Аналітика

Адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень є неефективним способом захисту прав платників податків

13 травня, 2014 Інформаційні листи

На запит про доступ до публічної інформації ми отримали від Міністерства доходів і зборів України статистичну інформацію щодо результатів розгляду контролюючими органами скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення (далі – «ППР») у 2012 та 2013 роках.

Наведені нижче статистичні дають можливість переконатись у тому, що стадія адміністративного оскарження ППР є «формальною» та не виконує своєї функції «досудового бар’єру» для податкових спорів. Більшість платників податків, пройшовши стадію оскарження ППР та інших рішень контролюючих органів, все одно змушені звертатись за захистом своїх прав до адміністративних судів.

Як наслідок, все частішою в таких умовах стає практика, за якої платники податків взагалі «оминають» стадію адміністративного оскарження та одразу оскаржують ППР до суду.

Усе це призводить до надмірного навантаження адміністративних судів, за якого на одного суддю окружних адміністративних судів середньомісячно надходить 39 справ¹, на розгляд однієї з яких суддя окружних адміністративних судів має аж 123 хвилини². І це з урахуванням того, що суд фактично виконує функцію контролюючих органів по встановленню фактичних обставин справи, витребуванню та вивченню доказів з власної ініціативи для «офіційного з’ясування всіх обставин у справі».

Зокрема, контролюючим органом надані такі статистичні дані:

2012 рік:

Державні податкові адміністрації АР Крим, в областях, Києві та Севастополі, розглянувши скарги платників податків на 20 827 ППР скасували повністю 1 387 ППР (тобто 6,7 % оскаржуваних рішень) та частково скасували 2 596 ППР (12,5 % оскаржуваних рішень).

Державна податкова служба України у 2012 році розглянула скарги на 11 730 ППР, при цьому скасувала повністю 387 ППР (3,3 % оскаржуваних ППР) та частково скасувала 206 ППР (1,7 % оскаржуваних рішень).

2013 рік:

Головними управліннями Міндоходів було розглянуто скарги на 21 878 ППР. За результатами розгляду цих скарг повністю скасовано 1335 ППР (6 % рішень), частково скасовано 2 256 ППР (10 % рішень).

Міністерством доходів і зборів України у 2012 році розглянуто скарги на 13 660 ППР. В результаті Міндоходів скасувало 486 рішень (3,5 % оскаржуваних рішень) та частково скасувало 179 ППР (1,3 % оскаржуваних рішень).

Для порівняння, в 2012 році в Російській Федерації питома вага рішень, скасованих на етапі адміністративного оскарження, складала 39 %³, а в ФРН у 2011 році 71 %⁴.

Невтішна статистика розгляду українськими податковими органами скарг на ППР пояснюється передусім тим, що контролюючі органи фактично не розглядають аргументи платників податків, що викладені у скаргах, та не приймають вмотивованого рішення за результатами скарги.

Це при тому, що у контролюючого органу наявний обов’язок по доведенню правомірності прийнятих рішень (п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України), що має реалізовуватися через прийняття і надання платнику податків контролюючим органом вмотивованого рішення про результати розгляду скарги (п. 56.8, 56.9 тієї ж статті Податкового кодексу України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вмотивованим вважається рішення, в якому належним чином розглянуті і адресовані всі суттєві, доречні аргументи скаржника; не може бути визнаною в якості належної мотивації просте цитування низки положень законодавства. Забезпечити фактичне виконання положень п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, що в разі не надсилання платнику податків саме вмотивованого рішення (а не просто формальної відписки!) у встановлені строки, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Формалізм, який наразі спостерігається під час розгляду скарг платників податків, повністю дискредитував в очах платників податків стадію адміністративного оскарження та звівся до повної клоунади. Встановлена в Податковому кодексі України вимога щодо вмотивованості рішень щодо скарг ігнорується, так само, як і встановлені прямо Податковим кодексом України правові наслідки не надання саме вмотивованого рішення (а не просто рішення із викладенням волевиявлення контролюючого органу).

Таким чином, з огляду на наш практичний досвід під час участі у процедурах адміністративного оскарження ППР, та на статистичні дані, надані Міністерством доходів і зборів України, можемо дійти до висновку, що стадія адміністративного оскарження рішень податкових органів на сьогодні не виконує функцію, предписану їй податковим законодавством – функцію досудового вирішення податкових спорів між платниками податків та контролюючими органами з прийняттям законного та вмотивованого рішення.

Ми впевнені, що у разі реального розгляду скарг платників податків та прийняття за підсумками розгляду кожної скарги вмотивованого рішення зможе привести до збільшення частки задоволених скарг платників податків, та, відповідно, суттєво зменшить навантаження на адміністративні суди з податкових питань.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Примітки:

¹Узагальнення судової практики. Аналітичні матеріали щодо стану здійснення адміністративного судочинства у 2012-2013 роках (у таблицях)/ Таблиця 19. – Офіційний сайт ВАСУ.

²Тривалість робочого часу судді на місяць складає 9 600 хвилин (4 робочих тижня по 40 годин). Саме половину свого робочого часу (4 800 хвилин) суддя витрачає на ознайомлення з матеріалами справ та написання судових рішень (інша половина робочого часу судді – участь у судових засіданнях та у внутрішніх питаннях діяльності суду).

³Додаток № 4 до Звіту про результати та основні напрямки діяльності Міністерства фінансів Російської Федерації на 2014-2016 роки.

⁴Ш. Рекцигель. Обжалование индивидуального налогового акта. Опыт Германии. – Статистические данные опубликованы на сайте Министерства финансов ФРГ.

З повагою,

Перегляди 3793