Україна ратифікувала Протоколи № 15 та № 16: зміни в процедурі звернення та розгляду справи Європейським судом з прав людини
05 жовтня 2017 року Верховна Рада України ратифікувала Протоколи № 15 та № 16 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Відповідний Закон України № 2156-VIII вже підписаний Президентом України та набере чинності 11 листопада 2017 року.
Зауважимо, що вказані Протоколи були підписані Україною як державою-учасницею Конвенції ще 20 червня 2014 року1, проте от тільки нещодавно, майже через 4 роки після підписання, вони були офіційно ратифіковані.
Ключові зміни, передбачені Протоколом № 15, зводяться до наступного:
- скорочується строк подання заяви до Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ або Суд) з 6 до 4 місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні (ч. 1 ст. 35 Конвенції);
- виключається право сторін заперечувати проти рішення Палати відмовитися від розгляду справи на користь Великої палати, якщо справа порушує істотні питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї або якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може мати наслідком несумісність із рішенням, постановленим Судом раніше (ст. 30 Конвенції);
- виключається застереження щодо умови неприйнятності скарги відносно суттєвої шкоди. Так, раніше Суд не міг оголосити заяву неприйнятною у випадку, якщо заявник не зазнав суттєвої шкоди тільки у разі: 1) якщо повага до прав людини вимагає розгляду заяви по суті; 2) якщо її не було належним чином розглянуто національним судом. З набранням чинності Протоколом № 15 другий виняток виключається з Конвенції;
- преамбула Конвенції доповнюється положенням про те, що основна відповідальність за забезпечення прав і свобод лежить на державі (Договірній стороні Конвенції), яка, зі свого боку, користується свободою розсуду при їх забезпеченні. Нагляд за забезпеченням прав і свобод ЄСПЛ має субсидіарний характер.
Зауважимо, що Протокол № 15 поки що не набрав чинності. Відповідно до ст. 7 Протоколу № 15 він набирає чинності після закінчення тримісячного строку від дати, коли всі держави-сторони Конвенції висловили свою згоду на обов’язковість для них цього Протоколу, а щодо зміни строку звернення до ЄСПЛ – після закінчення шестимісячного строку з дати набрання чинності Протоколом (ч. 3 ст. 8 Протоколу № 15). Станом на дату цієї публікації лише 37 держав ратифікували цей Протокол, ще 8 держав підписали, але остаточно не висловили свою згоду на його обов’язковість (Україна поки що числиться серед цих 8 держав)2. Тому правило щодо 4-місячного строку звернення до ЄСПЛ ще не застосовується.
Важливі зміни передбачені також Протоколом № 16 до Конвенції. Так, цей Протокол закріплює право Верховного Суду звертатися до ЄСПЛ за наданням консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї. При цьому відповідно до ст. 5 Протоколу № 16 консультативні висновки ЄСПЛ не мають обов’язкової сили. Тобто вони матимуть швидше рекомендаційний, дорадчий характер. Разом з тим, враховуючи впливовість правових позицій ЄСПЛ, ми переконані, що консультативні висновки на практиці сприйматимуться Верховним Судом як обов’язкові.
Протокол № 16 передбачає, що консультативний висновок може запитуватися лише відносно судової справи, яка перебуває у провадженні Верховного Суду. Водночас у запиті мають бути описані юридичні та фактичні обставини справи, а також вказана причина запиту.
Питання про необхідність видання консультативного висновку вирішує колегія у складі 5 суддів Великої Палати ЄСПЛ. При цьому Комісар Ради Європи з прав людини та держава, судова установа якої звернулася із запитом, мають право подавати письмові зауваження і брати участь у слуханнях щодо розгляду запиту. Голова ЄСПЛ також може запропонувати будь-якій іншій державі або особі подати письмові зауваження або взяти участь у слуханні (ст. 3 Протоколу № 16).
Насамкінець зауважимо, що Протокол № 16 набирає чинності після закінчення тримісячного строку від дати, коли 10 держав-членів Конвенції висловлять свою згоду на обов’язковість для них цього Протоколу (ч. 1 ст. 8 Протоколу № 16). Станом на дату цієї публікації тільки 8 держав ратифікували Протокол № 16 (Україна поки що не числиться в списку держав, що ратифікували Протокол № 16), ще 10 держав підписали, проте не ратифікували його3. Тому Протокол № 16 набере чинності після ратифікації його як мінімум ще 1 державою, не враховуючи України (Закон України про ратифікацію Протоколу № 16 набере чинності 11 листопада 2017 року).
Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.
Примітки:
1Україна приєдналась до 15 та 16 протоколів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2Chart of signatures and ratifications of Treaty 213 Protocol No. 15 amending the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, Status as of 06/11/2017.
3Chart of signatures and ratifications of Treaty 214 Protocol No. 16 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, Status as of 06/11/2017.
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
Нові перепони для платників податків. Відшкодування витрат на правничу допомогу
Валютне регулювання по-новому, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про валюту і валютні операції»
Виключення технічного переоснащення та інші зміни дозвільних процедур у будівництві
Зміни у регулюванні касових операцій (повний огляд)
Зміни у регулюванні касових операцій (продовження)
Зміни у регулюванні касових операцій
До теми відповідальності за порушення у сфері містобудівного законодавства
Забезпечення судових витрат як новий засіб боротьби із необґрунтованими позовами
Оцінка впливу на довкілля при реалізації проектів на діючих підприємствах
Істотні ризики для господарської діяльності у зв’язку з ухваленням закону про корпоративні договори та закону про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
За яких умов можливе проведення позапланових перевірок у 2018 році?
Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»