Аналітика

Основні положення про роль адвокатів (прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року) передбачають, що при наданні допомоги клієнтам при здійсненні правосуддя адвокати повинні дотримуватися прав людини й основних свобод, визнаних національним і міжнародним правом, діяти вільно і наполегливо відповідно до закону і визнаних професійних стандартів та етичних норм. Стаття 8 Правил адвокатської етики, затверджених установчим з’їздом адвокатів України 17.11.2012 р., передбачає, що у межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами.

Якщо адвокатом є особа, яка повинна діяти вільно і наполегливо, надаючи перевагу інтересам клієнтів перед своїми власними, то як повинен діяти адвокат в умовах існування в суспільстві такого явища, як масові необґрунтовані кримінальні переслідування платників податків? Чи може в таких умовах адвокат бути лише частиною системи, здійснюючи захист клієнта в межах КПК та отримуючи гонорар? Що повинен зробити адвокат, якщо до ЄРДР внесено відомості, які апріорі не можуть містити інформацію про злочин в силу відсутності об’єктивної та суб’єктивної сторони складу злочину?

Супроводжувати клієнта протягом необмеженої кількості допитів та чекати передачі справи в суд чи вжити всіх можливих заходів для закриття справи? Наприклад, вживати заходи для закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України, яка передбачає закриття кримінального провадження в разі відсутності події кримінального правопорушення або складу кримінального правопорушення в діях особи. А якщо слідчий за наявності умов для закриття провадження все одно не закриває провадження?

Безумовно, кожний адвокат для себе особисто вирішує як саме потрібно вчиняти, головне – завжди забезпечити професійний захист клієнта. Перевага інтересів клієнта над особистими інтересами адвоката є межа оціночна і хто може вирішити, чим саме він керувався, крім самого адвоката. Це завжди питання особистої філософії та етики. Так само як і розуміння того, що означає діяти вільно та наполегливо. Чи зобов’язує такий спосіб поведінки адвоката обмежитись усвідомленням відсутності прямого тиску в межах конкретного кримінального провадження? Чи це означає, що адвокат не повинен сприймати суспільні явища виключно категоріями КПК та закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»?

Під час роботи над проектом “Податковий спір чи злочин”, експерти “КМ Партнери” зібрали статистику, яка демонструє, що більше 90 % кримінальних проваджень за статтею 212 КК України, це справи про ніщо¹. Справи, які тривають з одною метою – видавити через механізм звільнення від кримінальної відповідальності сплату податків, щодо законності донарахування яких існують великі сумніви. Якщо розуміння адвокатом своєї ролі в суспільстві не обмежується отриманням гонорарів за професійно надані послуги під час безкінечних допитів осіб, які підписали податкову декларацію, то що повинен зробити адвокат? Якщо слідчий на обґрунтовані клопотання не закриває кримінальне провадження і систематично продовжує психологічний тиск на свідків, то що повинен зробити адвокат? Якщо суть діяльності прокурора та слідчого судді – це формальні відписки, то що повинен зробити адвокат?

Безумовно, кожний адвокат це вирішує сам. Але хотілось би запропонувати замислитися над тим, чого не слід робити адвокату та над тим, що саме могли б зробити адвокати разом. Не слід конкурувати та боротися один з одним за таку категорію кримінальних справ. Це не кримінальні справи – це суцільне свавілля з боку державних органів. Таких справ не повинно існувати в принципі. Всі разом адвокати могли б об’єднатися в намаганні змінити конкретні статті КК та КПК України, і насамперед ст. 212 КК України, щоб позбавити страждаючих на професійну деградацію органів досудового слідства інструменту тиску.

Шкідливість існуючої практики кримінальних проваджень в умовах відсутності складу злочину полягає не лише в порушенні прав конкретної особи, яка підписала декларацію, та значним погіршенням інвестиційної привабливості України, але, насамперед, відчуттям вседозволеності у службових осіб податкових органів та органів досудового слідства. Таке відчуття, в умовах відсутності реального інституту притягнення до відповідальності за незаконні дії службових осіб органів досудового слідства призводить до остаточної деградації юридичної сфери суспільного життя. Якщо сьогодні можна це, то чи є впевненість, що завтра безпідставно та без дотримання процедур буде затриманий будь-який адвокат?

Разом, використовуючи існуючі спілки та об’єднання, адвокати та юристи, які не є адвокатами, могли б добитися внесення змін в КК та КПК для припинення масових кримінальних переслідувань платників податків. Чому б не почати з цього повертати повагу до юридичної професії, якої стає все менше та менше, якщо взагалі ще залишається в суспільстві.

Примітки:

¹Детальніше з інформацією про проект та результати систематизації матеріалів щодо кримінальних проваджень за статтею 212 можна ознайомитись за посиланням.

Прокоментувати