Аналітика

Час від часу стикаємося з питанням: чи звільняє від відповідальності платника податків за можливі помилки у бухгалтерському та податковому обліку залучення зовнішніх підрядників (наприклад, аудиторів) для їх ведення (аутсорсинг), повного чи часткового (наприклад, навіть залучення іноземних підрядників для обробки певних документів, накладних, і заповнення деяких «модулів» обліку чи звітності)? І, якщо це так/не так, то якою мірою?

1.

Щодо цього на початку варто нагадати, що законодавство може обмежувати в деяких випадках можливості аутсорсингу з вказаних питань, наприклад, забороняє аудиторам надавати такі і деякі інші послуги, пов’язані із забезпеченням ведення господарської діяльності у випадках, визначених Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» (ч. 4 ст. 6):

«4. Цим Законом встановлюються обмеження на одночасне надання суб’єктами аудиторської діяльності підприємствам, що становлять суспільний інтерес, послуг з обов’язкового аудиту фінансової звітності та надання такими суб’єктами аудиторської діяльності та/або пов’язаними з ними особами таких неаудиторських послуг:

1) складання податкової звітності, розрахунку податків, інших обов’язкових зборів та платежів, представництва юридичних осіб у спорах із зазначених питань;

1^-1) надання консультаційних послуг з питань оподаткування, а також, у разі, коли допомога суб’єкта аудиторської діяльності не вимагається законодавством, послуг з визначення державних дотацій та податкових пільг;

2) послуги, що передбачають участь у процесі прийняття управлінських рішень або виконання будь-яких функцій з управління підприємством, що становить суспільний інтерес, якому надаються послуги з обов’язкового аудиту;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;

4) розробка та впровадження процедур внутрішнього контролю або процедур з управління ризиками, що пов’язані з формуванням фінансової інформації, а також розробка та впровадження інформаційних систем, пов’язаних з фінансовою інформацією;

5) надання правової допомоги у формі: послуг юрисконсульта  із забезпечення ведення господарської діяльності; ведення переговорів від імені юридичних осіб; представництва інтересів у суді; …».

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ч. 4 ст. 8), хоч і визначає взагалі чотири можливі форми організації ведення бухгалтерського обліку, проте від підприємств, що становлять суспільний інтерес, вимагає організації ведення бухгалтерського обліку у формі власної бухгалтерії у складі не менше двох осіб із головним бухгалтером на чолі:

«4. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб’єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.

Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язане утворити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входять не менше двох осіб. Положення цього абзацу не поширюється на недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування».

2.

Однак повернемося до питання відповідальності у випадках, коли все-таки можна передати ведення обліку «на сторону», – хто в такому разі відповідає за можливі помилки?

Нещодавно потрапив на очі свіжий оглядовий лист колег з Великобританії щодо кейсу Parwinder v. HMRC, у якому, якщо коротко, підтверджується загальний підхід у Великобританії: не можна перекласти відповідальність за податки перед державою на підрядника; зовнішній бухгалтер може допомагати, проте несете відповідальність Ви як платник податків.

Згаданий кейс удостоївся коментаря через свій винятковий характер: за описом в коментарі колег, у спорі з ПДВ на суму приблизно 1,9 млн фунтів суд надав платнику другий шанс для розгляду, зважаючи на виняткові особисті обставини, через які він не міг приділяти належної уваги відповідним питанням – на той час у чоловіка виникли медичні проблеми, які навіть загрожували життю, а його дружина отримала важкі травми в ДТП. Тож суд визнав, що особа могла втратити належний контроль через об’єктивні обставини, незалежні від її волі, і тому питання щодо особистої відповідальності має бути розглянуто повторно.

Коментар підкреслює, що це не є зміною позиції про те, що залучення фахівців НЕ звільняє від відповідальності власне платника податків, а лише винятковим випадком щодо особистої відповідальності. Також наголошується, що юридично зобов’язання з податків перед державою в будь-якому випадку залишаються у платника податків і його посадових осіб.

Можна спробувати вимагати відшкодування матеріальної шкоди від підрядника за неналежне надання послуг, проте це окремий процес і він не звільняє власне платника податків і його посадових осіб від зобов’язань і відповідальності перед державою.

Тож так у Великобританії.

А що у нас? На які важливі моменти в разі аутсорсингу слід звернути особливу увагу?

3.

Нагадаємо дещо про зв'язок між бухгалтерським обліком і оподаткуванням.

Так, для цілей податку на прибуток підприємств об’єктом оподаткування за п.п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу (далі – ПКУ) є:

«134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу».

І загалом показники для цілей оподаткування формуються на підставі документів, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, значна частина яких відноситься до бухгалтерського обліку і фінансової звітності:

«44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством».

Тож бухгалтерський облік і фінансова звітність критично важливі для цілей оподаткування.

...

Повний текст статті доступний лише передплатникам сайту.

Прокоментувати