Аналітика

У попередньому нашому матеріалі «Відповідальність за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розглядали види відповідальності, що можуть бути застосовані до громадян (військовозобов’язані, резервісти, призовники) та аналізували відповідну судову практику. Ми продовжуємо слідкувати за розвитком судової практики в розглядуваному питанні та пропонуємо в цій статті детальніше розглянути деякі цікаві, на нашу думку, рішення суду.

Для зручності нагадуємо, яка існує відповідальність за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Адміністративна відповідальність		Кримінальна відповідальність
Стаття 210 КУпАП. Порушення призовниками, військово-зобов’язаними, резервістами правил військового обліку	Стаття 210-1 КУпАП. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію	Стаття 336 КК України. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період	Стаття 337 КК України. Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів
«Порушення призовниками, військово-зобов’язаними, резервістами правил військового обліку – … вчинення такого порушення в особливий період – тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян [850 – 1700 грн]».	«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – … вчинення такого порушення в особливий період – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян [3400 – 5100 грн]…».	«Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період – карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».	«1. Ухилення призовника, військовозобов’язаного, резервіста від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівниками відповідних органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, – карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян [5100 – 8500 грн] або виправними роботами на строк до одного року. 2. Ухилення військовозобов’язаного, резервіста від навчальних (спеціальних) зборів – карається штрафом від п’ятисот до семисот неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян [8500 – 11900 грн] або виправними роботами на строк до двох років».

1. Адміністративна відповідальність

Як ми вже зазначали, правила військового обліку є складовою законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому на практиці існують проблеми з кваліфікацією та розмежуванням окремих правопорушень у цій сфері.

З аналізу судової практики можемо простежити, що за те саме правопорушення особу можуть притягати до відповідальності як за ст. 210 КУпАП, так і за ст. 210^-1 КУпАП. Кваліфікація фактично залежить від практики конкретного ТЦК. Розглянемо на прикладі правопорушення – неприбуття за викликом по повістці для визначення призначення на особливий період.

Так, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2024 р. у справі № 949/1820/23 встановлено, що за вказане правопорушення особу притягнуто до відповідальності згідно з ч. 2 ст. 210 КУпАП:

«За змістом спірної постанови №355 від 27.06.2023 позивач, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання (реєстрації) АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) не прибув за викликом по повістці 18.04.2023 до Сарненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки без поважних причин для визначення призначення на особливий період. Зазначене є порушенням вимог ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», що зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 09.06.2023. За вчинене, на підставі ч.2 ст.210 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 1700 гривень».

Водночас постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 р. у справі № 588/1509/23 встановлено, що особу за неявкою по повістці притягнуто до відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 210^-1 КУпАП:

«12.04.2023 начальником першого відділу Охтирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 направлено звернення до відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області щодо доставлення громадян, які порушують законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку для складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема ОСОБА_1.

10.05.2023 відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП.

Згідно даного протоколу, 10.05.2023 о 16 год. 20 хв. установлено факт неявки ОСОБА_1 за викликом до першого відділу Охтирського РТЦК та СП на 16 год. 00 хв. 11.04.2023 згідно врученої повістки у зв`язку з мобілізацією для визначення призначення на особливий період, що є порушенням ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також у протоколі зазначено, що ОСОБА_1 перебуває в оперативному резерві № 1 першого відділу Охтирського РТЦК та СП. Крім того, з 12.04.2023 ОСОБА_1 перебував у розшуку відділення поліції №1 м. Тростянець».

Як ми вже зазначали у попередньому матеріалі, найпоширенішою підставою оскарження постанови про накладення стягнення є порушення порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це може бути відсутність розписки про отримання повістки, недотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності, розгляду справи без участі особи, яка притягається до відповідальності, відсутність належного сповіщення такої особи про розгляд тощо.

Далі наводимо приклади справ, в яких суд скасовував постанови про накладення стягнення, з огляду на допущення представниками ТЦК процедурних порушень під час притягнення особи до відповідальності.

Так, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.01.2024 р. у справі № 573/2140/23 погоджується, що постанова про адміністративне правопорушення була винесена поза межами строку накладення адміністративного стягнення:

«Враховуючи, що сам відповідач безпосередньо здійснював виклик ОСОБА_1 на 09 годину 24 липня 2023 року, а позивач не з`явився за вказаним викликом до Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в зв`язку з чим відповідач був безпосередньо обізнаний про таку неявку, то 24 липня 2023 року є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.

Між тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення №СУ/649 була складена 29 жовтня 2023 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП».

В іншій справі представники ТЦК не змогли довести наявність складу правопорушення у діях військовозобов’язаного, оскільки не визначили строк, у який необхідно було прибути для проходження медичного огляду. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 р. у справі № 727/10891/23 було встановлено:

«Отже відповідно до положень законодавства про військову службу, оборону та мобілізацію, громадянин мав прибути у строки, вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити РТЦК та СП про поважність причин не прибуття за повісткою.

Проте відповідач не визначив строку виконання вимоги про проходження медичного огляду ОСОБА_1 у направленні, у повістці, що була вручена позивачу визначено строк явки до ТРЦК та СП 01.09.2023 09 год. 00 хв. При цьому, відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача негайно 31.08.2023, незважаючи на те, що останній на момент зупинки виконував свої трудові обов`язки по доставці габаритного вантажу, вартістю понад шість мільйонів гривень, який позивач зобов`язаний був доставити до пункту призначення 31.08.2023.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.210 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №1638 від 12.09.2023».

Також судова практика підтверджує, що постанова про накладення стягнення повинна містити мотиви застосування певного розміру штрафу, в тому числі обґрунтування застосування максимального штрафу. Так, постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 р. у справі № 489/6706/23 залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким було зменшено розмір штрафу з огляду на таке:

«В свою чергу, суд першої інстанції під час розгляду справи дійшов висновку, що застосоване до позивача адміністративне стягнення є надто суворим та змінив його шляхом зменшення суми штрафу з 5100 грн. до 3400 грн. Таких висновків суд дійшов з огляду на те, що приймаючи оскаржувану постанову посадова особа відповідача не обґрунтувала необхідність застосування до позивача найбільшого розміру штрафу, визначеного ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, не врахувала попередню поведінку позивача та притягнула його до адміністративної відповідальності із застосуванням максимального штрафу.

Санкція ч. 2 ст.210-1 КУпАП передбачає накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проте на позивача був накладений максимальний штраф у розмірі 5100 грн.

Колегія суддів враховує, що дійсно оскаржувана постанова не містить мотивів застосування до позивача максимального розміру штрафу. Крім того, суд враховує, що відповідачем у справі рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржувалось».

2. Притягнення до адміністративної відповідальності за ігнорування бойових повісток

У попередньому матеріалі ми зазначали, що ігнорування бойової повістки може кваліфікуватися як ухилення від призову на військову службу за ст. 336 КК України. Водночас з аналізу судової практики бачимо, що є випадки притягнення до адміністративної (а не кримінальної) відповідальності у зв’язку з неприбуттям за бойовою повісткою.

Наприклад, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 р. у справі
№ 177/2116/23 встановлено:

«Матеріалами справи встановлено, що 25.09.2023 року Криворізьким ТЦК та СП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, згідно якого 18.09.2023 року ОСОБА_1 під особистий підпис отримав бойову повістку про прибуття о 08.00 год. На 25.09.2023 року до Криворізького районного ТЦК та СП з метою вибуття до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби по мобілізації, але ОСОБА_1 у вказаний в повістці час, не прибув, що підтверджується рапортом від 25.09.2023 року. А також, ОСОБА_1 своєчасно не прибув на відправку за попередніми врученими бойовими повістками, які отримував під особистий підпис про явку для відправки до військових частин, а саме на 18.09.2023 року. Таким чином, систематично порушував вимоги абзацу другого ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи те, що на території України діє особливий період, введений в дію Указом Президента України від 17.03.2014 року N 303/2014 «Про часткову мобілізацію», ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 т. 210-1 КупАП. В протоколі ОСОБА_1 власноручно надав пояснення про те, що він є Свідком Єгови і його віросповідання не дозволяє йому користуватися зброєю. Від мобілізації не ухиляється, а просить замінити йому виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою».

В іншій справі військовозобов’язаний не з’явився до збірного пункту ТЦК, за що його було притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 210^-1 КУпАП. Водночас у судовому порядку постанову про притягнення до відповідальності було скасовано через притягнення до відповідальності поза межами визначеного строку. Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 р. у справі № 675/1601/23 встановлено:

«13 липня 2023 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, яким встановлено, що ОСОБА_1 у особливий період, під час мобілізації не з`явився до збірного пункту Броварського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ним документах, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». …

14 липня 2023 року начальником Броварського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 прийнято постанову №695, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 5100 грн 00 коп. …

Частина 3 вказаної статті визначає, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України – за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). …

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови №695 про адміністративне правопорушення вони не містять опису обставин справи, лише констатують факт вчинення позивачем правопорушення та посилання на норми законодавства. До того ж під час розгляду адміністративної справи не дано оцінку поважності неявки позивача на виклик до РТЦК та СП. …

Отже, із наведеного можливо прийти до висновку, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до Броварського РТЦК та СП протягом 48 год. починаючи з 27.03.2023, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП, при цьому був притягнутий до адміністративної відповідальності лише 14 липня 2023 року, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП.

Таким чином, з огляду на досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що спірна постанова №695 від 14 липня 2023 року є протиправною та підлягає скасуванню».

3. Кримінальна відповідальність

3.1. Відповідальність передбачена ст. 336 КК України

З початку повномасштабного вторгнення судова практика свідчила, що здебільшого суд призначав покарання у вигляді позбавлення волі за наявності складу правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, але на підставі ст. 75 КК України звільняв від відбування покарання з випробуванням. Наразі спостерігається збільшення кількості випадків призначення реального покарання у вигляді позбавлення волі без звільнення від відбування покарання.

Нещодавно Верховий Суд погодився з висновками апеляційного суду, що внаслідок введення воєнного стану ухилення від призову на військову службу під час мобілізації викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень. Так, постановою Верховного Суду від 05.02.2024 р. у справі № 625/67/23 вирок апеляційного суду залишено без змін, яким призначено військовозобов’язаному покарання у вигляді 3 років позбавлення волі:

«Вироком Харківського апеляційного суду від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задоволено, вирок Коломацького районного суду Харківської області від 03 квітня 2023 року в частині призначеного покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_6 покарання за ст. 336 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. …

Водночас, апеляційний суд зазначив, що місцевий суд не достатньо врахував суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_6 злочину, та того факту, що на території України введений воєнний стан, дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті – виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченням, так і іншими особами.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому погодився з доводами апеляційної скарги сторони обвинувачення у цій частині.

Колегія суддів погоджується з такими твердженнями апеляційного суду та вважає, що з огляду на конкретні фактичні обставини та характер і обставини вчиненого злочину, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_6 можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК.

На переконання колегії суддів, обставини, про які наголошує захисник у своїй касаційній скарзі, як догляд ОСОБА_6 за батьками похилого віку, в даному випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого ним злочину».

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 р. у справі № 641/1067/23, якою також залишено без змін вирок апеляційного суду (військовозобов’язаному призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки):

«Вироком Харківського апеляційного суду від 28 червня 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. ….

Так, ухвалюючи рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання, яке останній має відбувати реально, апеляційний суд вірно зазначив, що враховуючи фактичні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, офіційно працевлаштований лише за місяць до скоєння злочину, не маючи передбачених законодавством підстав на відстрочку від призову чи інших поважних причин, в період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини, та дійшов висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не можна вважатися обґрунтованим і таким, що є достатнім для досягнення мети покарання, а саме запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. …

З урахуванням вищенаведеної мети покарання, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що звільнення від відбування покарання з іспитовим строком не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є не припустимим. …

На переконання колегії суддів, навіть з урахуванням долучених захисником копій медичних документів про вагітність дружини засудженого, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості застосування д о ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України є правильним, а призначене йому покарання таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 ККУ країни, та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових аналогічних кримінальних правопорушень».

Оскільки викладені у постановах Верховного Суду висновки повинні враховуватися судами, суди починають більш зважено підходити до питання звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв’язку з ухиленням від призову на військову службу під час мобілізації.

3.2. Відповідальність передбачена ст. 337 КК України

У попередньому матеріалі ми вже звертали увагу, що обов’язковою умовою ухилення від військового обліку згідно з ч. 1 ст. 337 КК України є бездіяльність призовника, військовозобов’язаного, резервіста після попередження. Водночас положеннями законодавства не деталізовано, яким чином повинно бути здійснене попередження керівником ТЦК. Здебільшого у судових рішеннях ми спостерігали тільки формулювання про попередження без будь-якої конкретизації.

Внаслідок аналізу вже свіжої судової практики можемо зробити висновок, що притягненню особи за ст. 337 КК України має передувати письмове попередження керівника ТЦК.

Так, вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 03.11.2023 р. у справі
№ 938/193/23 встановлено, що керівником ТЦК військовозобов’язаному було вручено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 337 КК України, як наслідок, суд призначив покарання військовозобов’язаному у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн:

«29.11.2022 року відповідним керівником начальником ІНФОРМАЦІЯ_2, особисто військовозобов’язаному ОСОБА_4 вручено попередження за вихідним N 2234/1 про його ухилення від військового обліку військовозобов’язаних, а також те, що в разі його неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 до 01.12.2022 року його буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 337 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_4 ознайомився зі змістом вищезазначеного попередження про необхідність прибуття до 01.12.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 та поставив свій підпис про ознайомлення.

Незважаючи на свою обізнаність в обов’язку громадянина України проходити службу в лавах Збройних сил України, ОСОБА_4, діючи умисно, всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 37 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, з метою ухилення військовозобов’язаного від військового обліку, будучи особисто ознайомленим про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов’язаного від військового обліку, та належним чином повідомленим про час та місце прибуття за викликом, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, реалізуючи злочинний умиссл, спрямований на ухилення від військового обліку, без поважних на те причин не прибув до 01.12.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, про причини своєї неявки не повідомив. Тим самим ОСОБА_4 ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. …

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто)гривень».

Про вручення саме письмового попередження також говорить і вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 23.01.2024 р. у справі № 292/86/24, яким також військовозобов’язаному призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн:

«ОСОБА_3, будучи особою, яка згідно ст. 37Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” підлягає взяттю на військовий облік військовозобов’язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, 21 листопада 2023 року отримав під особистий підпис попередження про кримінальну відповідальність у разі неприбуття до шостого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2, що по АДРЕСА_3 у термін до 24 листопада 2023 року для постановки на військовий облік військовозобов’язаних.

В свою чергу, ОСОБА_3 після попередження, зробленого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 10 Закону України “Про військовий обов’язок та військову службу”, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, без поважних на те причин, не прибув у визначений термін до 24 листопада 2023 року до шостого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, ОСОБА_3 ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. …

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, і призначити йому покарання за цим Законом у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п”ять тисяч сто) гривень в прибуток держави».

Аналогічні висновки викладені у вироку Березнівського районного суду Рівненської області від 09.02.2024 р. у справі № 555/249/24, вироку Рокитнівського районного суду Рівненської області від 12.02.2024 р. у справі № 571/2446/23.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2024