+ Слово має бути в результатах пошуку. - Видалення слова з результатів пошуку. * Слово починається/закінчується на текст перед/після символу. ""Пошук слів у складі фрази.

 

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ТА ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОБОРОНУ, МОБІЛІЗАЦІЙНУ ПІДГОТОВКУ ТА МОБІЛІЗАЦІЮ

автори: Ярослава Івасюк, Олена Мазурець

19 вересня, 2023 Ексклюзив

В умовах воєнного стану питання відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не втрачає своєї актуальності.

На практиці існують проблеми з кваліфікацією та розмежуванням окремих адміністративних та кримінальних правопорушень за порушення у зазначеній сфері. У цій статті ми розглянемо відповідні види відповідальності, що можуть бути застосовані до громадян (військовозобов’язані, резервісти, призовники), проаналізуємо судову практику.

1. Обов’язки щодо дотримання правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Перш ніж аналізувати відповідальність за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, пропонуємо розглянути встановлені обов’язки громадян у цій сфері.

Обов’язки згідно із законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію Обов’язки щодо правил військового обліку
 Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. та Законом України «Про оборону України» від 06.12.1991 р. громадяни зобов’язані: Згідно із Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487, призовники, військовозобов’язані та резервісти зобов’язані:
захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України;
виконувати військовий обов’язок згідно із законодавством; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов’язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;
з’являтися за викликом до ТЦК для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з’являтися до військових частин або на збірні пункти територіального ТЦК у строки, зазначені в отриманих документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ТЦК), або у строки, визначені командирами військових частин; перебувати на військовому обліку; прибувати за викликом до відповідних ТЦК у строки, зазначені в отриманих документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов’язаних та резервістів;
громадянам, які перебувають на військовому обліку, забороняється змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації без дозволу ТЦК; не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного ТЦК;
військовозобов’язані та резервісти зобов’язані проходити медичне обстеження; проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров’я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) ТЦК;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є;
особисто прибувати до районних (міських) ТЦК з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;
особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного ТЦК, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;
особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (наприклад, місце проживання та місце перебування, сімейний стан, про зайнятість, стан здоров’я), а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
негайно повідомляти відповідним ТЦК про втрату військово-облікового документа;
звіряти не рідше одного разу на п’ять років власні персональні дані з обліковими даними відповідного ТЦК.

З наведеного вбачається, що деякі обов’язки, встановлені законодавством про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, дублюються із обов’язками дотримання правил військового обліку, визначеними іншими нормативно-правовими актами. Це створює певні проблеми для кваліфікації правопорушень, про що йтиметься далі.

2. Відповідальність за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Згідно з положеннями Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 р. № 1487 (далі – Порядок), призовники, військовозобов’язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію притягуються до адміністративної відповідальності (п. 3 Додатку 2 до Порядку).

Водночас громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність (п. 4 Додатку 2 до Порядку).

Отже,

  • адміністративну відповідальність породжує порушення правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
  • кримінальну відповідальність породжує ухилення від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від військової служби за призовом під час мобілізації.

Далі пропонуємо порівняти склади правопорушень у розглядуваній сфері та наводимо у Додатку перелік поширених правопорушень, за які відбувається притягнення до відповідного виду відповідальності, на підставі проаналізованої судової практики.

3. Розмежування адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП та ст. 210-1 КУпАП

Правила військового обліку є складовою законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому на практиці існують проблеми з кваліфікацією та розмежуванням окремих правопорушень у цій сфері.

Наприклад, обов’язок проходження військово-лікарської комісії передбачений і правилами військового обліку, і законодавством щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. На підставі нижчезазначених судових рішень можемо простежити, як за одне і те саме правопорушення (відмова від проходження ВЛК) застосовувалась як ст. 210 КУпАП, так і ст. 210-1 КУпАП:

  • згідно з рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.08.2023 р. у справі № 345/2228/23:

«Постановою № 129 від 05.04.2023 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с. 13-14, 100)

Суд звертає увагу, що згідно оскаржуваної постанови у вину ОСОБА_1 ставиться не подання змін щодо облікових даних та відмова проходити військову-лікарську комісію».

  • згідно з рішенням Рiвненського міського суду Рівненської області від 28.04.2022 р. у справі
    № 569/4092/22:

«Судом встановлено, що 25 березня 2022 року військовим комісаром Рівненського ОМТЦК та СП підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 44 про накладення штрафу відповідно до ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, якою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. за вчинене ним адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час воєнного стану (особливого періоду) шляхом відмови від проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є невиконанням своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації».

Ще один приклад різної кваліфікації за неприбуття до ТЦК за повісткою можемо простежити у наступних рішеннях:

  • згідно з рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 14.03.2023 р. у справі
    № 337/3644/22:

«Судом встановлено, що 20.10.2022 року начальником Хортицького РТЦК та СП м.Запоріжжя підполковником Візірякіним В.Г. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №92/173 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

У постанові вказано, що а те, що 27.09.2022 року ОСОБА_1 особисто під підпис отримав повістку про необхідність прибуття 28.09.2022 року о 08-00 годин до Хортицького РТЦК та СП м.Запоріжжя, однак у час, зазначений у повістці не прибув, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії особливого періоду».

  • згідно з рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 13.07.2023 р. у справі
    № 142/98/23:

«В пункті 10 зазначеного протоколу викладено суть вчиненого правопорушення, а саме: «військовозобов`язаний ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про необхідність з`явитися 02 лютого 2023 року на 09.00 год. до третього відділу Тульчинського РТЦК та СП, що підтверджується розпискою про отримання повістки, проігнорував даний виклик, та у зазначену дату, а саме 02 лютого 2023 року, не з`явився до третього відділу Тульчинського РТЦК та СП, цим самим порушив абз. 2 ч 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Своїми діями військовозобов`язаний ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП».

Проведений аналіз судової практики не дає підстав зробити висновок про чіткість розмежування відповідальності за ст. 210 КУпАП та ст. 210-1 КУпАП, практика притягнення до відповідальності за цими статтями є неоднозначною.

При оскарженні постанов у справах про адміністративне правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП досить часто встановлюються порушення під час розгляду відповідної адміністративної справи, що стає підставою для скасування постанови про накладення штрафу:

  • відсутня розписка про отримання повістки1;
  • справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності даних про належне сповіщення особи, яка притягається до відповідальності;
  • недотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності2;
  • не виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також не з’ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи;
  • не роз’яснено гарантовані права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо.

Окремо зазначимо, що присутні випадки, коли керівник ТЦК складає протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП / ст. 210-1 КУпАП без зазначення конкретної частини відповідної статті, за якою особа притягується до відповідальності. Це є помилкою, адже обов’язково має бути зазначена частина статті для розуміння, яке саме правопорушення інкримінується. Принагідно звертаємо увагу, що на період воєнного стану та загальної мобілізації, що є особливим періодом, підлягають застосуванню саме ч. 2 зазначених статей.

4. Кримінальна відповідальність та її відмежування від адміністративної відповідальності

4.1. За ст. 336 КК України

Згідно з правовою доктриною та з урахуванням усталеної судової практики ухилення від призову за мобілізацією як діяння (дія чи бездіяльність) може проявлятись у наступних формах:

  • бездіяльність (наприклад, особа отримала мобілізаційне розпорядження і не прибуває до збірного пункту у встановлений строк);
  • змішана бездіяльність (наприклад, особа заявляє (письмово) про відмову від призову за мобілізацією та в подальшому не з’являється в установлений строк до ТЦК);
  • активні дії (наприклад, підроблення документів, які дають право на звільнення від призову).

У залежності від того, яка повістка ігнорується військовозобов’язаним, може наставати кримінальна або адміністративна відповідальність. За нез’явлення до ТЦК за повісткою про уточнення облікових даних, проходження ВЛК може наступати відповідальність за ст. 210, ст. 210-1 КУпАП. Якщо ж військовозобов’язаний ігнорує бойову повістку, то це вже може кваліфікуватися як ухилення від призову на військову службу за ст. 336 КК України.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2020 р. у справі № 759/5435/16-к встановив, що за відсутності вручення «бойової повістки» особі та за відсутності фіксування відмови від такої повістки кримінальна відповідальність за ст. 336 КК України не настає:

«За наведеним, в сукупності, на переконання колегії суддів касаційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що, за відсутності даних про вручення ОСОБА_5 бойової повістки, а у разі відмови останнього у її отриманні – про фіксування цієї відмови у передбаченому законом порядку, – відсутні дані про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, та обґрунтовано виправдав його за вказаним матеріальним законом».

Треба враховувати, що посадові особи ЗСУ / ТЦК / правоохоронних органів неодноразово озвучували позицію, що кримінальне провадження за ст. 336 КК України також можуть відкрити в разі постійного ігнорування військовозобов’язаними «не бойових» повісток.

Раніше ми зустрічали практику притягнення до відповідальності за ст. 336 КК, в якій враховувалось попереднє притягнення за ст. 210-1 КУпАП, як доказ усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння, передбачення наслідків та бажання їх настання (з моменту повномасштабного вторгнення такої практики ми не знайшли). Так, згідно з вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25.09.2015 р. у справі № 542/1228/15-к:

«Від отримання повістки ОСОБА_4 відмовився, будучи попередженим про наслідки неявки, без поважних причин не прибув у строк встановлений військовим комісаром, документів, що підтверджують поважну причину неприбуття не надав.

В результаті цього, 13.05.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_3,на ОСОБА_4 накладене адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 гривень та за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_4 повторно викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для уточнення облікових даних та проходження медичного огляду, у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період, однак він також відмовився від отримання повістки.

Таким чином, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно ухилився від призову на військову службу за мобілізацією не прибувши у вказаний йому термін 16.04.2015 року та повторно 21.05.2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_2».

Проаналізована судова практика свідчить, що здебільшого суд визнає винною особу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначає покарання у вигляді позбавлення волі, але на підставі ст. 75 КК України звільняє від відбування покарання з випробуванням.

4.2. За ст. 337 КК України

Обов’язковою умовою ухилення від військового обліку згідно з ч. 1 ст. 337 КК України є бездіяльність призовника, військовозобов’язаного, резервіста після попередження.

Простими словами, порушення правил військового обліку, що полягає в ухиленні від військового обліку, кваліфікується згідно зі ст. 210 КУпАП. Проте наявність попередження керівника ТЦК може мати наслідок застосування ст. 337 КК України.

Водночас ні на підставі положень законодавства, ні на підставі судової практики неможливо зробити висновок про те, яким чином повинно бути здійснене попередження керівником ТЦК.

У судових рішеннях бачимо здебільшого такі формулювання: «після попередження зробленого начальником у приміщенні ТЦК про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку», «був належним чином попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку».

Конкретизації, як саме має виглядати це попередження, немає: чи вважатиметься попередженням про майбутню відповідальність у повістці про виклик, чи має бути здійснено окреме (усне / письмове) попередження.

Окремо зазначимо, що з приводу подальшого призову на військову службу після притягнення до кримінальної відповідальності висловилось Міністерство оборони у своєму листі:

«Якщо громадянин був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, і перебуває у військовому запасі і не є заброньованим в установленому порядку на період мобілізації, то такий громадянин підлягає призову на військову службу під час мобілізації».

Таким чином, притягнення до відповідальності за ст. 336, 337 КК України не звільняє особу від майбутнього призову на військову службу.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Нагадаємо, що належно врученою є лише повістка, яка вручена особисто (узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 28.01.2020 р. у справі № 759/5435/16-к).

2Згідно зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2023

Перегляди 1130

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Закон про відпустки та інші питання трудового законодавства: положення по-новому 15 січня, 2024    419

ТОП-7 аргументів у спорі з Фондом соціального захисту інвалідів 08 грудня, 2023    257

Cвавілля ТЦК у контексті затримання військовозобов’язаних: відповідальність представників ТЦК та алгоритми дій 04 жовтня, 2023    789

Інструкція дій при перевірках стану військового обліку 01 вересня, 2023    528

Інструкція дій при перевірках Державною службою з питань праці дотримання законодавства про працю 01 вересня, 2023    325

Норматив робочих місць для осіб з інвалідністю: чи мають дотримуватися відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб? 09 серпня, 2023    837

Запровадження чергового податку-внеску на фонд оплати праці як демонстрація негараздів із працевлаштуванням осіб з інвалідністю 26 липня, 2023    1578

Призовний вік та бронювання призовників 12 липня, 2023    1015

Закінчення карантину: дії роботодавця 12 липня, 2023    468

Новий Закон про колективні угоди та договори 10 травня, 2023    1540

БРОНЮВАННЯ ВІЙСЬКОВОЗОБОВ’ЯЗАНИХ ПРАЦІВНИКІВ КРИТИЧНО ВАЖЛИВИХ ПІДПРИЄМСТВ 14 березня, 2023    1123

НОВИЙ ПОРЯДОК ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ: ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ РОБОТОДАВЦЮ 07 березня, 2023    4911

Прокоментувати