримінального процесуального кодексу (далі – «КПК») України не передбачено, адже давно із нього вилучено (детальніше у нашій попередній статті за посиланням).

Саме тому платники податків, правники та адвокати ставили питання про виключення пп. 78.1.11 із Податкового кодексу в цілому, як рудименту.

Однак наразі були внесені лише вищезазначені зміни.

Чим саме керувався законодавець, вносячи зміни у наведеному вигляді – незрозуміло, адже КПК України не передбачає ані права та процедури на призначення перевірок слідчими/прокурорами, ані такого права та процедури для слідчих суддів. В такому разі, чому в частині органів досудового слідства норму було приведено у відповідність зі станом кримінального процесуального закону, а щодо слідчих суддів – ні? Пояснювальна записка до Закону не містить обґрунтувань внесеної зміни.

При попередніх обговореннях цих змін до Податкового кодексу доводилося чути на «захист» збереження норми в зміненому вигляді, що у разі повного вилучення пп. 78.1.11 нібито виникне колізія, коли неможливо буде виконати рішення суду про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження. Проте така позиція є абсурдною, оскільки, відповідно, власне, до КПК України, слідчі судді і не мають права на призначення податкових перевірок. На суддів, суди як державні органи поширюється вимога ч. 2 ст. 19 Конституції України, що вони «зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Отже, якщо Кодекс не передбачає призначення таких перевірок постановами судів, то таке призначення перевірок неможливе за законом в принципі. По-друге, якщо б таке право було, то для виконання відповідного рішення суду не потрібно «опосередкованої» норми, адже відповідно до ст. 129-1 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, судові рішення є обов’язковими для виконання (і додаткових процедурних норм не потребують).

На практиці, слідчі судді при призначенні таких перевірок частіше за все посилаються саме на пп. 78.1.11 Податкового кодексу, як на джерело відповідного права. Отже, слід завдячувати законодавцям за надання Податковому кодексу в цій частині фактично ролі кримінального процесуального закону (що неправомірно). Це узгоджується із точністю до «навпаки» з декларованою в Коаліційній угоді меті відмови від кримінальної моделі податкового контролю.

В історичному контексті було б краще, ніж так робити, як зроблено, щоб законодавець не чіпав пп. 78.1.11 взагалі. Попередня редакція була сформульована у зв’язку з Кримінальним процесуальним кодексом в редакції 2012 року, який у первісній редакції передбачав право слідчих/прокурорів на призначення перевірок та ревізій. Тому, принаймні було зрозуміло звідки з’явився пп. 78.1.11. Однак із Кримінального процесуального кодексу ці норми були вилучені з прийняттям Закону України № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру». При цьому пп. 78.1.11 Податкового кодексу на той час просто не привели у відповідність зміненому законодавству і, по суті, він залишився навіть без теоретичної можливості його застосування. Тобто було певне історичне пояснення існування вказаної норми.

Проте теперішнє внесення змін до пп. 78.1.11 створює враження, що вказана норма знаходилася у зоні уваги законодавця, була опрацьована та має право на існування (???). Однак насправді, як бачимо, ніякого ґрунтовного дослідження та опрацювання не було і, фактично, залишено норму, яка суперечить і КПК, і Конституції України.

При цьому законодавець не просто зробив «медвежу послугу», а й надав таким перевіркам ще й особливого, так би мовити, привілейованого статусу. Зокрема було внесені зміни і до п. 78.2 Податкового кодексу, якими дозволено проводити «повторні» податкові перевірки періодів, які вже перевірялися, якщо такі нові перевірки призначаються ухвалою слідчого судді.

Знов-таки нагадаємо, що правовий аналіз (див., наприклад, викладений в статті за посиланням) призводить до висновку, що у будь-якому випадку податкові перевірки, призначені в рамках кримінального провадження, є незаконними. Отже, з ними потрібно боротися, а результати їх проведення не можуть бути допустимими доказами в рамках кримінального провадження, оскільки отримані не у порядку, визначеному КПК України.

А обговорювані поточні зміни слід оцінити з великим знаком «-», які не відповідають назві закону (про покращення інвестиційного клімату), якщо, звичайно, не вважати чорне білим, і не вважати збільшення простору для правового «беспредела» покращенням.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2017

Прокоментувати