Аналітика

На сьогодні в Україні діє чимало двосторонніх конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.

Більшість із них викладена двома (мовами договірних сторін) чи навіть більше мовами. Як правило, третя мова – англійська, і на неї робиться посилання, що в разі розбіжностей в інтерпретації текстів різними мовами англійська версія має пріоритет.

На сайті Мінфіну (див. за посиланням) більшість таких конвенцій, які викладені офіційно сторонами і англійською мовою, наведені також англійською мовою.

Тож що, питання можливих розбіжностей між текстами різними мовами, – за наявності англійської версії і положення про її пріоритет, – вирішується дуже просто: достатньо звернутися до англійського тексту?

Насправді – ні. Усе значно складніше. І, зокрема, через розмежування різниць в тлумаченні/інтерпретації текстів різними мовами і різниць власне в тексті, про кожний з яких випадків далі:

1.

Основним міжнародним документом, що регламентує укладання, застосування та тлумачення міжнародних договорів між державами, є Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (далі – Віденська конвенція).

Відповідно до ст. 33 Віденської конвенції:

«Стаття 33. Тлумачення договорів, автентичність тексту яких було встановлено двома або кількома мовами

1. Коли автентичність тексту договору було встановлено двома або кількома мовами, його текст кожною мовою має однакову силу, якщо договором не передбачається або учасники не домовились, що в разі розходження між цими текстами переважну силу матиме якийсь один певний текст.
2. Варіант договору мовою, іншою, ніж ті, якими було встановлено автентичність тексту, вважається автентичним тільки в тому випадку, коли це передбачено договором або коли про це домовились учасники договору.
3. Передбачається, що терміни договору мають однакове значення в кожному автентичному тексті.
4. За винятком того випадку, коли відповідно до пункту 1 переважну силу має якийсь один певний текст, якщо порівняння автентичних текстів виявляє розходження значень, яке не усувається застосуванням статей 31 і 32, приймається те значення, яке, з урахуванням об’єкта і цілей договору, найкраще узгоджує ці тексти».

Для повноти картини наведемо тут згадані ст. 31 та ст. 32:

«Стаття 31
Загальне правило тлумачення

1. Договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об’єкта і цілей договору.

2. Для цілей тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, включаючи преамбулу й додатки:

а) усяку угоду, яка стосується договору і якої було досягнуто між усіма учасниками у зв’язку з укладенням договору;

b) усякий документ, складений одним або кількома учасниками у зв’язку з укладенням договору і прийнятий іншими учасниками як документ, що стосується договору.

3. Поряд з контекстом враховуються:

а) усяка наступна угода між учасниками щодо тлумачення договору або застосування його положень;

b) наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення;

с) будь-які відповідні норми міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

4. Спеціального значення надається термінові в тому випадку, коли встановлено, що учасники мали такий намір.

Стаття 32
Додаткові засоби тлумачення

Можливе звернення до додаткових засобів тлумачення, в тому числі до підготовчих матеріалів та до обставин укладення договору, щоб підтвердити значення, яке випливає із застосування статті 31, або визначити значення, коли тлумачення відповідно до статті 31:

а) залишає значення двояким чи неясним; або

b) призводить до результатів, які є явно абсурдними або нерозумними».

Отже, для цілей тлумачення положень договору, за загальним правилом, тексти міжнародного договору різними мовами мають однакову силу, якщо тільки учасники не домовилися надати переважну силу певному тексту, тлумачення якого тоді й має перевагу.

Якщо ж такої домовленості [про надання переважної сили тексту певною мовою] немає, то застосовуються правила тлумачення за ст. 31 та ст. 32 Віденської конвенції, які, серед іншого, включають контекст, в якому використано термін в міжнародному договорі, урахування об’єкта та цілей міжнародного договору, практику застосування міжнародного договору його учасниками, і в тому числі, в окремих випадках, звернення до підготовчих матеріалів та обставин укладення міжнародного договору.

2.

Деякі конвенції про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною, містять положення, якими визначено пріоритетність тексту певною мовою у разі виникнення розбіжностей в тлумаченні текстів такої конвенції різними мовами.

Так, наприклад, Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно містить наступні положення:

«Вчинено в м.Бонні,  3 липня 1995  року  у  двох  примірниках, кожний українською,  німецькою та англійською мовами, всі тексти є однаково аутентичними.  У випадку різного тлумачення перевагу має англійський текст».

Відповідно, у разі різного тлумачення текстів цієї угоди різними мовами перевагу матиме англійський текст.

Ще один приклад – за Конвенцією між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно:

«Укладено  у  двох  примірниках,  у  Києві 24 жовтня 1995 року українською, нідерландською та англійською мовами, причому всі три тексти   однаковою   мірою   автентичні.  У  разі  розбіжностей  в інтерпретації між українським та нідерландським текстами, перевага
надається англійському тексту».

NB! Важливо звернути увагу, що тут йдеться про випадки різного тлумачення/розбіжностей в інтерпретації в принципі однакового тексту, викладеного різними мовами. Адже ті самі терміни чи слова у різних мовних версіях можуть мати відмінне значення/наповнення.

Так, наприклад, поняття «компанія», яке міститься у переважній більшості двосторонніх податкових конвенцій, може мати різне значення в різних юрисдикціях і, відповідно, при тлумаченні тексту різними мовами. Для тих, хто зацікавився докладніше саме цим поняттям, рекомендуємо, наприклад, статтю Єремєєва А.В. «Визначення поняття “компанія” в міжнародних договорах про уникнення подвійного оподаткування» з цієї тематики.

Як приклад іншого підходу: відповідно до положень Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10 лютого 1993 року:

«Вчинено в двох примірниках, у Лондоні, 10 лютого 1993 року, англійською і українською мовами, обидва тексти мають однакову чинність».

3.

А що, коли питання виникає не просто щодо розбіжностей в тлумаченні тексту різними мовами, а при виявленні дійсних відмінностей власне в тексті різними мовами, які не можна пояснити «особливостями перекладу»

Адже коли текст кожною мовою є автентичним, то він за визначенням цього терміна є дійсним, справжнім.

Як із цим визначитися в таких випадках юридичним особам – резидентам, які виплачують дохід нерезидентам з відповідним оподаткуванням, податковим органам, судам тощо?

Що саме діє і має застосовуватися в Україні?

4.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України:

«Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Отже, частину національного законодавства України становлять міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародні договори України» згода України на обов’язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору або в інший спосіб, про який домовились сторони.

Податкові конвенції підпадають під ратифікацію.

За ст. 9 Закону України «Про міжнародні договори України»:

«Стаття 9. Ратифікація міжнародних договорів України

1. Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору.

…

4. Пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України включають такі документи:

…

г) текст міжнародного договору українською мовою …

…

9. Верховна Рада України розглядає внесений Президентом України або Кабінетом Міністрів України проект закону про ратифікацію міжнародного договору України і приймає відповідне рішення».

Отже, враховуючи, що ратифікацію у Верховній Раді України проходять тексти міжнародних договорів саме українською мовою (як складова відповідного закону про ратифікацію), то саме на обов’язковість такого тексту дає згоду Верховна Рада і саме в такому викладенні українською мовою договір стає частиною національного законодавства.

Крім того, за ч. 1 ст. 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Чинні міжнародні договори публікуються в офіційних друкованих виданнях виключно українською мовою (ст. 21 Закону України «Про міжнародні договори України»). Отже, і з цього погляду застосуванню в Україні підлягає саме текст українською мовою.

Відповідно, саме текст міжнародного договору українською мовою є обов’язковим до застосування фізичними та юридичними особами чи органами державної влади як відповідна частина національного законодавства.

5.

І все ж таки, а що може бути зроблено принаймні на рівні держави у разі, якщо проблема не просто в тлумаченні, а виявиться, що, власне, тексти договору різними мовами містять відмінності.

Ст. 79 Віденської конвенції передбачає такий порядок виправлення ситуації в подібних випадках:

«Стаття 79. Виправлення помилок у текстах або у засвідчених копіях договорів

1. Якщо після встановлення автентичності тексту договору держави, які його підписали, і договірні держави констатують за спільною згодою, що він містить помилку, то ця помилка, якщо вони не вирішують застосувати інший спосіб, виправляється шляхом:

а) внесення відповідного виправлення до тексту і парафування цього виправлення належним чином уповноваженими представниками;

b) складення документа з викладенням виправлення, яке погодилися внести, або обміну такими документами; або

с) складення виправленого тексту всього договору в тому ж порядку, як і при оформленні автентичного тексту.

2. Якщо йдеться про договір, який здається на зберігання депозитарієві, то останній повідомляє держави, які підписали договір, і договірні держави про помилку, а також про пропозиції про її виправлення і встановлює відповідний період часу, протягом якого може бути зроблено заперечення проти цієї пропозиції. Якщо до скінчення цього періоду:

а) не надійшло заперечень, депозитарій вносить виправлення до тексту і парафує це виправлення, складає протокол про виправлення і надсилає копію його учасникам і державам, які мають право стати учасниками договору;

b) було висловлено заперечення, депозитарій доводить це заперечення до відома держав, які підписали договір, і договірних держав.

3. Правила, викладені у пунктах 1 і 2, застосовуються також у тих випадках, коли було встановлено автентичність тексту двома або кількома мовами і виявляється розбіжність між різними текстами, яку, за спільною згодою держав, які підписали договір, і договірних держав, має бути виправлено.

4. Виправлений текст замінює собою текст, який містить помилку, ab initio, якщо тільки держави, які підписали договір, і договірні держави не вирішать інакше.

5. Виправлення тексту зареєстрованого договору доводиться до відома Секретаріату Організації Об’єднаних Націй.

6. Якщо помилка виявляється у засвідченій копії договору, депозитарій складає протокол, який містить виправлення, і надсилає копію його державам, які підписали договір, і договірним державам».

Тобто для виправлення помилки або дійсної розбіжності, власне, в автентичних текстах договору різними мовами, насамперед країни-учасниці мають офіційно констатувати/визнати за спільною згодою наявність помилки/розбіжності. І далі, якщо сторони не домовляться про інший порядок, це виправляється, звичайно, внесенням відповідного виправлення до тексту та його парафуванням.

До речі, саме такий спосіб виправлення в українському тексті міжнародних договорів, включаючи конвенції про уникнення подвійного оподаткування, неодноразово застосовувався державними органами України на практиці, адже, як виявилося, «неохайності» з помилками і відмінностями в тексті непоодинокі.

Наводимо приклад з помилкою в українському тексті Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08 листопада 2012 року:

Так, на сайті Верховної Ради України щодо конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром зазначена наступна інформація:

«{Текст Конвенції в редакції з урахуванням виправленої технічної помилки на підставі Листа МЗС № 72/14-612/1-3330 від 10.10.2013}

{Про застосування Конвенції у двосторонніх українсько-кіпрських відносинах з 01.01.2014 див. Лист Міністерства доходів і зборів № 12904/6/99-99-12-01-03-15 від 09.10.2013}».

Виходячи з Листа МЗС № 72/14-612/1-3330 від 10 жовтня 2013 року, договірними сторонами було встановлено, що український текст містить технічну помилку у ч. 2 ст. 26 конвенції про уникнення подвійного оподаткування, яку сторони домовилися виправити та викласти цю статтю у новій редакції, а саме:

«[…] повідомляємо, що українською та кіпріотською сторонами досягнута домовленість про виправлення технічної помилки у тексті українською мовою частини другої статті 26 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 8 листопада 2012 року (далі – Конвенція).

У зв’язку з цим, у частині другій статті 26 тексту Конвенції українською мовою слова “припиняє дію з моменту набрання цією Конвенцією чинності.”, що у тексті Конвенції англійською мовою відповідає “shall be terminated on the date that this Convention comes into effect.” змінено на “припиняє дію з дати застосування цієї Конвенції.”.

Таким чином, стаття 26 Конвенції викладена у наступній редакції: […]».

Тобто, виявлені розбіжності, власне, у тексті конвенції про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром були виправлені в порядку, передбаченому ст. 79 Віденської конвенції. А про виправлені розбіжності було публічно повідомлено шляхом оприлюднення цієї інформації на офіційному вебсайті Верховної Ради України.

Таким чином, українські «користувачі» конвенцій про уникнення подвійного оподаткування мають застосовувати положення затвердженого Верховною Радою тексту конвенції українською мовою, із урахуванням будь-яких виправлень в такому тексті, узгоджених обома державами-учасницями та оприлюднених в порядку, передбаченому законодавством.

А підстав застосовувати не просто для цілей тлумачення однакових текстів різними мовами, а саме відмінні автентичні тексти конвенцій про уникнення подвійного оподаткування іншими мовами, окрім української (навіть, якщо за текстом таких англійська мова матиме перевагу при виявленні розбіжностей), на сьогодні не вбачається.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2026