Звичайна ціна. Версія ДФСУ
У публікації «Звичайна ціна як база ПДВ, що це?» ми розглядали проблематику, пов’язану з відсутністю у Податковому кодексі чітких і зрозумілих норм, за якими повинні визначатись звичайні ціни, а також процедури, за якою контролюючі органи мають право перевіряти їх рівень.
Нещодавно Державна фіскальна служба України (надалі – ДФСУ) у Листі від 15.08.2016 р. № 27600/7/99-99-14-02-01-17 виклала своє бачення застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування ПДВ за операціями з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг, здійснених, починаючи з 1 січня 2016 р.
Зокрема, наведені у Листі рекомендації передбачають, що ціна контракту має порівнюватись із ринковою ціною відповідно до «джерел інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів», які (джерела) контролюючий орган має з’ясувати. Враховуючи таку інформацію, контролюючий орган має встановити відповідність ціни постачання виробника ринковим цінам. Якщо рівень ціни контракту не відповідає ринковим цінам, в акті перевірки фіксується факт невідповідності із зазначенням джерел інформації, рівень ринкових цін та розрахунок невідповідності; висновок про те, що ціна постачання не є звичайною ціною; висновок про порушення норм абзацу другого п. 188.1 ст. 188 Кодексу, в результаті чого занижено базу оподаткування ПДВ та, як наслідок, занижено податкові зобов’язання (завищено бюджетне відшкодування, від’ємне значення) з ПДВ.
По суті, у Листі мова йде про введення ДФС квазіінституту ТЦУ, де застосовується метод порівняння ціни із ціною на ідентичні (однорідні) товари. В той же час, на відміну від правил ТЦУ, передбачених у ст. 39 Податкового кодексу України, в розглядуваному випадку контролюючі органи будуть самостійно визначати як джерела інформації про ціни, так і товари, які є ідентичними (однорідними). А це, за умов нечіткого регулювання, значно підвищує дискрецію та вірогідність спорів між платниками податків та контролюючими органами.
Підстави, на яких ДФСУ вирішила, що контролюючі органи мають самостійно визначати джерела інформації, залишаються загадкою, однак, такий підхід є явним порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Розглядуваний Лист є, вірогідно, передвісником нової хвилі спорів між платниками податків та податковими органами. Для їх зменшення необхідно в найкоротші строки доопрацювати положення Податкового кодексу України в частині правил визначення та застосування звичайної ціни.
Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.
З повагою,
МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ
Звичайна ціна: а ви готові до податкової перевірки?
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2021 рік
Податкові пільги для нових значних інвестицій
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2020 рік
Що змінилося з 01 січня 2021 року у сфері оподаткування?
«Гра в одні ворота» – законодавець заблокував стягнення з держави боргів за рішеннями судів
Тонка межа: справляння податків VS експропріація інвестицій
Роль ЄСПЛ у спорах з питань податків в Україні
Податковий спір: чим ще керуватися, крім Податкового кодексу?
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2019 рік
Огляд практики Верховного Суду з актуальних (проблемних) питань, пов’язаних з оподаткуванням за 2018 рік
Реєстрація ПН в ЄРПН – ВС нас почув, що платник не реєструє!