Аналітика

Квота працевлаштування осіб з інвалідністю для представництв: чи визначилися суди?

14 Жовтня, 2025 Інформаційні листи

Чи зобов’язані відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб (далі – представництва) виконувати норматив працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – норматив)?

Із 2023 року Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі – ФСЗОІ) почав масово звертатися до представництв із вимогами про стягнення санкцій за невиконання нормативу. Фактично з того моменту змінилася стала практика (понад 10 років) застосування Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон) в розрізі необхідності виконання нормативу представництвами.

Детальніше про цю проблему ми вже писали у матеріалі «Норматив робочих місць для осіб з інвалідністю: чи мають дотримуватися відокремлені підрозділи іноземних юридичних осіб?». У цьому ж матеріалі спробуємо підбити певні підсумки за результатами вже наявної судової практики.

Зазначимо одразу: наразі судова практика щодо стягнення санкцій із представництв досі на етапі формування. Поки що на рівні Верховного Суду не сформовано визначальної правової позиції.

Проаналізувавши наявні судові рішення у спорах між представництвами та ФСЗОІ, ми можемо виокремити кілька основних підходів, яких дотримуються суди.

У 2025 році домінуючим у судовій практиці є підхід, за яким враховується відсутність у представництв правосуб’єктності, що, як наслідок, призводить до закриття проваджень у справах або відмови у позовах ФСЗОІ. Така практика почала активно формуватися після того, як Верховний Суд у постанові від 25.07.2024 року у справі № 640/31489/21 дійшов висновку, що представництво не є юридичною особою, а відтак не має адміністративної процесуальної правосуб’єктності.

Ми підтримуємо такий підхід, адже адміністративна правосуб’єктність є ключовим, базовим елементом адміністративно-правового статусу особи. Саме вона зумовлює можливість особи бути учасником адміністративних правовідносин та визначає обсяг її прав та обов’язків. Відповідно, представництво, яке не має статусу юридичної особи, не може бути наділене адміністративною процесуальною правосуб’єктністю і, отже, не може виступати відповідачем в адміністративній справі.

Водночас у судовій практиці й надалі трапляються випадки відмови у стягненні адміністративно-господарських санкцій з представництв через недоведеність ФСЗОІ факту невиконання нормативу. Також поки що зустрічаються поодинокі рішення, у яких суди не досліджують питання правосуб’єктності представництв та ухвалюють рішення про стягнення санкцій.

Відсутність висновку Верховного Суду в цій категорії справ зумовлює різнотлумачення норм Закону та неоднаковий підхід до їх застосування щодо представництв. Водночас наразі у Верховному Суді перебувають на розгляді касаційні скарги ФСЗОІ у справах, де безпосередньо порушується питання відсутності адміністративної правосуб’єктності представництв. Тож найближчим часом очікується формування правової позиції Верховного Суду, яка має забезпечити правову визначеність у цій категорії спорів.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

Перегляди 477