Щодо положень проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (№ 7000 від 15.09.2017 р.) стосовно нормативної грошової оцінки земель

16 листопада, 2017 Інформаційні листи

14 листопада Верховна Рада прийняла в першому читанні проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (законопроект № 7000 від 15.09.2017 р.) (далі – Законопроект про держбюджет). Виходячи з наявного тексту Законопроекту про бюджет, він містить положення щодо незаконного внесення змін до чинних актів законодавства. Зокрема, з питань порядку проведення оцінки земель, у тому числі, нормативної грошової оцінки (далі – НГО), та затвердження відповідної технічної документації. А це може мати суттєве значення, наприклад, для агровиробників, в тому числі, на єдиному податку 4-ї групи.

Так п. 7 Прикінцевих положень Законопроекту про держбюджет1 встановлює:

«Установити, що у 2018 році за рішенням та в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, проводиться загальнонаціональна (всеукраїнська) нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення — оцінка земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться одночасно на всій території країни.

Проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі коли технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення не затверджена центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері земельних відносин, протягом трьох місяців, вона вважається затвердженою.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місячний строк з дня її надходження розглядається відповідною сільською, селищною, міською радою, яка приймає рішення про її затвердження або відмову у затвердженні.

Підставою відмови у затвердженні технічної документації може бути лише її невідповідність вимогам законодавства.

У разі коли у місячний строк з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідна сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про затвердження або відмову у затвердженні технічної документації, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок вважається затвердженою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України з урахуванням вимог цієї статті щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки без прийняття рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування».

Однак такі положення (і навіть їх внесення таким чином), скоріше, не відповідають чинному законодавству, зокрема з земельних питань, та податковому, як розглядається далі:

1. Заборона внесення змін до інших актів чинного законодавства законом про держбюджет

Сама по собі поява у законопроекті про держбюджет положень щодо зміни правового регулювання будь-яких відносин у Державі викликає здивування, адже виходячи з положень ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України перелік питань, які визначаються законом про Державний бюджет України, є вичерпним:

«Законом про Державний бюджет України визначаються:

1) загальні суми доходів, видатків та кредитування державного бюджету (з розподілом на загальний та спеціальний фонди);

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету у відповідному бюджетному періоді державного і гарантованого державою боргу на кінець відповідного бюджетного періоду, граничний обсяг і напрями надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій відповідно до статті 17 цього Кодексу;

3) доходи державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);

4) фінансування державного бюджету за бюджетною класифікацією (у додатку до закону);

5) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов’язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку, включаючи розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями (у додатках до закону);

6) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів (у додатках до закону);

7) розмір оборотного залишку коштів державного бюджету;

8) розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період;

9) розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період;

10) перелік кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів, із зазначенням кредиторів, загальних обсягів кредитів (позик) та обсягів їх залучення у відповідному бюджетному періоді в розрізі бюджетних програм (у додатку до закону);

11) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету».

Те, що пропонується передбачити у п. 7 Прикінцевих положень Законопроекту про держбюджет, явно не належить ні до одного з питань, які наведені вище.

Крім того, питання не тільки в тому, що запропоновані у Законопроекті про держбюджет зміни не входять до переліку питань, визначених ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу, а й в тому, що, в цілому, законами про державний бюджет не можуть вноситись зміни до інших законів.

Саме таке обмеження чітко передбачене у Законі України «Про регламент Верховної Ради України», де у ч.4 ст. 153 передбачається наступне:

«Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів».

Такі ж обмеження щодо положень законів про державний бюджет вже не раз розглядались Конституційним Судом і відповідно визнавались неконституційними. Така позиція була викладена Конституційним Судом України у низці рішень: рішення від 9 липня 2007 р. № 6рп/20072, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/20083 та від 30 листопада 2010 р. № 22-рп/20104. До прикладу, нижче наведена правова позиція Конституційного Суду України у рішенні від 9 липня 2007 р. № 6рп/2007:

«4.

<…>

Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.

<…>

5. Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України».

При цьому щодо змін до податкових питань, яких також торкається положення п. 7 Прикінцевих положень Законопроекту про держбюджет, є власні обмеження, запроваджені Податковим кодексом, який у п. 2.1 ст. 2 прямо встановлює, що:

«Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу».

На вказані вище обмеження звертається увага і Головним науково-експертним управлінням5.

2. Втручання до виключної компетенції органів місцевого самоврядування

Затвердження технічної документації з оцінки земель є компетенцією органів місцевого самоврядування. Згідно з ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, – районними радами. Ця норма діє як для земель сільськогосподарського, так й іншого призначення.

Також відповідно до Закону України «Про оцінку земель» проведення нормативної грошової оцінки передбачає ряд обов’язкових та послідовних етапів, включаючи прийняття рішення про проведення оцінки, укладення договору з суб’єктом оціночної діяльності, розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту, району чи окремої земельної ділянки, проходження державної експертизи документації з оцінки земель, а також затвердження технічної документації з оцінки земель рішенням районної ради (за межами населеного пункту) чи міської, селищної, сільської ради (в межах населеного пункту).

Об’єктами оцінки земель є: територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, території оціночних районів та зон, земельні ділянки чи їх частини або сукупність земельних ділянок і прав на них, у тому числі на земельні частки (паї), у межах території України (ст. 3 Закону України «Про оцінку земель»). Територія України в цілому або ж певні види угідь (зокрема, сільськогосподарських) не передбачені законом як окремі об’єкти оцінки земель.

З огляду на зазначене, в сенсі чинного законодавства проведення загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земель не може означати нічого іншого, як реалізацію всіх етапів проведення НГО землі на рівні кожного населеного пункту чи району (включно з затвердженням технічних документацій з НГО відповідними органами місцевого самоврядування).

Натомість, згідно з абз. 3 п. 7 Прикінцевих положень Законопроекту про держбюджет, пропонується уповноважити Мінагрополітики на затвердження технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Проведення такої «загальнонаціональної оцінки» від Мінагрополітики не передбачене Законом України «Про оцінку земель» та жодним іншим актом чинного законодавства. Щоб спробувати уявити, про що йдеться у Законопроекті про держбюджет, варто звернути увагу на історію питання оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Задовго до ухвалення Закону України «Про оцінку земель» (2003), постановою КМУ від 23.03.1995 р. № 213 було затверджено «Методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» (далі – Методика). Пунктами 4, 5 Методики було передбачено:

«4. Грошова оцінка земель здійснюється послідовно по: Україні, Автономній Республіці Крим і областях, кадастрових і адміністративних районах, сільськогосподарських підприємствах, окремих земельних ділянках.

5. В основу розрахунку грошової оцінки земель кладеться рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році».

Також п. 3 Постанови КМУ від 23.03.1995 р. № 213 передбачено:

«Державному комітетові по земельних ресурсах, Міністерству сільського господарства і продовольства, Уряду Автономної Республіки Крим і облвиконкомам разом з Українською академією аграрних наук провести до 1 липня 1995 р. на основі зазначеної Методики грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в Автономній Республіці Крим, областях, їх кадастрових і адміністративних районах та сільськогосподарських підприємствах».

Посилаючись на ці положення, органи земельних ресурсів у 1995 році встановили показники «грошової оцінки різних видів сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень)»6. Щороку ці показники публікували7 із застосуванням відповідної індексації, а у 2011 році додатково «для врахування змін у рентному доході» застосували коефіцієнт 1,756 (додано абз. 2 п. 5 Методики).

На базі зазначених показників територіальні органи земельних ресурсів масово видавали «довідки про грошову оцінку» для земельних ділянок сільськогосподарського призначення (зокрема, за межами населених пунктів), хоча ці довідки не мали нічого спільного із нормативною грошовою оцінкою, визначеною у встановленому законом порядку.

Такі показники активно використовували для визначення розміру земельного податку для прямо передбачених законом випадків, коли НГО земель не було проведено. Посилання на «нормативну грошову оцінку одиниці площі сільськогосподарських угідь» досі вживається у законодавстві, зокрема передбачено у ст. 277.1 (щодо ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено) та ст. 292-1.2 (щодо бази оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників) Податкового кодексу. Разом з тим, не можна оминути увагою, що на сьогодні застосування цих норм стосовно земельних ділянок за межами населених пунктів суперечить визначенню місцевих податків як таких, що є обов’язковими до сплати тільки на території відповідних територіальних громад (див. ст. 8.3 Податкового кодексу).

З 28.02.2017 р. набула чинності нова «Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення», що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 813 від 16.11.2016 р. Як і Закон України «Про оцінку земель», нова Методика не передбачає проведення грошової оцінки земель по всій Україні.

Наказом Мінагрополітики № 262 від 23.05.2017 р. було затверджено новий «Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення». Цей наказ набрав чинності з 23.06.2017 р., хоча лишається сумнівним, з огляду на відсутність нормативно передбачених повноважень Мінагрополітики на затвердження відповідного порядку.

Додатком до «Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» (затверджений) були визначені нові показники оцінки одиниці площі ріллі по АРК та по областях. Нових показників щодо інших видів сільськогосподарських угідь (сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) встановлено не було. Також самим порядком (див. п. 5) передбачено, що до показників оцінки одиниці площі ріллі застосовуватимуться коефіцієнти індексації НГО земель відповідно до Податкового кодексу України.

Відзначимо, що повноваження Мінагрополітики затверджувати показники нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі – жодним актом не передбачені. Також, як вже зазначалось, одиниця площі ріллі не є об’єктом оцінки земель згідно з Законом України «Про оцінку земель».

Найбільш імовірно, що Законопроектом про держбюджет подібного роду сурогатним показникам оцінки сільськогосподарських угідь від Мінагрополітики пропонується надати вигляд законності, назвавши їх проведеною загальнонаціональною оцінкою земель сільськогосподарського призначення. Таким чином, Законопроект про держбюджет підмінює поняття загальнонаціональної оцінки сільськогосподарських земель та порушує компетенцію органів місцевого самоврядування щодо її затвердження.

Втручання зазнала не тільки компетенція органів місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, але й щодо затвердження інших видів технічної документації з оцінки земель (з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок). Детальніше про незаконні процедури оцінки земель у Законопроекті про бюджет – у наступному розділі.

Варто звернути увагу, що про прийняття рішення районними радами про затвердження технічної документації з оцінки в Законопроекті про держбюджет взагалі не йдеться. Сумнівно, що розробники законопроекту вирішили втрутитись у компетенцію сільських, селищних, міських рад і залишити неушкодженою компетенцію районних рад. Імовірно, за логікою Законопроекту про держбюджет, компетенція районних рад (принаймні в частині оцінки земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів) буде просто нівелюватись на користь застосування «загальнонаціональної НГО» сільськогосподарських земель від Мінагрополітики.

3. Незаконне втручання в компетенцію місцевого самоврядування з питань податків

Законопроект про держбюджет також втручається в компетенцію органів місцевого самоврядування у сфері встановлення місцевих податків.

Місцеві податки встановлюються органами місцевого самоврядування. Вказане прямо встановлене:

  • у положеннях ст. 143 Конституції України:
«Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції»;
  • у п. 10.2. ст. 10 Податкового кодексу:
«Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю)».

Відповідно до п. 10.1. ст. 10 ПКУ податок на майно (у склад якого входить плата за землю) та єдиний податок є місцевими податками.

У свою чергу, НГО є базою оподаткування для:

  • плати за землю (пп. 271.1.1. Податкового кодексу), що є обов’язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу);
  • єдиного податку для сільськогосподарських товаровиробників (п. 2921.2. Податкового кодексу).

При цьому встановлення податку означає визначення всіх його елементів, які відповідно до п. 7.1. Податкового кодексу:

«7.1.1. платники податку;

7.1.2. об’єкт оподаткування;

7.1.3. база оподаткування;

7.1.4. ставка податку;

7.1.5. порядок обчислення податку;

7.1.6. податковий період;

7.1.7. строк та порядок сплати податку;

7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку».

Як елемент місцевого податку база оподаткування встановлюється місцевою радою.

Тобто НГО як база оподаткування для плати за землю та єдиного податку для сільськогосподарських товаровиробників встановлюється саме місцевими радами. Пункт 271.2 Податкового кодексу передбачає щодо цього обов’язкову наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування з обов’язковим оприлюдненням до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.

Таким чином, положення Законопроекту про держбюджет не узгоджуються із визначеним наразі у Конституції та ПКУ уповноваженим суб’єктом для встановлення НГО як елементу відповідних місцевих податків.

4. Незаконне «автоматичне затвердження» та строки згідно з Законопроектом про держбюджет

Законопроектом про держбюджет не тільки порушується компетенція органів місцевого самоврядування у сфері оцінки земель і з питань оподаткування, але й встановлюються неадекватні правила із затвердження відповідної технічної документації.

Абзацами 4 та 7 п. 7 Прикінцевих положень Законопроекту про держбюджет встановлюються безпрецедентні норми щодо автоматичного затвердження технічної документації з оцінки земель, без ухвалення рішення відповідного органу.

По-перше, передбачено, що у разі, коли технічна документація з загальнонаціональної НГО земель сільськогосподарського призначення не затверджена Мінагрополітики, протягом трьох місяців (чи то від дати набрання чинності Законопроектом про держбюджет, чи то від якоїсь іншої невідомої дати), вона вважається затвердженою.

Тобто поза встановленими законом процедурами, невідомо ким, невідомо на якій підставі, без публічного обговорення проектів та належної експертизи, розробляється технічна документація із землеустрою, яка буде застосовуватись до найширшого кола землевласників та землекористувачів на всій території України, – і цей документ не затверджується взагалі жодним органом публічної влади (не говорячи вже про орган з відповідною передбаченою законом компетенцією).

По-друге, подібні правила із «автоматичного затвердження» встановлюються для затвердження всіх інших видів технічної документації з оцінки земель. Передбачено, що у разі, коли у місячний строк з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідна сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про затвердження або відмову у затвердженні технічної документації, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок вважається затвердженою. Розробники Законопроекту про бюджет не пояснюють, що означає «день надходження» технічної документації: від кого документація має надійти та на якій підставі її має бути розроблено.

Передбачені Законопроектом про держбюджет норми щодо «автоматичного затвердження» порушують основи правового порядку в Україні, що ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Крім цього, «автоматичне затвердження» суперечить Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо процедури ухвалення регуляторного акту. Зокрема, ця процедура вимагає розробку плану діяльності з підготовки регуляторних актів на наступний календарний рік, підготовку аналізу регуляторного впливу, оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій, оприлюднення затверджених регуляторних актів у друкованих засобах масової інформації, подальше регулярне відстеження результативності впливу регуляторного акта.

Жодних можливостей для затвердження регуляторного акта без рішення суб’єкта владних повноважень законом не передбачено. Тільки строк для одержання зауважень і пропозицій щодо проекту регуляторного акта не може бути меншим, ніж один місяць з дня оприлюднення проекту – що означає неможливість реалізувати всі процедури протягом тільки одного місяця з «дня надходження» технічної документації до органу місцевого самоврядування.

«Вікном можливостей» для розробників Законопроекту про бюджет стає абз. 2 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України, згідно з яким на нормативно-правові акти та рішення, прийняті на підставі та на виконання вимог цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Таким чином, рішення з затвердження технічної документації з оцінки земель намагаються взагалі вивести з-під дії законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики, впроваджуючи правила щодо їхнього затвердження через Законопроект про держбюджет.

Законопроектом про бюджет не обмежено також періодичності затвердження технічної документації з оцінки земель. Таким чином, Мінагрополітики отримує можливість хоч щорічно затверджувати нову «загальнонаціональну» нормативну грошову оцінку сільськогосподарських земель і, відповідно, майже у ручному режимі коригувати надходження від орендної плати за сільськогосподарські землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів (адже суди переважно задовольняють вимоги про зміну орендної плати відповідно до збільшеної НГО).

Для порівняння, згідно з ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» НГО земельних ділянок населених пунктів та ділянок сільськогосподарського призначення (незалежно від розташування) проводиться не рідше ніж раз на 5-7 років, а ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів – не рідше одного разу на 7-10 років.

Крім того, питання до строків Законопроекту про держбюджет виникають і в податковій площині, оскільки НГО є елементом місцевого податку, для встановлення якого Податковий кодекс передбачає свої правила. Йдеться про положення пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу:

«12.3.4. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом».

Також є і загальні вимоги Податкового кодексу щодо стабільності податкового законодавства, які закріплені у п. 4.1.9 ст. 4 Податкового кодексу:

«4.1.9. стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;».

І, знов-таки, повторимося, п. 271.2 Податкового кодексу передбачає щодо цього обов’язкову наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування з обов’язковим оприлюдненням до 15 липня року, що передує бюджетному періоду

Очевидно, що Законопроект про держбюджет вже не може бути прийнятий із дотриманням цих строків з огляду на те, що наразі вже листопад, а має вступити цей закон у дію з 01.01.2018 р.

Висновок

Запропоновані Законопроектом про держбюджет зміни у сфері оцінки земель є незаконними як по своїй формі, так і по суті. Формально, внесення законом про державний бюджет змін до інших актів законодавства є неприпустимим. Тим більше, незаконним є внесення змін до податкового законодавства іншим чином, ніж шляхом ухвалення змін до Податкового кодексу. Що стосується суті запропонованих змін, то вони є втручанням у передбачену законом компетенцію органів місцевого самоврядування, в том числі й у сфері встановлення елементів місцевих податків (які віднесені до компетенції місцевих органів самоврядування на рівні Конституції), передбачають правила, що не відповідають встановленим законом процедурам ухвалення регуляторних актів, а також порушують принцип стабільності податкового законодавства.

Тому сподіваємося, що на стадії прийняття Законопроекту про держбюджет відповідні положення п. 7 Прикінцевих положень Законопроекту про держбюджет будуть виключені або принаймні переглянуті з метою усунення невідповідності до Конституції України та суперечностей з законодавством.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

1Згідно з редакцією Законопроекту про держбюджет (до першого читання), розміщеній на офіційному сайті Верховної Ради України.

2Рішення Конституційного Суду України доступне за посиланням.

3Рішення Конституційного Суду України доступне за посиланням.

4Рішення Конституційного Суду України доступне за посиланням.

5Висновок Головного науково-експертного управління доступний за посиланням

6Згідно зі змінами до постанови від 05.07.2004 р. термін «грошова оцінка земель» було замінено на «нормативна грошова оцінка земель», відповідно до Закону України «Про оцінку земель», що вже набув чинності на той момент.

7Показники станом на 01.01.2017 р. на сайті Держгеокадастру.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2017

Перегляди 472

Прокоментувати