Аналітика

І.

Останнім часом проблема з (НЕ)доставкою документів поштою переважно згадується в публічному просторі в контексті повісток від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК).

Порядок доставки і вручення повісток регулюється, зокрема, Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі – Правила надання послуг поштового зв’язку). Постановою від 08 жовтня 2024 року № 1147 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» Кабінет Міністрів України оновив правила вручення повісток через оператора поштового зв’язку.

За цими правилами повістка може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто». Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об’єкта поштового зв’язку інформує адресата (одержувача) 1) за наявним номером телефону, який вказує відправник (ТЦК), та/або 2) вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» (про це детальніше у розділі VIІ).

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв’язку адресат (одержувач) не з’явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об’єкта поштового зв’язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника (ТЦК).

Факт вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто» або внутрішнього рекомендованого листа з позначками «Повістка ТЦК» адресат (одержувач) підтверджує своїм підписом і зазначає своє прізвище та ініціали або ім’я та прізвище у спосіб та відповідно до порядку, що встановлені оператором поштового зв’язку. Інформація про вручення такого листа не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (ТЦК).

Якщо ж адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об’єкта поштового зв’язку зазначає «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня також повертає його відправнику.

Як бачимо, дотримання процедури вручення повістки напряму залежить від добросовісного виконання працівниками об’єкта поштового зв’язку обов’язку щодо належного сповіщення адресата (одержувача).

Однак, як свідчить низка публікацій у засобах масової інформації¹ та вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень², працівники пошти не завжди належним чином виконують обов’язки щодо вручення поштових відправлень. А через це можуть виникати проблеми в осіб, яким вони адресовані. Наприклад, поштарі, щоб полегшити собі роботу, можуть не вчиняти всіх необхідних дій, а просто повідомити нібито про відмову чи відсутність особи за адресою або ж власноручно створити докази вручення. І питання, як бути у таких випадках?

Свого часу Верховний Суд зазначив, що добросовісність поштарів презюмується, проте це не завжди відповідає реаліям, що теж вже відмічено у практиці суду касаційної інстанції, наприклад, щодо надсилання судових повісток. Так, у Постанові від 20 березня 2019 року у справі № 222/1402/16-а³ Верховний Суд відмітив, що:

«55.Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання грунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано».

Тож подекуди, щоб вирішити проблему, яка виникає через те, що повістка вважається нібито доставленою, а насправді вона не доставлена через недотримання працівниками АТ «Укрпошта» належних процедур, необхідно доводити, що доставки не було саме через «проколи» в роботі АТ «Укрпошта».

ІІ.

Втім, така проблема виникає не тільки з повістками з мобілізаційних питань.

Платникам податків часом також доводиться зіштовхуватись з подібною проблемою. А встановлення дати, коли документ вважається належним чином отриманим, має важливе значення, адже, наприклад, строки для подання заперечень на акт податкової перевірки, оскарження податкових повідомлень-рішень відраховуються від дати отримання відповідного документа.

Тому розглянемо специфіку щодо вручення документів для податкових цілей.

Відповідно до пп. 42.1- 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України (далі – ПКУ):

«42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику)».

Звертаємо увагу, що у разі, якщо платник податків не є фінансовим агентом, а також за умови, що він не подавав заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет, відображення скан-копії(!) в Електронному кабінеті в порядку п. 42.1 ст. 42 ПКУ не вважається належним врученням, а носить інформативну мету.

Принагідно зауважимо, що буквально вимога щодо відображення визначених п. 42.1 ст. 42 ПКУ документів в Електронному кабінеті застосовна до всіх контролюючих органів, до яких в силу
пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ належать і митні органи. Однак, наскільки нам відомо, на практиці митні органи досі не забезпечують таке відображення через неналагодженість співпраці щодо цього питання з податківцями.

Надсилання документів у порядку пп. 42.4 п. 42 ПКУ, тобто в електронній формі, коли платник податків є фінансовим агентом або подав відповідну заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет, – це окреме питання, та в цьому огляді не аналізується.

ІІІ.

ПКУ передбачає, що за певних обставин документ вважатиметься врученим навіть без фактичного його отримання:

«42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв’язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення».

Платникам податків іноді доводиться із цим мати справу. І виникає питання – що ж робити, коли, наприклад, документ вважається врученим (хоч фактично не вручений поштою), і строки для оскарження з тієї дати вже пройшли, або в інших подібних ситуаціях?

Розглянемо стандартний випадок надсилання поштою (проте без фактичної доставки) документів (податкового повідомлення-рішення чи акту перевірки тощо) податковою чи митницею, як це передбачено п. 42.2 ст. 42 ПКУ.

IV.

ПКУ для випадку доставки документів поштою вимагає надсилання саме (і) за відповідною адресою (іі) рекомендованим листом (ііі) з повідомленням про вручення.

У пп. 9, 13 п. 2 Правил надання послуг поштового зв’язку містяться наступні визначення рекомендованого поштового відправлення та повідомлення про вручення:

«9) повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв’язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача;

…

13) рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв’язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення».

Тобто рекомендоване поштове відправлення має вручатися одержувачу, і повідомлення про вручення повинно інформувати відправника про дату отримання пошти з вказівкою прізвища отримувача.

V.

Повернемося, однак, до питання, коли поштове відправлення може вважатися отриманим без фактичного його вручення.

Проблема не нова і знайшла відображення навіть у літературі.

Як «ліричний відступ» можна згадати про використання телеграм, різних поштових відправлень, зокрема реєстрованого листа (registered letter), у фільмі за мотивами детективного роману англійського письменника Артура Конан Дойля «Собака Баскервілів». Коли сер Генрі Баскервіль прибув у Баскервіль-Хол, він вирішив перевірити, чи справді Беррімор перебуває в маєтку. Для цього він надіслав телеграму, яку міг отримати лише особисто адресат.

Проте листа отримала місіс Беррімор замість чоловіка, бо останній нібито був на горищі. У цих епізодах теж висвітлюються можливі проблеми з доставкою.

(Посилання на уривки з фільму за романом Артура Конан Дойля «Собака Баскервілів»: 1) відправка реєстрованого листа, 2) вручення телеграми місіс Беррімор замість містера Беррімора, 3) містер Беррімор про вручення телеграми)

Це викликало підозри у сера Генрі та доктора Ватсона, які вирішили простежити за дворецьким уночі. У результаті вони дізналися, що подружжя Берріморів таємно допомагало Селдену, злочинцю-утікачеві, який ховався на пустищі.

Цей момент став ключовим у розслідуванні, адже він підтвердив, що у маєтку приховують важливі таємниці.

Ватсон регулярно писав звіти для Холмса. Але коли декілька днів не отримував відповіді, він надсилав реєстрований лист, щоб переконатися, що Шерлок Холмс його точно отримає.

VI.

Тож розглянемо визнання НЕвручення врученням для цілей ПКУ.

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати