Аналітика

У попередніх матеріалах

• «Відповідальність за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та


• «Судова практика у справах про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію»

ми вже розглядали деякі аспекти застосування штрафів за порушення правил військового обліку та вимог мобілізаційного законодавства громадянами.

У цьому матеріалі розглядаємо ще застосування відповідних штрафів з акцентом на «особливості моменту» щодо не уточнення даних до 16.07.2024 р.

1. Загальні вимоги уточнення даних військовозобов’язаними і нові вимоги про «одночасні»/ «разові» уточнення

Нагадаємо, що законодавство містить загальну вимогу повідомляти ТЦК про зміну персональних даних військовозобов’язаних (призовниками, військовозобов’язаними, резервістами – тут і далі разом «військовозобов’язані») у 7-денний строк.

Такий базовий обов’язок був і раніше, задовго до набрання чинності нещодавніми комплексними змінами законодавства у сфері військового обліку та мобілізації, також існує і зараз, зокрема у Правилах військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 (далі – Правила військового обліку).

Однак на практиці загальні вимоги здебільшого не виконувалися.

З метою спонукання до виконання такого обов’язку і забезпечення сприяння визначенню реального стану мобілізаційного резерву законодавець суттєво збільшив розміри штрафів за порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210 та ст. 210^-1 КУпАП). Паралельно із цим, Законом України від 11.04.2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі – Закон про зміни), який набрав чинності 18.05.2024 р., запроваджено додатковий обов’язок щодо «одночасного» уточнення даних при настанні особливих подій, визначених законом.

Так, Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» доповнений таким положенням:

«10. Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов’язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; …».

Схожим положенням доповнено і Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію:

«Інші військовозобов’язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов’язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження».

Також 18.05.2024 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 563, якою Правила військового обліку були доповнені аналогічною нормою:

«1. Призовники, військовозобов’язані та резервісти повинні:

10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки».

Очевидно, що вказаний 60-денний строк від набрання чинності Указом Президента про мобілізацію вже давно минув на момент набуття чинності вищевказаними положеннями.

Згідно зі ст. 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі) всі процитовані вище норми стосуються майбутньої (а не триваючої) мобілізації. Тож вони не застосовуються безпосередньо до поточної ситуації.

Мабуть, з огляду на це, законодавець у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону про зміни окремо встановив так званий «разовий» обов’язок щодо уточнення даних:

«II. Прикінцеві та перехідні положення …

2. Установити, що:

1) під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX: …

громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов’язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста (за наявності);

у разі перебування за кордоном – шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону…».

Тобто саме за цією нормою Прикінцевих та перехідних положень Закону про зміни військовозобов’язаним необхідно було разово уточнити свої дані до 16.07.2024 р.

2. Чи застосовна відповідальність за невиконання норми, що міститься у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону про зміни?

На перший погляд здається, що зазначене «разове» уточнення даних нерозривно пов’язане з правилами військового обліку, а тому за його порушення військовозобов’язані можуть притягатися до відповідальності згідно зі ст. 210 КУпАП (Порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку).

Чи за іншою кваліфікацією можна припустити і те, що оскільки Закон про зміни стосується правовідносин у сфері мобілізації, то за порушення розглядуваної вимоги Прикінцевих та перехідних положень можливим є і застосування ст. 210^-1 КУпАП (Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Можливість такої подвійної кваліфікації викликає питання з правового погляду щодо наявності достатньо визначеного закону про покарання, а тому його дійсності і застосовності.

Проте для цілей цієї статті ми не заглиблюємось у питання потенційної кваліфікації правопорушення (у разі визнання його наявності), а зосередимося на іншому.

Так, Законом про зміни до відповідних законів були внесені норми про уточнення даних за особливих обставин, які врегульовуватимуть майбутні правовідносини, які ще не настали (а тому і притягати до відповідальності поки що немає за що), а норма щодо «разового» уточнення даних до 16.07.2024 р. до вищевказаних профільних законів внесена не була. Вона наявна лише у Прикінцевих та перехідних положеннях власне Закону про зміни. І тому із застосуванням адміністративної відповідальності за порушення вказаної норми, що міститься у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону про зміни, є фундаментальна проблема.

Насамперед пропонуємо ознайомитись із висновками Конституційного Суду України щодо дії закону про внесення змін (яким за природою і є Закон про зміни, що розглядається у цій статті) та його функції.

Так, Конституційний Суд України в Ухвалі від 05.02.2008 р. № 6-у/2008 зазначив:

«Положення закону  про  внесення  змін  до Конституції України (254к/96-ВР) після  набрання  ним  чинності  стають  невід'ємною складовою  Конституції  України (254к/96-ВР)  -  окремими  її положеннями, а сам закон вичерпує свою функцію».

Також Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2008 р. № 13-рп/2008 встановлено таке:

«Закони про внесення змін  до   Конституції   України   після   здійснення   функції    носія  конституційних  норм втрачають свою дію,  лишаючись значимими лише  історично.  Тому логічно,  що конституційні  норми  цього  закону, набравши чинності,  мають  міститися  лише  в  Конституції України (254к/96-ВР) і мати найвищу юридичну силу.

Закон   України  "Про  внесення змін до  Конституції України" (2222-15) є таким, що припинив   діяти  одночасно  із  набранням чинності  донесеними  ним  до  Конституції  України (254к/96-ВР ) новими   конституційними   нормами.   Маючи   історичну  цінність, зазначений Закон не існує як регулятор суспільних відносин».

Як бачимо, Конституційний Суд України наголошує, що закон про внесення змін припиняє діяти одночасно із набранням чинності положеннями, які він вносить в інші закони, а тому такий закон вичерпує свою функцію.

Хоча в наведених цитатах йдеться про внесення змін до Конституції України, проте за аналогією можна зробити такий самий висновок: Закон про зміни не є регулятором суспільних відносин щодо проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, адже основною його функцією було саме внесення змін в інші закони.

Що ж це означає? З набранням чинності змін, внесених у Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» та Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (тобто 18.05.2024 р.), Закон про зміни вичерпав свою функцію та став таким, що припинив діяти. Як наслідок, з 18.05.2024 р. немає правовстановлюючої норми, яка передбачала б «разове» уточнення даних. З огляду на відсутність діючої норми, виходить, що і обов’язку «разового» уточнення не існувало, а тому й відповідальність за його невиконання не має наставати.

Щоб норма про «разове» уточнення працювала, правильно було б, якби законодавець перехідний період щодо «разового» уточнення даних передбачив у Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» та у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а не «згадав» про нього лише в Законі про зміни, який вносить зміни у нормативно-правові акти і цим вичерпується. Також Кабінет Міністрів України тоді міг би закріпити у Правилах військового обліку вимогу «разово» уточнити дані.

Вищезазначена позиція також підтверджується Законом України «Про правотворчу діяльність», який набрав чинності 20.09.2023 р. (хоча більшість положень цього закону і вводиться в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні). Цей закон було прийнято з метою усунення та подолання прогалин у сфері законодавчого регулювання правотворчості. Так, абз. 2 ч. 3 ст. 39 цього закону передбачає, що «при внесенні змін до нормативно-правового акта за необхідності врегулювання питань, що мають визначатися як перехідні положення, відповідні зміни повинні вноситися до розділу "Перехідні положення" нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни».

Отже, якби законодавець вказав вимогу і період для «разового» уточнення даних у нормативно-правових актах, в які вносяться зміни, то все працювало б.

Однак таке не зроблено, і тому можливий висновок: зобов’язуючої вимоги разово уточнити дані не існувало, а тому й відповідальності немає.

Загалом практика притягнення до відповідальності саме за не уточнення даних до 16.07.2024 р. наразі ще не сформувалась; у ЄДРСР відсутні судові рішення щодо оскарження постанов про притягнення до відповідальності саме за порушення «разового» обов’язку. Проте, впевнені, що як не зараз, так згодом описаний у цій статті аргумент все ж таки буде проаналізований судом.

Окремо зауважимо, що таке питання та практика, якщо вона буде, мають бути обмежені у часі. Адже строк притягнення до адміністративної відповідальності за потенційно дотичними ст. 210, ст. 210^-1 КУпАП становить 3 місяці з дня виявлення правопорушення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення.

І навіть якщо вважати розглядувану норму наявною, та, як наслідок, зобов’язуючою, то в разі не уточнення даних до 16.07.2024 р. таке порушення не є триваючим. Це пов’язано з тим, що його не можна виправити визначеними діями як передбачено Законом про зміни. Нагадаємо, що Законом про зміни передбачений такий спосіб виконання вимоги, серед іншого, як уточнення даних через ЦНАП. Зазначена можливість вже недоступна. Так, Речник Міноборони Дмитро Лазуткін в ефірі телемарафону повідомив, що з 17.07.2024 р. ЦНАПи не оновлюватимуть дані військовозобов’язаних. Можливість оновити дані залишається через Резерв+ та ТЦК. Таким чином, один із способів уточнення даних став практично неможливим та обмежився виключно встановленим строком «разового» уточнення. Зазначене може слугувати підтвердженням позиції, що саме по собі порушення «разового» обов’язку не є триваючим і тому строк можливого притягнення до відповідальності за ним обмежений максимум одним роком (як встановлено положеннями КУпАП) з 16.07.2024 р.

3. Чи може вважатися законом те, що не виконується більшістю тих, кого це може стосуватися? І як сприймати положення про «разове» загальне уточнення до 16.07.2024 р.?

Як вже зауважили на початку, законодавство містить загальну вимогу до військовозобов’язаних оновлювати дані впродовж 7 днів у разі змін, і що ця вимога часто не виконується на практиці.

З огляду на це, положення про «разове» уточнення можна сприймати як спробу подолати цю неузгодженість шляхом проведення відповідної кампанії. Проте, чи досягнута ця мета?

За даними Міноборони «разовий» обов’язок уточнення даних виконало понад 4 млн військовозобов’язаних. При цьому народний депутат Андрій Осадчук повідомляє, що за оцінками ще понад 6 млн військовозобов’язаних такий обов’язок проігнорувало. Зазначене свідчить, що більшістю «разовий» обов’язок виконано не було.

Дозволимо собі щодо цього, так би мовити, ліричний відступ. Умовну паралель з приводу всього вищезазначеного можна провести із висловлюваннями історика та письменника Віктора Суворова, який у своїх творах зокрема звертав увагу на те, що командири мають віддавати накази, які мають бути виконані. За іншого сценарію привчаєш до можливості невиконання, чим нівелюється сама влада. Якщо командир не в змозі забезпечити виконання наказу, він повинен бути свідомим і уникати видання наказів, які очікувано не будуть реалізовані. У розвиток цієї концепції Віктор Суворов наводить принцип «не помічати порушення того, виправлення чого не можеш забезпечити». Це підкреслює важливість реалістичного підходу до керування/командування та управління.

У цьому контексті «разовий» обов’язок також можна порівняти із запровадженням податку на доходи фізичних осіб з широких верств населення у США у 1942 році з огляду на необхідність фінансування витрат на війну, які значно зросли тоді. Для сплати податку громадяни США тоді мали за підсумками минулого року подати декларації і сплатити податки самостійно, проте значна кількість у 1943 році такий обов’язок стосовно нових збільшених податків проігнорувала. З історії щодо цього, як її викладено у книзі Еміті Шлас «Жадібна рука: як податки зводять американців з розуму і що з цим робити», Генрі Моргентау (відомий американський діяч та на той час Міністр фінансів США) тоді висловився: «І що збираєтесь 5 млн. осіб арештовувати?».

До речі, тоді цю проблему у США було вирішено іншим чином: запровадженням масового утримання податку безпосередньо з джерела виплати доходу, на кшталт заробітної плати, і розстрочкою у такому стягненні податку, про що зазначено у вищезазначеній книзі.

«Вимога» про загальне «разове» уточнення даних до 16.07.2024 р. може розглядатися певною мірою як спроба з боку законодавців «переукласти» відповідні вимоги з військового обліку з їх перезапуском після 16.07.2024 р. і переривання «триваючого порушення», допущеного до того часу з не оновлення даних (при тому що загальна вимога про оновлення була в дотичному законодавстві і раніше).

Проте з огляду на результати спроби, слід, мабуть, визнати, що такої мети вона не досягла, хоч певний ресурс і «підтягнула».

4. Тож за що можуть бути таки притягнення до відповідальності за ст. 210 та ст. 210^-1 КУпАП і які винятки

Як розглянуто у попередніх розділах, є суттєві аргументи щодо невизнання як власне зобов’язуючої вимоги уточнити «разово» дані до 16.07.2024 р., так і щодо відсутності підстав для притягнення до відповідальності за порушення власне такої «норми».

Водночас відповідальність за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію таки передбачена вищезгаданими статтями КУпАП.

Проте відповідальність має бути за конкретне порушення, тож у разі спроби притягнення до відповідальності має бути зазначено конкретно, яку саме встановлену нормативним актом вимогу та за яких саме фактичних обставин, які це підтверджують, порушив винний. А це може виявитися непростим завданням для тих, хто намагається притягнути до відповідальності і відкриває можливості для захисту.

Крім того, є ще такий суттєвий момент: Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у ст. 210 КУпАП вніс наступну примітку, згідно з якою особа не притягається до відповідальності за ст. 210, ст. 210^-1 КУпАП:

«Примітка. Положення статей 210, 210^-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».

Нагадаємо, що до Реєстру «Оберіг» вносяться персональні та службові дані, одержані не тільки від військовозобов’язаних, але і шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є визначені державні органи (далі – державні реєстри), зокрема ЦВК, Мін’юст (РАЦС), ДМС, ПФУ, ДПС, Держприкордонслужба, МОН, орган прокуратури вищого рівня, ДСА, МВС та інші органи, які координуються МВС, Мін’юст, Мінветеранів, Адміністрація судноплавства, Державіаслужба, Мінсоцполітики, Мінагрополітики, Державна служба зайнятості та інші державні органи, які володіють відомостями, що містяться у персональних та службових даних.

Формулювання «у разі можливості отримання», вказане у примітці, породжує труднощі трактування.

Насамперед, варто розуміти, що «у разі можливості отримання» ≠ «у разі наявності в Реєстрі «Оберіг». Тобто ТЦК не вправі посилатись на відсутність тих чи інших даних у Реєстрі «Оберіг», як на підставу незастосування примітки.

На нашу думку, формулювання примітки означають, що ТЦК перед тим, як притягнути особу до відповідальності, має переконатись у можливості отримання персональних даних щодо особи з державних реєстрів. І тільки якщо відповідна інформація відсутня у державних реєстрах, то особа може притягатись до відповідальності. Крім того, вбачається, що відсутні підстави для притягнення до відповідальності, якщо потенційно можливість отримання є, проте не забезпечується державою на практиці з якихось причин.

Наразі достеменно невідомо про реалізацію електронної взаємодії Реєстру «Оберіг» з усіма передбаченими державними реєстрами. Простими словами, ми не знаємо, яка інформація вже є в Реєстрі «Оберіг» внаслідок зазначеної електронної взаємодії, а якої немає і чому її немає. Втім, ми переконані, що якщо певна інформація в державному реєстрі є, але не забезпечена його взаємодія з Реєстром «Оберіг», то це не має ставитись у вину особі, тобто примітка має застосовуватись.

Наприклад, на запит Судово-юридичної газети Мінсоцполітики відповіло, чому ТЦК не бачить у Реєстрі «Оберіг» дані про осіб з інвалідністю, які мають право на відстрочку. Це пов’язано із відсутністю фінансування реалізації договору між Мінсоцполітики та Міноборони про інформаційну взаємодію, а тому передача відомостей із баз даних Мінсоцполітики та ПФУ до Реєстру «Оберіг» не здійснюється. Із відповіддю можна ознайомитись за посиланням. Як наслідок, функцію автоматичного надання та продовження відстрочки для осіб з інвалідністю не реалізовано на практиці попри підписання відповідного договору (на виконання положення профільних законів) ще на початку червня 2024 року. За таке невиконання з боку державних органів не повинні відповідати особи, відповідні дані щодо яких не передані.

5. Початок формування дотичної судової практики щодо вищезгаданої примітки

Судова практика щодо застосування вищезазначеної примітки (або дотична до наявності інформації у державних реєстрах) починає формуватись. Далі наведемо декілька прикладів судових рішень.

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати