Корисні документи

Рішення взято з Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням.

Справа № 240/31476/22

Провадження №2-а/367/136/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого – судді Третяк Я.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Люліної О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського районного центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського районного центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позову зазначив, що 21 листопада 2022 року начальником Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. 00 коп.

Вважає оскаржувану постанову № 282 від 21.11.2022 протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, оскаржувана постанова мотивована тим, що позивачу, який є посадовою особою, а саме директором СП ТОВ «Попілянський комбікормовий завод», згідно з рішенням Голови Житомирської районної державної адміністрації було вручено частковий наряд на партію А1586 від 16.03.2022 щодо залучення транспортних засобів і техніки під час загальної мобілізації.

22.03.2022 5 відділом Житомирського районного ТЦК та СП складено акт № 1 про відмову від залучення транспортних засобів і техніки під час загальної мобілізації з метою задоволення потреб ЗСУ.

Зазначає, що всупереч вимог ст.4 ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», відповідачем не надано рішення військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів АРК Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, та не надано рішення про примусове відчуження майна ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» в умовах правового режиму воєнного стану; не забезпечено проведення визначення вартості майна та не вручено висновок про вартість майна під розписку. Про необхідність вчинення вищевказаних дій з метою належного документального оформлення примусового відчуження майна було повідомлено листом №27/2022 від 17.03.2022 т.в.о. Голови Житомирської районної державної адміністрації та начальника Житомирського ТЦК та СП. Проте, відповідач не вжив жодних заходів задля виконання вимог ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Окрім цього, позивач зазначає, що акт про відмову від залучення транспортних засобів і техніки під час загальної мобілізації з метою задоволення потреб ЗСУ складено 22.03.2022, а оскаржувану постанову №282 за справою про вчинення адміністративного правопорушення винесено 21.11.2022, тобто з порушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених приписами ч.1 ст. 38 КУпАП.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №282 за справою про адміністративне правопорушення від 21.11.2022 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського районного центру комплектування та соціальної підтримки передано на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду від 11.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, – 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

20.06.2023 начальник Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міщанин В.В. подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказав на правомірність винесеної постанови, вважаючи позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Звернув увагу суду, на те, що під час мобілізації, задоволення потреб військових формувань здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки та проводяться відповідно до Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого Постановою КМУ № 1921 від 28 грудня 2000 року, а отже дане залучення техніки не має відношення до примусового відчуження майна, що передбачено ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Зазначає, що позивач, будучи посадовою особою, а саме директором ТОВ «Попілянський комбікормовий завод» у період дії воєнного стану, відмовився виконувати вимоги часткового наряду на партію А1586 від 17.03.2022, а також не допустив працівників 5 відділу Житомирського РТЦК та СП на територію ТОВ «Попілянський комбікормовий завод» для проведення огляду, оцінки і подальшого вилучення зазначеного у наряді ТЗ. Вказує, що за даним фактом, на підставі повідомлення 2 відділу 8 управління ДВКР СБУ було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України. 03.10.2022 дане кримінальне провадження закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, та 17.10.2022 слідчим відділом управління СБУ в Житомирській області копії даного кримінального провадження було направлено до п`ятого відділу Житомирського РТЦК та СП для проведення перевірки про наявність в діях директора ТОВ «Попілянський комбікормовий завод» ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи, що постанова про закриття кримінального провадження винесена 03.10.2022, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесена 21.11.2022, представник відповідача вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено без порушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Зазначає, що за постановою № 282 від 21.11.2022 відкрито виконавче провадження № 71080002 у Попільнянському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області.

Підсумовуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь – яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Так, за визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних та суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення, що є необхідними і достатніми для притягнення особи юридичної відповідальності..

Так, ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період, тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є директором ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод».

14.11.2022 начальником П`ятого відділу Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майором Гейдор В.В. складено Протокол №282 про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Постановою начальника Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Міщанин В.В. за № 282 від 21.11.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210 КУпАП, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині ч.ч.1,2 ст.6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.6,14 «Положення про військово-транспортний обов`язок», затверджений постановою КМУ від 28.12.2000 № 1921 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_1 будучи посадовою особою, а саме директором ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» у період дії воєнного стану відмовився від виконання вимог часткового наряду на партію А 1586 від 16.03.2022. У зв`язку з цим, 23.03.2022 п`ятим відділом Житомирського районного ТЦК та СП було складено акт № 1 про відмову від залучення транспортних засобів і техніки під час мобілізації з метою задоволення потреб Збройних Сил України, виконання директором ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» ОСОБА_1 , чим не виконав вимог часткового наряду на партію А 1586 від 17.03.2022.

Вищевказану постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 210-1 КУпАП, позивач вважає незаконною, зазначає, що відчуження техніки може здійснюватися лише відповідно до ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» оскільки він не є посадовою особою державної установи, вказує, що йому не надавались документи, на підставі яких може бути здійснено примусове відчуження майна.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

Стаття 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»№ 389-VIII від 12.05.2015 (далі-Закон №389-VIII) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України Про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Аналіз цих положень п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII вказує, що за умови введення в Україні воєнного стану, військове командування може здійснювати такий захід правового режиму воєнного стану, як примусове відчуження майна, що перебуває у приватній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Абзацом шістнадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що органами військового управління є Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Положення про військово-транспортний обов`язок, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1921 (в редакції постанови КМУ від 17.06.2015 № 405), що визначає порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі – військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації (п.1 Положення).

Дія цього Положення поширюється на центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, місцеві держадміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадян – власників транспортних засобів.

Згідно п.2 Положення №1921 унормовано терміни: зведений наряд – розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено в мирний час для керівників підприємств, установ та організацій завдання з підготовки до передачі військовим формуванням під час мобілізації визначеної кількості за типами і марками транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують зведений наряд і скріплюють підписи своїми печатками; частковий наряд- розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками.

Пунком 3 Положення №1921 встановлено, що під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації.

Відповідно до п.6 Положення №1921 посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов`язку відповідно до закону.

Згідно п.6 Положення №1921 військово-транспортний обов`язок є складовою частиною мобілізаційної підготовки і мобілізації в державі та включає в себе проведення заходів, пов`язаних з військовим обліком, завчасною підготовкою, перевіркою готовності до передачі та передачею в особливий період транспортних засобів і техніки військовим формуванням.

Указом Президента України №69/2022 у зв`язку з військовою агресією з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено загальну мобілізацію, що діяла на момент залучення транспортних засобів і діє на даний час.

Згідно з п. 14 Положення №1921 передбачено, що керівник підприємства, установи та організації зобов`язаний: здійснювати разом із представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та військових формувань відбір транспортних засобів і техніки за типами і марками, технічним станом відповідно до наданих зведених або часткових нарядів; забезпечувати дотримання вимог до технічного стану та укомплектованості транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період; утримувати транспортні засоби і техніку, призначені для задоволення потреб військових формувань на особливий період, у стані постійної готовності до передачі військовим формуванням; забезпечувати своєчасну доставку транспортних засобів і техніки, призначених для задоволення потреб військових формувань на особливий період, до визначених пунктів передачі відповідно до часткових нарядів.

Суд відхиляє як помилкові аргументи відповідача про те, що під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів та техніки, та проводиться лише відповідно до Положення про військово-транспортний обов`язок, затверджений Постановою КМУ від 28.12.2000 року № 1921.

Суд враховує, що механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VI (далі – Закон № 4765-VI).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 4765-VI встановлено, що примусове відчуження майна – позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4765-VI примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно ст. 4 Закону № 4765-VI примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Статтею 7 Закону № 4765-VI встановлено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі – акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються:

1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення;

2) відомості про власника (власників) майна:

для юридичних осіб – повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код;

для фізичних осіб – прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті;

3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності);

4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна – відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) – відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані;

5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна.

Примірник акту та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом 17.03.2022 за вих. № 27/2022 директором ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» ОСОБА_1 повідомлено Т.в.о. голови Житомирської районної державної адміністрації Хомичу О.С. та начальника Житомирського району територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_3 , що отриманий наряд вх. № 5/277 від 16.03.2022 про поставку на адресу ППЗТ філія Зарічанське ДЕД Попільнянська ДРП-2, смт. Попільня, вул. Вишнева, 135 сідлового тягача-Е CF 440FT не містить: інформації про рішення про примусове відчуження майна ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» в умовах правового режиму воєнного стану, що прийняте уповноваженою особою відповідно до ст. 4 Закону. Копія такого рішення до наряду не додається; оцінки майна, що проведена у встановленому законодавством порядку (ст. 8) за участі власника ТОВ «Попільнянский комбікормовий завод». Акт оцінки до Наряду не додається. Для проведення оцінки відповідного майна до власника ТОВ «Попільнянский комбікормовий завод» ніхто не звертався.

Окрім цього, зі змісту постанови від 03.10.2023 про закриття кримінального провадження № 22022060000000060 від 20.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, винесеної старшим слідчим в ОВС СВ Управління СБ України в Житомирській області підполковником поліції Турлій О.В., встановлено, що згідно відповіді Житомирської районної військової адміністрації від 18.08.2022 вих. № 01-18/1147, Головою районної державної адміністрації прийнято розпорядження від 22.10.2021 № 306/22-дск «Про затвердження лімітів безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час», яким затверджено відповідний розрахунок розподілу вказаних лімітів по підприємствах, організаціях та установах Житомирського району. Згідно відповіді 5 відділу Житомирського РТЦК та СП від 01.09.2022 вих. № 5/2466 встановлено, що зведений наряд щодо підготовки до передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням на ТОВ «Попільнянський комбікормовий завод» не складався та до директора не доводився.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, про недотримання відповідачем належної процедури примусового відчуження майна та положень мобілізаційного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.121,213,222,254,258,288 КУпАП, ст.ст.1,2,19,20,72,77,96,229,242-246, 286 КАС України

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Житомирського районного центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.

Скасувати постанову начальника Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковника Міщанин В.В. за № 282 від 21.11.2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу.

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути з Житомирського районного центру комплектування та соціальної підтримки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.М.Третяк