Аналітика

 Читати продовження 

24 лютого 2015 року набула чинності постанова НБУ № 124, яка значно ускладнює процедуру сплати авансових внесків (передоплати) для певних видів імпортних контрактів, а також забороняє банкам купувати валюту за рахунок коштів у гривні, які клієнти отримали в кредит. Очікується, що вказані обмеження НБУ запобігатимуть використанню імпортних контрактів на умовах передоплати для виведення капіталу за кордон і сприятимуть зміцненню курсу гривні.

Отже, відтепер:

• банкам заборонено купувати іноземну валюту за дорученням клієнтів за рахунок коштів у гривнях, які отримані клієнтами в кредит (обмеження не поширюється лише на операції фізичних осіб з метою виконання їх зобов’язань перед уповноваженим банком-кредитором за договором споживчого кредитування в іноземній валюті);

• банкам заборонено здійснювати передоплату в іноземній валюті за імпорт товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту, загальна вартість якого перевищує поріг в 50 000 доларів США (еквівалент цієї суми за курсом НБУ на день укладання договору), у випадку непідтвердження НБУ можливості здійснення таких платежів.

Тобто така передоплата має попередньо узгоджуватися, для чого банк формує відповідний реєстр і направляє його до НБУ разом з відсканованими копіями всіх документів, які є підставою для проведення передоплати. При цьому банку забороняється в один день надсилати для погодження НБУ інформацію про дві і більше операції резидента з одним і тим самим нерезидентом. Передбачається, що підтверджені НБУ платежі будуть виконуватися не раніше четвертого операційного дня з подання банком інформації про ці платежі в реєстрі.

Натомість, як діяти у випадку, коли НБУ не підтверджує платіж, і які можуть бути причини для такого «непідтвердження» залишається незрозумілим.

Слід зазначити, що вказане обмеження не розповсюджується на акредитивну форму розрахунків, якщо вона відповідає наступним вимогам: (1) акредитив підтверджується банком, рейтинг якого за класифікацією однієї з провідних світових рейтингових компаній (FitchIBCA, Standard & Poor’s, Moody’s) відповідає вимогам до першокласних банків (не нижче інвестиційного класу); (2) купівля іноземної валюти здійснюється виключно з метою забезпечення підтвердження акредитива та для оплати послуг банків-нерезидентів, які залучені в операціях за цим акредитивом; (3) оплата коштів здійснюється після отримання документів та встановлення їх належного представлення.

• Авансові платежі в іноземній валюті за імпорт товару відповідно до зовнішньоекономічного контракту, загальна вартість якого перевищує 500 000 доларів США (еквівалент цієї суми за курсом НБУ на день укладання договору) здійснюються банками виключно з використанням акредитивної форми розрахунків, яка відповідає трьом вищеописаним вимогам.

Постанова вказує, що обмеження щодо платежів на умовах передоплати так само застосовуються, якщо імпорт товару здійснюється за різними зовнішньоекономічними контрактами, однак такі контракти укладені з одним і тим самим нерезидентом і загальна сума платежів за такими контрактами протягом одного календарного місяця перевищує 50 000 чи 500 000 доларів США.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

З повагою,

© WTS Consulting LLC, 2015

Прокоментувати