Досудове розслідування за ухилення від сплати податків (за ст. 212 КК України): наразі тільки щодо депутатів і можновладців?

21 Серпня, 2017 Інформаційні листи

Як відомо, з набранням чинності 01.01.2017 р. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату України» від 21.12.2016 р. № 1797-VIII, яким із Податкового кодексу України (далі – ПК України) виключено Розділ XVIII-2 «Податкова міліція» – слідчі податкової міліції були позбавлені будь-яких повноважень, в т. ч. і повноважень на ведення досудового слідства відповідно.

Більш детально це питання було досліджено в оглядовому листі «Що робити з «привидами» (або якщо до Вас звернулися зараз зі слідчого управління фінансових розслідувань у складі податкового органу)».

І з цього приводу навіть встигла сформуватися позитивна судова практика, коли слідчі судді в ухвалах вказують на відсутність у слідчих податкової міліції повноважень, в т. ч. на звернення із клопотаннями до слідчого судді (детальніше в аналітичному матеріалі «Податкова міліція: суди нарешті підтверджують відсутність повноважень»).

До 01.01.2017 р. саме податкова міліція відповідно до ПК України (у редакції до 01.01.2017 р.) була слідчим органом у складі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, і відповідно до приписів п. 3) ч. 1 ст. 38, ч. 3 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) мала повноваження на здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених, в т. ч. ст. 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Однак наразі такі повноваження у податкової міліції відсутні.

У зв’язку з наведеним, виникає питання: хто наразі має повноваження на здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, порушених за ст. 212 КК України за ухилення від сплати податків?

Предметна підслідність кримінальних проваджень, визначена у ч. 3 ст. 216 КПК України, закріплює, що:

«Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 204, 205, 205-1, 212, 212-1, 216, 218-1, 219 Кримінального кодексу України».

Однак наразі відсутні будь-які визначені законом слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Відповідно, виходить слідчі органів, що мають право на проведення досудового розслідування у справах, внесених до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄДРДР) за ст. 212 КК України, наразі взагалі відсутні?

Разом з цим, відсутні такі повноваження й у прокурора. Зокрема, відповідно до п. 4) ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор в необхідних випадках має право особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії. Тобто прокурор, по суті, в межах певного кримінального провадження може провести, в необхідних випадках, певні слідчі (розшукові) чи процесуальні дії, проте, проводити весь комплекс слідчих дій прокурор повноважень не має.

Ведення власне досудового розслідування не віднесено до компетенції прокурора. І до того ж, суперечило б принциповим засадам, адже за ст. ч. 2 ст. 36 КПК прокурор здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, для чого йому і надаються відповідні повноваження. А у разі поєднання слідства і нагляду за ним – «два в одному», сам за собою наглядаю – ця функція втрачається. Безпосереднє ведення досудового розслідування прокуратурою суперечить положенням ст. 131-1 Конституції України (як вона змінена за конституційною реформою минулого року), за якою до діяльності прокуратури віднесене лише наступне:

«Стаття 131-1. В Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

….».

Окреме питання щодо можливості визначення іншого, ніж прямо встановленого КПК, органу досудового розслідування. Це питання виникає з огляду на ч. 5 ст. 36 КПК України:

«Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування».

За цим положенням передача здійснення досудового розслідування є надзвичайною процесуальною дією, виключенням, яке можливе лише у разі неефективного досудового розслідування. При цьому таку неефективність прокурор повинен довести, мотивуючи відповідну постанову.

У свою чергу, в кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків, наразі відсутні органи досудового розслідування, яким такі провадження підслідні за законом. Відповідно, неможливо довести неефективність досудового розслідування того органу, якого не існує, або того органу, який взагалі не уповноважений на здійснення досудового розслідування (податкова міліція).

Проте ми не виключаємо намагання здійснення таких «рокіровок» органами прокуратури, які навряд чи зможуть бути вмотивованими, та, відповідно, законними. Тож за передачі досудового розслідування іншим органам виникає питання щодо законності/допустимості цього та отриманих таким чином доказів.

Враховуючи вищевикладене, наразі, за загальним правилом, відсутній орган слідства, який би мав повноваження на здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень, порушених за ст. 212 КК України.

Однак із такого правила існує дуже цікаве виключення.

Зокрема, відповідно до п. 1 Розділу XІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» КПК України, закріплено, що:

«До дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органи прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, – щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу».

У свою чергу, відповідно до п. 1) ч. 4 ст. 216 КПК України:

«4. Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів:

1) вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії “А”, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті…».

Тобто досудове розслідування злочинів, вчинених можновладцями, відповідно до чинного законодавства наразі повинно здійснюватися слідчими органами прокуратури.

Відповідно, у кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків депутатами/суддями/міністрами й т. д., порушених за ст. 212 КК України, є уповноважені законом органи на здійснення досудового розслідування – органи прокуратури.

Можливо, саме тому кримінальні провадження проти народних депутатів за ст. 212 КК України у 2017 році набрали таких обертів (детальніше у матеріалі «Електронне декларування – шлях до кримінальної справи?»).

Цікаво, що така підслідність могла б бути поставлена під сумнів принаймні з 30.09.2016 р. – дати набуття чинності відповідних змін до Конституції, і зокрема вищезгаданої ст. 131-1. Вказаною статтею не передбачено ведення прокуратурою (а значить і будь-якими підрозділами, органами чи особами у її складі) досудового розслідування. Отже, з 30.09.2016 р. можна говорити про неконституційність наведеного вище перехідного положення. А отже, і про неправомірність здійснюваного таким чином досудового розслідування і його результатів. Нагадаємо, що з 30.09.2016 р. захистися від дій, здійснюваних хоч формально і на підставі закону, однак, всупереч Конституції можна і за допомогою інституту конституційної скарги особи до Конституційного Суду.

Проте це питання було адресоване при проведенні конституційної реформи минулого року шляхом викладення п. 9 Перехідних положень Конституції таким чином:

«9. Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції, а також функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, – до набрання чинності законом про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій».

Тож можна зробити висновок, що на сьогодні функція досудового розслідування, зокрема за ухилення від сплати податків (ст. 212 КК), визначена тільки щодо депутатів, певних категорій державних службовців та інших можновладців.

Так що можна говорити, що ст. 212 КК зараз тільки для можновладців, а чіпати інші категорії платників податків поки що процесуально неправомірно (що не виключає розслідування в майбутньому, коли процесуальні питання будуть належно вирішені на рівні закону! Адже саму ст. 212 з Кримінального кодексу ніхто не вилучав). Можливо, це й на краще, такі своєрідні «канікули» для загальних верств, у той час як відповідні норми будуть «обкатані» на самих можновладцях. Мабуть, це призведе до змін до ст. 212 КК, про необхідність чого неодноразово говорили, однак, це натикалося на несприйняття можновладців. Власний досвід може бути більш переконливим щодо необхідності змін, які б унеможливили використання ст. 212 КК і розслідування за нею як інструменту тиску.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2017

Перегляди 377

Прокоментувати