Аналітика

Останнім часом все частіше в ЗМІ з’являється інформація про незаконні дії представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК). У цій статті пропонуємо розглянути, яку відповідальність можуть понести представники ТЦК за такі дії та що може зробити особа в такій ситуації.

Насамперед зазначимо, що представники ТЦК не наділені повноваженнями щодо затримання особи, а тому такі їхні дії є незаконними в будь-якому випадку. Затримання є крайнім заходом забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення і повинне бути співмірним із вчиненим правопорушенням (навіть якщо є факт порушення правил військового обліку, то це не співмірно з адміністративним затриманням).

Єдиним варіантом при вчиненні особою правопорушення, передбаченого ст. 210 (порушення правил військового обліку) та 210^-1 КУпАП (порушення законодавства про мобілізацію), є доставлення поліцією такої особи до ТЦК за письмовим зверненням ТЦК (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»). Іншими словами, у цьому разі особу має затримувати поліція (для притягнення до адміністративної відповідальності), а не ТЦК самостійно, а саме затримання має бути оформлено протоколом адміністративного затримання та тривати не більше 3 годин.

З огляду на незаконність таких дій, далі пропонуємо розглянути кримінальні правопорушення, які можуть інкримінуватись представникам ТЦК:

1. Завідомо незаконне затримання (ст. 371 КК України)

Найчастіше можна почути про те, що представники ТЦК з метою уточнення військово-облікових даних, проходження ВЛК чи мобілізації затримують військовозобов’язаних та утримують їх у приміщенні ТЦК, не маючи на те жодних підстав.

Згідно зі ст. 260 КУпАП адміністративне затримання особи допускається з метою:

• припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу;


• встановлення особи;


• складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;


• забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.

Як бачимо, жодна із зазначених вище підстав не підпадає під ситуації, коли представники ТЦК «пакують» чоловіків на вулиці. Крім того, перелік органів, які уповноважені здійснювати адміністративне затримання, вичерпний та міститься у ст. 262 КУпАП. ТЦК до цього переліку не включено.

Тобто представники ТЦК не мають ні законних підстав для затримання осіб на вулиці, ні відповідних повноважень, що свідчить про цілковите свавілля з їхнього боку.

Наприклад, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – Судовий реєстр) є ухвали, якими було зобов’язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення відомості про вчинення представниками ТЦК кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України. Зокрема, ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2023 р. у справі № 583/1206/23 та ухвала Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.07.2023 р. у справі № 348/1590/23.

Відповідний злочин передбачає відповідальність у вигляді:

• позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років або обмеження волі на строк до 3 років (ч. 1 ст. 371 КК України);


• позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років – якщо спричинено тяжкі наслідки або було вчинено дії з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах (ч. 3 ст. 371 КК України).

2. Незаконне позбавлення волі (ст. 146 КК України)

Варто зазначити, що «затримання» і «утримання» це різні поняття. А тому, коли представники ТЦК привезли особу до приміщення ТЦК та забороняють особі покидати таке приміщення, їхні дії підпадають під ще один злочин – незаконне позбавлення волі.

Незаконне позбавлення волі передбачає позбавлення свободи пересування у просторі і часі, протиправне перешкоджання вибирати за своєю волею місце перебування. У випадку з ТЦК ці дії здійснюються шляхом насильницького поміщення особи у приміщення ТЦК (чи інше приміщення) та утримання в цьому місці проти її волі, що позбавляє можливості особу вести себе на свій власний розсуд.

Водночас якщо такі дії супроводжуються заподіянням особі фізичних страждань або із застосуванням зброї, то це є кваліфікуючою ознакою згідно з ч. 2 ст. 146 КК України, а якщо такі дії вчинені організованою групою або спричинили тяжкі наслідки – ч. 3 ст. 146 КК України.

Знову ж таки в Судовому реєстрі є приклади ухвал із цією кваліфікацією злочину. Наприклад, ухвала Личаківського районного суду м. Львова від 18.07.2023 р. у справі № 463/5830/23 та ухвала Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.07.2023 р. у справі № 348/1590/23, якими зобов’язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення, вказані в заяві про вчинення кримінального правопорушення, серед яких ч. 3 ст. 146 КК України.

Відповідний злочин передбачає відповідальність у вигляді:

• обмеження волі на строк до 3 років або позбавлення волі на той самий строк (ч. 1 ст. 146 КК України);


• обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк – якщо діяння з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або із застосуванням зброї, або здійснюване протягом тривалого часу (ч. 2 ст. 146 КК України);


• позбавлення волі на строк від 5 до 10 років – діяння вчинено організованою групою, або спричинило тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146 КК України).

3. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ч. 5 ст. 426^-1 КК України)

Перевищення влади чи службових повноважень охоплює широкий перелік правопорушень, адже це фактично всі дії, які виходять за межі наданих прав та передбачених повноважень представникам ТЦК. Представники ТЦК у своїй діяльності повинні керуватись принципом «дозволено лише те, що прямо визначено законом», тобто все, що не дозволено, – заборонено. Це узгоджується зі ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

У випадку незаконного затримання чи утримання особи, автоматично можна говорити про перевищення повноважень представниками ТЦК, адже ні положення про ТЦК, ні законодавство про військовий обов’язок чи мобілізацію не уповноважують представників ТЦК на самостійне затримання осіб.

Варто зазначити, що воєнний стан є кваліфікуючою ознакою, а тому дії працівників ТЦК потрібно кваліфікувати згідно з ч. 5 ст. 426^-1 КК України.

Наприклад, в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 21.04.2023 р. у справі № 521/6647/23 слідчим суддею встановлено в діях представників ТЦК формальні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 146, 426^-1 КК України, тобто як сукупність.

Зауважимо, що кваліфікація за ст. 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу), як це, наприклад, вказано в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2023 р. у справі № 583/1206/23, є неправильною. Представники ТЦК переважно є військовослужбовцями, для яких передбачено окремий склад злочину – 426^-1 КК України (наприклад, ухвала Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.07.2023 р. у справі № 348/1590/23).

Відповідний злочин передбачає відповідальність у вигляді:

• позбавлення волі на строк від 8 до 12 років – діяння вчинено в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 5 ст. 426^-1 КК України).

З проаналізованої нами практики можна побачити, що представникам ТЦК, які незаконно затримали та утримували осіб, зазвичай інкримінують ці 3 статті (ст. 146, 371 та 426^-1 КК України) в сукупності. Окрім того, залежно від обставин затримання може бути додано й інші статті.

4. Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом (ч. 3 ст. 357 КК України)

Досить часто представники ТЦК, незаконно утримуючи військовозобов’язаного, вилучають паспорт чи інші ідентифікуючі (важливі) документи.

Питання, чи є той або інший документ для цієї особи важливим, має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема, важливості фактів, які засвідчуються документом, можливості його відновлення, розміру збитків від втрати документа. Варто зазначити, що серед іншого Верховний Суд відносить військовий квиток до «інших важливих особистих документів» (узгоджується із постановою Верховного Суду від 14.02.2019 р. у справі № 454/420/17).

У судовій практиці є випадки, коли суд вказує на неправомірність вилучення паспорта представниками ТЦК (ухвала Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12.07.2023 р. у справі № 348/1590/23), але, на жаль, ми не бачили такої ж практики щодо військових квитків.

Тож представники ТЦК, здійснюючи незаконне заволодіння ідентифікуючими документами, зокрема паспортом або військовим квитком, порушують вимоги закону, за що передбачено відповідальність.

Відповідний злочин передбачає відповідальність у вигляді:

• штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до 3 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років (ч. 3 ст. 357 КК України).

5. Завдання тілесних ушкоджень

Особливу публічну увагу привертали випадки застосування фізичної сили щодо незаконно затриманих осіб представниками ТЦК.

У цьому випадку дії представників ТЦК можуть кваліфікуватись за різними статтями залежно від спрямованого умислу та наслідків застосування фізичної сили, зокрема:

• умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України);


• умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК України);


• умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК України);


• побої та мордування (ст. 126 КК України);


• катування (ст. 127 КК України).

Наприклад, за даними ДБР моріння голодом та знущання представниками ТЦК над військовозобов’язаним, серед іншого, попередньо кваліфікується за ч. 2 ст. 127 КК України. А ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.03.2023 р. у справі № 583/1206/23 зобов’язано також внести відомості про вчинення злочину, що передбачає нанесення тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121 КК України).

Відповідні злочини передбачають відповідальність у вигляді:

умисне тяжке тілесне ушкодження:

• позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (ч. 1 ст. 121 КК України);


• позбавлення волі на строк від 7 до 10 років – вчинено способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України).

умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження:

• виправних робіт на строк до 2 років або обмеження волі на строк до 3 років, або позбавлення волі на строк до 3 років (ч. 1 ст. 122 КК України);


• позбавлення волі від 3 до 5 років – дії з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ч. 2 ст. 122 КК України).

умисне легке тілесне ушкодження:

• штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до 200 годин, або виправних робіт на строк до 1 року (ч. 1 ст. 125 КК України);


• штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від 150 до 240 годин або виправних робіт на строк до 1 року, або арешту на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років – якщо діяння спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125 КК України).

побої і мордування:

• штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до 200 годин, або виправних робіт на строк до 1 року – якщо умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 126 КК України);


• обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк – якщо діяння мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ч. 2 ст. 126 КК України).

катування:

• позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років – якщо вчинено представником держави (ч. 3 ст. 127 КК України).

6. Службове підроблення документів (ст. 366 КК України)

Поширеним є оформлення повістки на місці, а точніше заповнення раніше підготовленого бланка повістки із уже проставленими підписом керівника та печаткою ТЦК.

Однак у правилах військового обліку чітко вказано, що повістку про виклик може виписувати тільки керівник ТЦК, а тому такі дії інших представників ТЦК (які уповноважені вручати, але неуповноважені виписувати повістку) є незаконними та можуть трактуватися як підроблення офіційних документів (ст. 366 КК України). Водночас реальні приклади такої кваліфікації поки що відсутні.

Відповідний злочин передбачає відповідальність у вигляді:

• штрафу від 2 000 до 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років (ч. 1 ст. 366 КК України);

7. Втручання в діяльність представника особи (ч. 2 ст. 397 КК України)

Будь-яка особа має право на захист та отримання правової допомоги. Це правило діє й у випадку затримання особи. Однак навіть якщо затриманій особі чи її родичам вдалося викликати адвоката, то трапляються випадки недопущення адвоката до приміщення ТЦК, де незаконно утримується військовозобов’язаний.

Такі дії, на нашу думку, можуть бути кваліфіковані як вчинення службовою особою перешкод до здійснення правомірної діяльності представника особи по наданню правової допомоги – ч. 2 ст. 397 КК України.

Згідно із судовою практикою вчинення в будь-якій формі перешкод означає створення перепон для здійснення правомірної діяльності представника особи з надання правової допомоги шляхом застосування психічного чи фізичного насильства, підкупу, безпідставної відмови у наданні необхідних для виконання повноважень документів чи іншої інформації, неправомірне позбавлення права представляти особу.

Водночас відповідальність за порушення права на захист, передбачена ст. 374 КК України, у цьому випадку не застосовується. Це зумовлено тим, що відсутній процесуальний статус особи (підозрюваний, обвинувачений), а також відсутній спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення (слідчий, дізнавач, прокурор або суддя).

Таким чином, не допускаючи представника особи, представники ТЦК порушують встановлені законом гарантії діяльності адвоката, зокрема посягають на встановлений законом допуск адвоката до клієнта та позбавляють можливості реалізувати свої повноваження у повному обсязі.

Відповідний злочин передбачає відповідальність у вигляді:

• штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років – вчинено службовою особою з використанням свого службового становища (ч. 2 ст. 397 КК України).

Проаналізована судова практика вказує на те, що у цей момент вироків про притягнення представників ТЦК до кримінальної відповідальності за вищезазначеними статтями немає. Є лише рішення, які вказують на здійснення досудового розслідування за сукупністю таких злочинів. Наразі важко передбачити, коли такі вироки будуть та чи будуть взагалі. Водночас можемо спостерігати факти відсторонення представників ТЦК від займаних посад, обрання запобіжних заходів та вироки щодо одержання неправомірної вигоди представниками ТЦК, за що передбачена відповідальність ст. 368 КК України.

Алгоритми дій

У цій частині статті розглянемо, які дії може вчинити особа (або її знайомі) з метою протидії незаконним діям працівників ТЦК щодо незаконного затримання.

Насамперед метою ТЦК є мобілізація військовозобов’язаних, тож розпочнемо з алгоритму дій при врученні повістки. З цього, зазвичай, і починається комунікація осіб із представниками ТЦК. У цьому разі розглянемо саме вручення повістки на вулиці, адже коли вручення повістки відбувається за місцем проживання чи роботи, то це означає, що працівники ТЦК прийшли цілеспрямовано і готувалися, а тому, найімовірніше, зробили все з дотриманням вимог закону.

Алгоритм дій при врученні повістки на вулиці

1. У разі зустрічі з представниками ТЦК вам потрібно подбати про докази та зафіксувати хід розмови та можливі порушення з їхнього боку. Варто увімкнути відео- або аудіозапис розмови з працівниками ТЦК. Якщо ви не самі, просіть це зробити іншу особу.

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати