Аналітика

Із підходів податкових органів, які потребують змін, слід виокремити насамперед їхню, скажімо так, загальну «агресивність», зауважує Олександр Мінін, старший партнер «КМ Партнери», і пояснює процедурний тиск на бізнес надмірними запитами й намаганням вичавити додатково суттєві кошти через перевірки та інші «заходи»: «Воднораз бізнесу і так непросто в поточних умовах, а податківці фактично вимагають від платників податків більше уваги й зусиль, ніж за мирних часів. Це порушує баланс і є несправедливим».

За словами пана Мініна, це особливо відчувається, коли намагаються «взяти кошти» чи то додатковими податками, чи то через якісь формальні речі, без врахування мети відповідного регулювання і наслідків «порушення». Як приклад він наводить хвилю спорів із податковою щодо застосування штрафних санкцій до інтернет-торгівців за те, що вони не використовували касових апаратів (РРО) та не виписували фіскальних чеків, коли покупці сплачували за товари через «НоваПей» під час отримання на «Новій пошті». Продавці не вважали, що потрібно такі операції проводити через РРО, бо йшлося не про готівкові розрахунки під час передання товару. Проте податкова вирішила інакше і масово застосувала штрафи на підставі даних самих платників податків, що здійснювали торгівлю через інтернет.

«Тобто ні про яке приховування виручки мова не йде. А за що ж тоді штрафи? Яка загальна мета застосування РРО? Мабуть, щоб гроші не йшли, як то кажуть, повз касу там, де це легко можна уявити, зокрема під час розрахунків готівкою. І щоб із цих грошей платилися податки. А якщо все належним чином задокументовано і сумнівів щодо виручки немає (повторимо, що штрафи нараховуються на підставі документів самих платників податків), то за що тоді ці штрафи?» — запитує Олександр Мінін і пояснює, що основна мета застосування РРО досягнута, хай і іншим шляхом фіксації.

На його думку, навіть якщо вважати, що формальні порушення є, бо розрахунки йшли не через банк, а установу з іншим видом ліцензії, то не зрозуміло, за що надмірні штрафи (150 % від такої виручки)? До того ж чи є в таких випадках формальні порушення, остаточно не вирішено: судова практика на перших двох рівнях поки що суперечлива, зауважує експерт і звертає увагу на те, що за критеріями Енгеля в практиці ЄСПЛ такі дії можна вважати кримінальним покаранням.

Інший суттєвий момент, на який звертає увагу Олександр Мінін, — необхідність відмовитися від поновлюваної практики використання кримінальних проваджень як засобу тиску на платників податків (спонукання заплатити негайно в разі податкового спору і таким чином забезпечити звільнення від кримінальної відповідальності).

«Цього року спостерігається поширення такої практики, зокрема у випадках значних донарахувань за результатами перевірок, щодо яких триває спір в адміністративному чи судовому порядку. І з цим треба боротися. Такі підходи не відповідають меті кримінального процесу», — переконаний пан Мінін.

Завантажити pdf-файл статті (917 Kb)

Прокоментувати