Аналітика

1.

Історично більшість тих, хто стикається з питаннями оподаткування, звикли до того, що за Податковим кодексом України (далі – ПКУ) основні підтверджуючі документи (первинні та інші) мають зберігатися принаймні три роки (1095 днів).

І якось майже непомітно пройшли зміни 2023 року, коли обов’язкові три роки перетворилися на п’ять.

За поточною редакцією ст. 44 «Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи» ПКУ:

«44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

…

44.3. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39^-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;

44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

44.3.4. 1095 днів - для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу».

Для розуміння, для кого встановлені строки у 1825 днів (п’ять років) за п.п. 44.3.2:

• особи, визначені п. 133.1 ст. 133 ПКУ – це резиденти – платники податку на прибуток підприємств, крім неприбуткових організацій та осіб на спрощеній системі оподаткування;


• особи за п.п. 133.2.2 – це нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств»;


• особи за п. 133.4 – це неприбуткові підприємства та організації;


• юрособи, які обрали спрощену систему оподаткування – з назви зрозуміло, про кого це.

Тож, як бачимо, наразі майже для всіх основних категорій платників податків встановлений мінімальний строк зберігання первинних та інших, пов’язаних з оподаткуванням, документів (крім тих, для яких встановлений більш тривалий строк зберігання) у п’ять років.

2.

Однак постає питання – а з якого моменту і щодо яких документів (за датою їх створення і використання при складанні податкової звітності) застосовні ці п’ять років?

Як узгоджується це із загальними строками давності за ст. 102 ПКУ для податкових перевірок і нарахувань у три роки (1095 днів)?

Чи є якісь особливості, зважаючи на попередній «особливий період», коли для певних перевірок встановлювалися обмеження з огляду на ковід та/чи воєнний стан?

І чи не виявиться, що час, протягом якого мали зберігатися підтверджуючі документи, менший, ніж строки, впродовж яких ПКУ дозволені перевірки? А оскільки, документальна перевірка без документів неможлива, то тим самим обмежені по строках і самі документальні перевірки.

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати