Аналітика

Продовжуємо серію матеріалів, присвячену намаганням законодавця врегулювати орендні відносини в період карантину. Раніше ми писали про зміни до Цивільного кодексу України («Чи дійсно на період карантину скасована орендна плата (частина 2)?»), проте на цей час вже прийнята нова норма, що замінить теперішню у «Прикінцевих та перехідних положеннях» Цивільного кодексу України та міститься в Законі України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”». Формулювання наступне:

«14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб’єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».

Нове правило ніяким чином не покращило ст. 762 Цивільного кодексу України ні в яку сторону: ні на користь орендаторів, ні орендодавців. Багато хто може подумати, що воно конкретизувало норми ст. 762 Цивільного кодексу України, проте це не так. Нове правило може лише заплутати учасників орендних відносин.

Так, встановлюється, що на час дії відповідних (незрозуміло чому) обмежувальних карантинних заходів два види заходів суб’єктів владних повноважень також можуть вважатися обставинами, за які наймач не відповідає. Але чому вказується, що тільки на час дії обмежувальних карантинних заходів? І який варіант трактування обрати:

• вважати процитований вище пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України уточненням, яке загалом не шкодить ст. 762 Цивільного кодексу України;
• читати «також» у цьому правилі як епізодичне розширення переліку заходів, які вважатимуться обставинами (за які наймач не відповідає) за частинами четвертою та шостою ст. 762 Цивільного кодексу України тільки на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів.

Загалом вимушені сказати, що нове правило не додає певності та замість створення передумов для єдності бізнесу у складних умовах, лише закладає основу для спорів між суб’єктами господарювання.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2020

Прокоментувати