Кримінальна відповідальність за нормотворчість, яка призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету

13 Жовтня, 2017 Інформаційні листи

Зазвичай, коли говорять про кримінальну відповідальність у сфері податків, то першим, що спадає на думку є ст. 212 Кримінального кодексу України (далі – КК України) щодо ухилення від сплати податків.

Це пов’язано передусім зі сприйняттям податку як власного обов’язку здійснити «обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету»1. З іншого боку, це податкові надходження, що є фактичною основою доходів бюджету. До прикладу, із проекту Державного бюджету на 2018 рік2 вбачається, що більше ніж 85 % доходів Державного бюджету закладається від податкових надходжень3.

Саме тому на державу, в особі посадових осіб органів державної влади, покладається обов’язок забезпечувати податкові надходження до Державного бюджету. При цьому реалізується такий обов’язок не лише шляхом притягнення до відповідальності платників податків, що не сплатили податок, а й шляхом самоконтролю за власними діями щодо встановлення податків.

Контроль держави за власними діями щодо встановлення податків певною мірою забезпечений встановленою кримінальною відповідальністю за зменшення надходжень до бюджету. Так, щодо зменшення надходжень до бюджету в ст. 211 КК України встановлено наступне:

«Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону

1. Видання службовою особою нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах <…>».

Як бачимо, і за ст. 212, і за ст. 211 КК України встановлюється кримінальна відповідальність за зменшення надходжень до бюджету. Проте, якщо за ст. 212 КК України це кримінальна відповідальність платника податків за власну дію/бездіяльність, то за ст. 211 – встановлена відповідальність службових осіб державних органів за видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження до Державного бюджету.

Спробуємо детальніше розглянути кримінальну відповідальність за зменшення надходжень до бюджету з боку службових осіб державних органів.

Для початку визначимося зі службовими особами для цілей ст. 211 КК України. Спеціального визначення для цілей ст. 211 КК України не надано. Тож слід виходити із загального визначення, наданого в ч. 3 ст. 18 КК України:

«Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом».

Тепер щодо дій, за які може наставати кримінальна відповідальність за ст. 211 КК України – це видання нормативно-правових актів. Нагадаємо, що нормативно-правовий акт це:

«офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який [1] встановлює норми права для неозначеного кола осіб і [2] розрахований на неодноразове застосування»4.

Тобто акти, що мають персональний характер і одноразове використання, не є нормативно-правовими. Відповідно, ст. 211 КК України не охоплює видання актів, що мають персональний характер і одноразове використання. Це неопосередковано випливає з того, що в попередній вже нечинній редакції цієї статті передбачалась відповідальність за видання також розпорядчих актів5.

Кваліфікуючою ознакою за ст. 211 є також видання нормативного акту «всупереч закону». Тобто не просто прийняття якогось нового акту, який призводить до зменшення надходжень бюджету, а прийняття такого акту, який (або прийняття якого) суперечить закону.

При цьому слід враховувати, що видання нормативно-правого акту, що зменшує надходження до бюджету може бути підставою для кримінальної відповідальності лише, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти, як мінімум у великому розмірі = 800 000 грн (1000 НМДГ, відповідно до Примітки 1 до ст. 210 КК України).

А що ж на практиці?

Виходячи з підслідності, що передбачена положеннями ч. 5 ст. 216 КК України, кримінальні провадження за ст. 211 КК України розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України.

Водночас наразі таких кримінальних проваджень за ст. 211 КК України (станом на вересень 2017 року) згідно з офіційною статистикою Генеральної прокуратури України наявне аж 1 кримінальне провадження.

З Єдиного державного реєстру судових рішень також прослідковується, що за декілька років судами розглядались лише питання щодо надання дозволів на вчинення процесуальних дій та оскарження дій/бездіяльності6 щодо кримінальних проваджень за ст. 211 КК України7.

Тобто не було розгляду за цією статтею по суті, а вироки, виходячи з даних Єдиного державного реєстру судових рішень та публічної інформації в інтернет-мережі8 – відсутні.

Як бачимо, практика щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 211 КК України поки відсутня. Чому? Чи тому що таких випадків, які б підпадали під ст. 211 взагалі немає? Чи тому що прискіпливість правоохоронних органів однобока і спрямована лише в бік платників податків? Як кажуть, у чужому оці й порошинку помітить, а в своєму і колоди не побачить.

Наприклад, чи може розглядатися з точки зору ст. 211 КК України Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, яким було затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів9?

Внаслідок прийняття вказаного нормативно-правового акту в низці випадків були фактично суттєво зменшені податкові надходження із плати за землі, на яких розміщені торговельні центри, фін установи, готелі, ресторани. Таке відбулося через запровадження вказаним Порядком зменшення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки з 2,5 до 2 (для земель, які не внесені належним чином до кадастру, чи щодо яких у кадастрі відсутні дані за новим класифікатором видів цільового використання земель), що використовується при визначенні нормативної грошової оцінки землі, яка в свою чергу є базою оподаткування земельним податком та орендною платою за землю (детальніше в нашому інформаційному листі «Новий порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів: прихована загроза»).

Очевидно, що внаслідок прийнятого Наказу № 489 від 25.11.2016 р. у таких випадках відбулось значне зменшення податкових надходжень до бюджету, а саме в частині надходжень від земельного податку та орендної плати за землю.

Таке зменшення відбулось всупереч закону, оскільки є низка питань як до наявності відповідних повноважень у Міністерства аграрної політики та продовольства України, так і до процедури прийняття відповідних змін, а також щодо невідповідності нового порядку положенням Податкового кодексу і базовим положенням Закону про оцінку земель. Детальніше наведені аргументи викладені в нашому інформаційному листі «[Незаконні] значні розміри плати за землю не за Податковим кодексом». Крім незаконності, такий підхід створює і корупційні ризики: адже, наприклад, якщо за відсутності належного коду в кадастрі плата за землю буде меншою, то є зацікавленість, щоб той код за новим класифікатором так і не з’являвся.

Щоправда, тим самим новим порядком одночасно, фактично, й збільшено платежі за землю, однак, для іншої категорії – для промислових підприємств (через фактичне збільшення коефіцієнту функціонального призначення з 1,2 до 2). Тому питання: які кінцеві наслідки такого втручання міністерства для місцевих бюджетів? Однак за попередніми оцінками (спробуємо уявити, як приклад, співвідношення «комерційних» і «промислових» земель по Києву) баланс може бути скоріше не на користь бюджетів, які мають цьому завдячувати, зокрема, вказаному новому нормативному акту.

Тож питання, чому немає практики за ст. 211 КК України: чи тому що немає таких випадків, чи тому що реального нагляду за діями державних органів з цього боку немає, скоріше (на нашу думку) веде до другого варіанту відповіді. Тож, до себе держава ставиться поблажливо, не так як до платників податків, кількість справ щодо яких за ст. 212 продовжує зашкалювати.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Визначення податку в п. 6.1. Податкового кодексу.

2Проект Закону про державний бюджет України на 2018 рік розміщений на офіційному веб-порталі ВРУ за посиланням

3747 572 333 500 грн (податкові надходження) / 877 042 755 700 грн (всього доходів) х 100 = 85,24 %.

4Визначення надане в абз. 5 п. 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. № 34/5 за посиланням.

5Відповідні зміни до ст. 211 КК України були внесені Законом № 2457-VI від 08.07.2010 р., який набрав чинності 01.01.2011 р., за посиланням.

61) Ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.06.2016 р. у справі № 201/9312/16-к, в ЄДРСР за посиланням; Ухвала Солом’янського районного суду м. Києва від 23.02.2017 р. у справі № 760/3548/17-к, в ЄДРСР за посиланням; Постанова Івано-Франківського міського суду від 06.02.2007 р. у справі № 9-42/2007р., в ЄДРСР за посиланням; Ухвала Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19.12.2016 р. у справі № 505/4288/16-к, в ЄДРСР за посиланням.

7До уваги не брались рішення по ст. 211 КК України, які стосувались збільшення витрат бюджету (оскільки в даному огляді ми аналізуємо статтю з точки зору зменшення доходів) або зі змісту яких взагалі неможливо було встановити фактичні обставини вчиненого діяння.

8Узагальнення судової практики за ст. 210 та ст. 211 КК України Бориспільського міськрайонного суду Київської області за посиланням. Узагальнення судової практики за ст. 210 та ст. 211 КК України Апеляційного суду м. Києва за посиланням.

9Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» за посиланням.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2017

Перегляди 517

МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ

Кримінальні провадження щодо ухилення від сплати податків за перше півріччя 2017 року: «привид» податкової міліції та «ефективність» суду 27 Вересня, 2017    730

Вироки у кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків за перше півріччя 2017 року 26 Вересня, 2017    278

Кримінальні провадження щодо ухилення від сплати податків у першому кварталі 2017 року: вироки, тенденції та статистика 05 Липня, 2017    1177

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків: як підтверджено судами в 2016 році і які реальні санкції 22 Лютого, 2017    5953

Кримінальні провадження щодо ухилення від сплати податків у 2016 році: вироки, тенденції та статистика 17 Січня, 2017    2217

Пороги для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 212 КК у 2017 році
Або ППР на яку суму будуть лякати цього року?
11 Січня, 2017    72693

Чи дієвими є кроки по зменшенню кримінальних проваджень за результатами податкових перевірок? 17 Жовтня, 2016    584

Кримінальні провадження за ст. 212 КК України за перше півріччя 2016 року: статистика, вироки та тенденції? 04 Жовтня, 2016    1736

Вироки у кримінальних провадженнях щодо ухилення від сплати податків за перше півріччя 2016 року 04 Жовтня, 2016    768

Хто має сплатити податки і штрафи для звільнення від відповідальності за ч. 4 ст. 212 КК України? 30 Травня, 2016    1536

Заплатити податки і спати спокійно 12 Травня, 2016    550

За що засуджували за ухилення від сплати податків у 2015 році? 04 Березня, 2016    1297

Прокоментувати