Аналітика

Частина 1 ст. 460 Митного кодексу України встановлює таке правило:

«1…допущення у митній декларації помилок, які [1] не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі [2] помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), [3] не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.»¹

Ця норма фактично дублюється в ст. 268 Митного кодексу, яка встановлює, що:

 «1. Допущення у митній декларації помилок, які [1] не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або [2] зменшення їх розміру, [3] до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/ або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

3. Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в частині першій цієї статті (крім орфографічних помилок), митний орган застосовує до такої особи санкції, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.»²

Таким чином, вищезазначене правило ст. 268 та ст. 460 Митного кодексу передбачає звільнення від адміністративної відповідальності при виконанні трьох умов:

1. Недостовірні дані зазначено в декларації внаслідок помилки.
2. Така помилка не призвела до (а) неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру чи (б) до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/ або нетарифного регулювання ЗЕД.
3. Такі помилки не допускаються систематично (тобто більше двох разів протягом місяця, як це визначено у ст. 268 Митного кодексу).

Розглянемо 1-шу і 2-гу умови детальніше.

Що таке помилка?

Передусім виникає питання, що саме має розглядатися як помилка, а не як свідоме зазначення неправдивих даних у декларації.

Поняття «помилка» ані в Митному кодексі, ані в іншому законодавстві не визначено. Відсутня й офіційна позиція державних органів стосовно того, що має розглядатися як помилка в контексті митного оформлення. Для повноти викладеного зауважимо, що для цілей оподаткування виживаються також поняття «арифметична помилка» та «методологічна помилка», які також належним чином не визначені.

У такому випадку доцільно звернутися до визначення цього терміну, наведеного у тлумачному словнику. Так, словник³ визначає помилку як (наводимо лише потенційно застосовні визначення): 1. Неправильність у підрахунках, написанні слова і т. ін. 2. Неправильність у вчинках, діях і т. ін. // Неправильна думка, хибне уявлення про когось, щось.

Тобто зазначене поняття охоплює арифметичні і орфографічні помилки, а також хибні уявлення про когось або щось.

З тим, що відноситься до арифметичних і орфографічних помилок, все більш-менш зрозуміло. Що ж до хибного уявлення про когось або щось, то тут можуть виникати питання. Посилаючись на хибне уявлення про товар, його вартість або вагу, потенційно у якості помилок можна розцінювати широке коло випадків, коли неправильно зазначається код товару за УКТЗЕД, країна його походження або митна вартість.

Відсутність визначення поняття «помилка» на рівні законодавства створює можливості для тлумачення митниками цього поняття на власний розсуд. Однак усе ж таки таке тлумачення має на чомусь ґрунтуватися, тому аргументовану позицію суб’єкта ЗЕД заперечити митникам буде не так вже й просто.

Саме тому, на нашу думку, варто забезпечити документовані підтвердження того, що при заповненні митної декларації було допущено саме помилку. Наприклад, якщо неправильно зазначено вагу товару, то необхідно бути готовим аргументувати, чому в особи, яка заповнювала митну декларацію, виникло хибне уявлення стосовно ваги товару. Таким підтвердженням, на нашу думку, можуть бути такі документи як контракт, за яким замовлявся товар саме вказаної в декларації ваги, або ж супровідні документи, надані постачальником, в яких зазначена неправильна вага.

У випадку арифметичних або орфографічних помилок, що виявляються під час митного оформлення, варто також зафіксувати, що допущена саме помилка при підрахунках. Це може бути зроблено шляхом подання письмового листа-пояснення митним органам, в якому бажано навести інформацію, в чому саме полягала помилка та чому вона була допущена.

Такі документи не будуть визначальними для позиції митних органів, однак принаймні забезпечать обґрунтування саме «помилкового» характеру наведених даних, яке може бути використане у випадку спору.

В яких випадках помилка є такою, що не призвела до неправомірного звільнення чи заниження розміру митних платежів?

Другою умовою є те, що помилка має бути такою, що не призвела до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру чи до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/ або нетарифного регулювання.

У цьому положенні використовується доконана форма дієслова «призводити». Це надає підстави вважати, що відповідальності не вдасться уникнути лише в тому випадку, коли є факт неправомірного звільнення або ж незабезпечення дотримання тарифного та/ або нетарифного регулювання. На нашу думку, такі факти можуть мати місце лише в тому випадку, коли митне оформлення товарів завершено на підставі помилкових даних, тобто коли помилка виявляється вже під час пост-аудиту. Якщо ж помилка виявляється митними органами під час митного оформлення, то ще не можна говорити, що помилка призвела до незаконного звільнення від митних платежів чи до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/ або нетарифного регулювання.

Однак, на жаль, буквальне формулювання зазначеної норми не надає однозначної можливості поширити цей висновок і на випадки, коли помилки призводять до зменшення розміру митних платежів.

Так, з формулювання вказаної норми не зрозуміло, що ж слід вважати моментом, коли помилка вже призвела до зменшення розміру митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 278 Митного кодексу України «Датою виникнення податкових зобов’язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення…»

А відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Тобто мито та імпортне ПДВ нараховується в дату подання митному органу митної декларації. А, відповідно, у випадку помилки, що впливає на розмір митних платежів, митні органи можуть займати позицію, що помилка вже призвела до зменшення розміру митних платежів з дати їх нарахування, тобто подання митної декларації, що містить помилку, незважаючи на те, що сплата митних платежів ще не здійснювалася. Такий підхід є вигідним для податкових органів, а тому, напевне, вони будуть наполягати саме на його застосуванні.

Разом з тим, ми з таким підходом до прочитання цього правила не погоджуємося. Так, це прочитання обмежує сферу застосування звільнення лише випадками, коли помилки в принципі не можуть вплинути на розмір митних платежів.

Проте за такої вузької сфери застосування зазначене звільнення є взагалі непотрібним.

Так, відповідно до ст. 458 Митного кодексу «порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність…».

Норми, що є предметом розгляду, встановлюють звільнення у випадку помилки, що виключає умисел. Тобто може йтися про вину в формі необережності.

Згідно зі статтею 11 Кодексу про адміністративні правопорушення «Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.»

Таким чином, умовою визнання діяння особи необережністю є можливість настання шкідливих наслідків.

Однак у випадку, коли помилка в митній декларації в принципі не може призвести до недоплати митних платежів, можна говорити, що немає і можливості настання шкідливих наслідків у контексті митного оформлення. А в такому разі немає й необережності як форми вини особи, що допустила помилку.

Це підводить нас до висновку, що помилки, які не можуть призвести до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру чи до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/ або нетарифного регулювання, не спричиняють відповідальність особи на підставі загальних правил, передбачених Кодексом про адміністративні правопорушення. У такому разі немає вини особи, а відтак і складу адміністративного правопорушення, яке могло б стати підставою для відповідальності.

Зважаючи на це, немає сенсу встановлювати спеціальне звільнення від відповідальності за помилки, які навіть потенційно не можуть призвести до недоплати митних платежів, оскільки вони не є адміністративним правопорушенням.

А в такому разі «обмежувальне» тлумачення ст. 460 Митного кодексу України, відповідно до якого звільнення поширюється лише на випадки, коли помилка в принципі не може призвести до недоплати митних платежів, також немає сенсу. За такого тлумачення це правило є непотрібним з урахуванням загальних правил про склад адміністративного правопорушення.

Справедливість висновку щодо необґрунтованості «обмежувального» тлумачення ст. 460 Митного кодексу може бути підтверджена також і з використанням іншої логіки міркувань.

Припустимо, що в помилці, яка не впливає на розмір митних платежів, є склад правопорушення. Наприклад, можуть намагатися стверджувати, що шкідливі наслідки полягають в тому, які виникли викривлення даних, що використовуються в цілях статистики (так, згідно зі ст. 246 метою митного оформлення, серед іншого, є забезпечення статистичного обліку).

У такому випадку згідно зі ст. 460 Митного кодексу України, якщо з якоїсь причини такі помилки допускаються більше двох разів на місяць, може бути застосована відповідальність за загальними правилами.

Стаття 472 Митного кодексу України передбачає відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 % вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.

Зазначені санкції за технічну помилку, яка не призвела до заниження розміру митних платежів, навіть скоєну більше ніж двічі на місяць, вбачаються занадто суворими та такими, що не відповідають скоєному правопорушенню.

Тобто таке тлумачення порушує принцип справедливості/ пропорційності, який знайшов своє відображення як в судовій практиці, так і в законодавстві. Про принцип пропорційності йдеться, зокрема, у ч. 3 (8) ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Ця норма вимагає від адміністративних судів перевіряти, чи вчинені оскаржувані рішення (дії) «пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)».

Вочевидь, накладення штрафу у розмірі 100% вартості товарів з конфіскацією товарів навряд чи може розцінюватися як збалансоване рішення у випадку технічної помилки, що не впливає на розмір митних платежів, незважаючи на те допускаються ці помилки систематично чи ні.

Таким чином, виходячи з системного тлумачення, ми вважаємо, що наміром законодавця було поширити звільнення від відповідальності саме на ті випадки, коли помилка потенційно могла призвести до заниження сум, які мають сплачуватися до бюджету, але таке заниження було попереджено діями митних органів. Тобто в такому випадку помилка ще не призвела до зменшення розміру митних платежів, що сплачуються до бюджету.

Таке прочитання, на нашу думку, є найбільш відповідним, оскільки надає можливість уникнути відповідальності у випадках, коли дії суб’єкта ЗЕД носять відверто помилковий характер, а шкідливі наслідки у вигляді недоплати митних платежів були відвернені. Таке звільнення вносить баланс до системи відповідальності за порушення митних правил, передбаченої Митним кодексом України, певним чином компенсуючи суворість передбачених Кодексом санкцій за наведення хибних даних у декларації.

Як на додаткове обґрунтування зазначеного прочитання можна послатися на ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України, яка визначає, що:

«У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків підприємств і громадян … рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.».

На жаль, судова практика безпосередньо стосовно зазначеного спірного питання є неоднозначною.

Разом з цим, у нашій останній практиці суди (включаючи рівень апеляції) займали підхід, що у випадку відсутності потенційної можливості шкідливих наслідків (які полягають у недоплаті митних платежів) неправильні дані у супровідних документах не є підставою для накладення відповідальності через відсутність вини, а відтак і складу правопорушення. Питання стосується вантажу, який мав прямувати Україною в режимі транзит, але був конфіскований на митниці через розбіжності у вазі. Такий підхід судів непрямо підтверджує, що норми ст. 268 та ст. 460 призначені саме для випадків, коли помилки є такими, що можуть призвести до недоплати митних платежів. В інших випадках відповідальність не застосовується через відсутність складу правопорушення.

Підбиваючи підсумки, на підставі ст. 268 та ст. 460 Митного кодексу України можна уникнути відповідальності за помилку в митній декларації. Не повинно виникнути проблем з застосуванням звільнення, за умови (1) наявності підтверджень, що хибні данні вказані помилково, та (2) якщо помилка не вплинула на розмір митних платежів.

На нашу думку, системне прочитання Митного кодексу надає підстави боротися за таке звільнення і у випадку, коли помилка в декларації, виявлена під час митного оформлення, призвела до зменшення розміру митних платежів у поданій декларації, але недоплати не сталося. Однак митні органи, скоріше за все, відстоюватимуть менш ліберальний підхід. Сподіваємося, що зазначеному питанню буде надано належну оцінку судовою практикою, і «право на помилку» сумлінних суб’єктів ЗЕД буде захищено.

І наостанок, така непевна редакція норм Митного кодексу, яка надає поле для корупції, вочевидь, потребує уточнення. Закон не повинен бути настільки заплутаним, щоб для розуміння норми потрібним було проведення аналізу зі зверненням до тлумачного словника.

Примітки:

¹Нумерація в цитаті наведена автором;

²Нумерація в цитаті наведена автором;

³Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. І голов. ред. В.Т.Бусел. – К; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с. 

Прокоментувати