Аналітика

Звертаємо увагу, що питання правомірності формування податкового кредиту на підставі “дефектних” податкових накладних, отриманих із запізненням, знову стає актуальним.

На практиці досить часто виникають ситуації, коли продавці виписують податкові накладні в одному податковому періоді, а фактично передають їх покупцям в іншому податковому періоді. У результаті покупці отримують податкові накладні із запізненням – в іншому податковому періоді.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 днів з дати складання податкової накладної. З огляду на зазначену вище норму, покупці можуть включати до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, протягом 365 днів з дати їх виписки.

Правомірність такого підходу підтверджена і в Узагальнюючій податковій консультації “Щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту”, затвердженій Наказом ДПС України від 16.02.2012 р. № 127. Все начебто зрозуміло, але що робити, коли податкова накладна попередніх періодів оформлена з порушенням?

Відповідно до абзацу 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, в разі порушення продавцем товарів/ послуг порядку заповнення та/ або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/ послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

На практиці покупці можуть подати заяву зі скаргою на продавця за порушення порядку заповнення лише після отримання податкової накладної, оскільки лише тоді можна достеменно визначити, чи оформлена вона у відповідності до вимог податкового законодавства, чи все ж таки з боку продавця мало місце порушення вимог з заповнення/ реєстрації податкової накладної.

Підтвердженням того, що до моменту отримання податкової накладної неможливо на практиці подати заяву із скаргою на продавця, слугує і сама форма заяви (Додаток 8 до декларації з ПДВ, затвердженій Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492), при заповненні якої необхідно зазначити реквізити податкової накладної та опис порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної.

Раніше податкові органи стверджували, що покупець товарів/ послуг має право додати заяву із скаргою на продавця до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну. У разі ж подання заяви із скаргою на продавця з податкових накладних, виписаних в інших періодах, ніж той, за який подається податкова декларація (тобто в попередніх періодах), у покупця відсутнє право на податковий кредит за такими податковими накладними.

Із аналізу норм Податкового кодексу (п. 198.6 та п. 201.10) випливає, що зазначена позиція податкових органів безпідставна, і формувати податковий кредит та одночасно скаржитися на продавця покупець має право упродовж 365 днів з моменту виписки податкової накладної.

Правомірність саме такого підходу до застосування норм Податкового кодексу підтверджується й адміністративними судами. Про це свідчить, зокрема, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 р. у справі № 811/974/13-а, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 р. у справі № 802/163/13-а.

Окружний адміністративний суд міста Києва в постанові 12 березня 2013 року у справі № 826/2127/13-а зазначив:

“Крім того, відповідно до абз. З п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З аналізу вищезазначених правових норм суд приходить до висновку, що заява із скаргою на постачальника подається з податковою декларацією у тому звітному періоді, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту”.

Здавалося б, це питання було врешті-решт врегульовано з виданням «позитивного» листа Державної податкової служби України від 17.11.2011р. № 6451/7/15-3117-10, у якому було зазначено, що “заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту”.

Проте листом від 21.11.2012 р. № 9455/6/71-12/15-3117-16 Державна податкова служба України відкликала з місць застосування попередній «позитивний» лист, і наразі податкові органи надають консультації протилежного змісту, в яких вказують, що покупець товарів/послуг має право додати заяву із скаргою на продавця до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну. Як на підставу для своїх тверджень податкові органи посилаються на п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, згідно з яким податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Звертаємо увагу, що така позиція податкових органів не відповідає принципам оподаткування ПДВ та прямо суперечить нормам Податкового кодексу з огляду на те, що податкове законодавство не містить обмежень щодо права платника податків на подачу скарги на продавця лише у той період, у якому складено податкову накладну, а лише встановлює правило, за яким скарга подається у той період, коли сума ПДВ включається до податкового кредиту, на що платник податку має 365 днів з дати виписки податкової накладної.

Незважаючи на це, податкові органи знову починають проводити камеральні перевірки декларацій з ПДВ та поданих разом з ними заяв зі скаргами на продавців та відмовляти в праві на податковий кредит щодо “дефектних” податкових накладних попередніх періодів, в тому числі, ставлячи під сумнів комплектність первинних документів, що подаються разом з такою заявою згідно з абзацом 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу.

В якості превентивного заходу проти чергового “ноу-хау” податківців пропонуємо подавати заяву про відмову продавця товарів/ послуг надати податкову накладну у разі, якщо до моменту подання декларації за звітний період від продавця не надходить податкова накладна.

Звертаємо увагу, що в такій заяві (у графі 7 відповідної таблиці) необхідно вказувати номер та дату документу, що засвідчує факт відмови. Таким документом може бути копія листа, що засвідчує звернення покупця до продавця з вимогою надати податкову накладну, та, за наявності, лист, що містить відмову продавця її надати.

Лист-звернення складається в довільній формі орієнтовного змісту:

“Керуючись положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, [назва покупця] просить [назва продавця] надати податкову накладну на постачання товарів/послуг (на суму коштів, перерахованих в якості попередньої оплати (авансу)) від [дата постачання / передоплати].

У разі ненадання відповідної податкової накладної до 10 числа [місяця, року] (місяца, наступного за місяцем здійснення постачання/ передоплати) [назва покупця] змушено буде скористатися правом, наданим йому абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, та подати заяву зі скаргою про відмову [назва продавця] надати податкову накладну, що є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки [назва продавця]”.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© ТОВ «КМ Партнери», 2013

Прокоментувати